УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-20459/11 Головуючий в 1 інстанції – Попов В.В.
Категорія 27 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«06» квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
представників відповідача - Мельник Галини Іванівни та Карпінського Олександра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання пункту кредитного договору недійним в частині збільшення процентної ставки, -
В С Т А Н О В И Л А :
01 лютого 2010 року ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1 і інтереси якого він представляє, звернувся із позовом до ПАТ «КБ «Даніель» (надалі – Банк») про визнання пункту кредитного договору недійсним в частині збільшення процентної ставки і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 квітня 2007 року між ОСОБА_1 і Банком був укладений кредитний договір. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору було встановлено відсоткову ставку на рівні 17,5% річних, яка задовольняла ОСОБА_1 на момент укладення договору. Листом від 10 липня 2008 року Банк повідомив про підвищення з 25.07.2008р. процентної ставки на 3% і яка стала становить 20,5%. Позивач вважає, що банком фактично в односторонньому порядку було змінено умови договору, а тому посилаючись на ці обставини просив суд визнати незаконним з 25.07.2008р. збільшення процентної ставки за користування кредитом і визнати недійсною з 25.07.2008р. умову передбачену п. 5.4 кредитного договору.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд при ухваленні рішення помилково прийшов до висновку про згоду позивача щодо підвищення процентної ставки, оскільки продовжував сплачувати кредит до 23.09.2008р., а з незгодою про підвищення процентної ставки звернувся лише 01.02.2010р.; не взяв до уваги, що Постановою НБУ від 25.05.2007р. банки не мають право змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін; суд не прийняв доводи позивача про те, що він не отримував листи-повідомлення про збільшення відсоткової ставки.
Крім того, умова п. 5.4 кредитного договору про право Банку змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є нікчемною з 25.07.2008р.
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Даніель» вважає ухвалене судове рішенням законним і обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задовольнянні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк Даніель», суд першої інстанції виходив з того, що Банком при збільшенні відсоткової ставки за кредитним договором не порушувались вимоги кредитного договору і позивачем ОСОБА_1 не надано доказів щодо неправомірності зазначених дій відповідачем при підвищенні відсоткової ставки.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Право чин має вчинятися у формі, встановлений законом і право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як установлено судом першої інстанції, чого не оспорювали сторони, 18.04.2007 року між ОСОБА_1 і Банком укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти в сумі 129900грн. і строком користування до 17.04.2013 року, під 17,5% річних.
Пункт 5.4 кредитного договору передбачав право Банку змінювати процентну ставку за користування кредитом у відповідності із зміною економічних умов і вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу та повідомлення позичальника про зміну процентної ставки за 10 календарних днів до їх встановлення (а.с. 6). Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що умовами Договору про надання кредиту, не передбачено права будь-якої із сторін в односторонньому порядку змінювати договір спростовуються матеріалами справи, а саме п. 5.4 кредитного Договором.
Із зазначеними умовами договору позивач погодився підписавши зазначений Договір.
25 липня 2008 року відповідачем на 3% була підвищена відсоткова ставка і з цього часу вона становила 20,5% річних.
На виконання умов договору, відповідачем 10 липня 2008 року позивачу був надісланий лист про рішення щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 25 липня 2008 року (а.с. 32).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропозиція щодо підвищення процентної ставки була прийнята, оскільки він продовжував сплачувати кредит до 23.09.2008р. (а.с. 34).
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач на підставі ст. 1056-1 ЦК України не мав права в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки, оскільки Цивільний Кодекс був доповнений зазначеною статтею Законом від 12.12.2008р., тобто після укладення кредитного договору і виникнення спірних правовідносин.
Посилання в апеляційній скарзі на факт не отримання ОСОБА_1 від Банку листів-повідомлень про підвищення відсоткової ставки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме наданою Банком копії поштового повідомлення з якого убачається, що 23 липня 2008 року позивач отримав лист із повідомленням (а.с. 118).
Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: