УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20190/11
Справа №22ц-20190/11 Головуючий в 1 інстанції – Щеняєва І.Б.
Категорія 27 ( 4 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«06» квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача – ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по грошовому зобов’язанню та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу по грошовому зобов’язанню та відшкодування моральної шкоди в якому зазначила, що 11 березня 2010 року відповідач отримав від неї у борг 2700 євро та зобов’язався повернути 21 березня 2010 року грошові кошти в сумі 3240 євро.
Проте після сплину обумовленого строку відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, що спричинило їй моральні страждання.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суду стягнути з ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 30869,10грн., моральну шкоду в розмірі 10тис. грн., судові витрати пов’язані з наданням юридичних послуг у розмірі 1500грн. та судові витрати – судовий збір в сумі 428,69грн. і витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120грн.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2010 року ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що наявність боргової розписки не є підставою для задоволення позову і нею не доведено невиконання відповідачем зобов’язання та заподіяння моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з підстав п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України, тобто не повного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, виходячи із наступного.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по грошовому зобов’язанню та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність боргової розписки не є підставою для задоволення позову, оскільки між сторонами договір позики не укладався і позивачем не надано письмового договору позики.
Із зазначеним висновком суду колегія не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики має бути укладений в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, при цьому відповідно до ч.1 ст.. 207 ЦК України право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2010 року відповідач ОСОБА_3 взяв у борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2700 євро і в рахунок боргу до 21.03.2010 року, зобов’язався повернути позивачу 3240 євро в строк до 21.03.2010, але зобов’язання не виконав і 25 травня 2010 року позивачем ОСОБА_1 було направлено ОСОБА_3 листа з вимогою повернення боргу (а.с.6,7).
Таким чином виходячи із положень ст. ст. 1046, 1047, 207 ЦК України наявність розписки відповідача про отримання в борг грошових коштів спростовує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено укладення між сторонами договору позики, а свідчить про наявність такого договору, який в супереч вимог ч.1 ст. 252 (526) ЦК України відповідачем не виконувався, що підтверджено листом позивача з вимогою про повернення боргу від 25 травня 2010 року отриманого ОСОБА_3 02.06.2010 року (а.с. 6,7).
Виходячи із наведеного, колегія вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена до повернення сума боргу 3240 євро, що складає в еквіваленті до гривни на час звернення з позовом до суду (а.с. 8) 30869,10 гривень.
Щодо позивних вимог в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, то вони підлягають частковому задоволенню.
Так виходячи із роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500грн.
Крім того, колегія вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50% розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Станом на липень 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 888грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме журналу судового засідання від 20.09.2010р. (а.с. 25, 26), представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 безпосередньо в суді затратив 05хв. Тобто дійсно граничний розмір витрат на правову допомогу безпосередньо в суді складає 29,60грн.( 888 х 40% : 100 х 05 хв. = 29,60грн.).
Також, представником було вчинені інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме складання позовної заяви, і граничний розмір за вище згаданою постановою складає 444грн. ( 888грн. : 2 = 444грн.)
За сукупністю вказаних дій на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 473,60грн.: 444грн. + 29,60грн.
Також на підставі ст. 88 ЦПК України колегія вважає за необхідне задовольнити позивні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь відповідача судові витрати: 308,69 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2010 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по грошовому зобов’язанню та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу 30869,10грн. (тридцять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять грн. 10 коп.), моральну шкоду в сумі 500 грн., витрати на правову допомогу в сумі 473,60грн. та судові витрати – судовий збір в сумі 308,69грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: