УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-20126/11 Головуючий в 1 інстанції – Черкасенко Т.Г.
Категорія 52 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«06» квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої О.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
представника відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс», Голови комісії з реорганізації державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» - ОСОБА_4, 3 особа – Центрально-Міський районний центр зайнятості, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась із позовом до Концерну «Військторгсервіс», Голови комісії з реорганізації державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» - ОСОБА_4, 3 особа – Центрально-Міський районний центр зайнятості, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і в обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що працювала на ДП МО «Криворізький комбінат побутового обслуговування» на посаді оператора віджимних машин. Наказами Міністра оборони №128 від 05.04.2007р. «Про реорганізацію державного підприємства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» і №68 від 20.02.2008р. «Про внесення змін до наказу від 05.04.2007р.» для проведення реорганізації підприємства призначено комісію на чолі з головою ОСОБА_4
Наказом голови комісії ОСОБА_4 №4 від 28.05.2008р. її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що голова комісії ОСОБА_4 перевищив свої повноваження, тому як згідно ст. 36 КЗпП України – у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації, дія трудового договору працівника продовжується.
Також відповідач під час звільнення не звернув уваги, що вона є членом профспілкової організації, яка діє на ДП МО України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» і не надав до профспілкового комітету обґрунтування про необхідність скорочення чисельності працівників.
Винними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2008р. до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_4
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2009р. до участі у справі в якості 3 особи залучено Центрально-Міський районний центр зайнятості.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги і відповідно до позовної заяви від 05 травня 2010 року просила суд поновити її на роботі в Концерні «Військторгсервіс» з окладом, який був у неї на день звільнення згідно штатного розпису, стягнути з Концерну «Військторгсервіс» та співвідповідача – голови комісії з організації ДП МО України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» в солідарному порядку середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.05.2008р. до дня поновлення на роботі, який на день пред’явлення позову становить 20928,06грн., стягнути з відповідача і співвідповідача солідарно моральну шкоду в сумі 3000грн. та витрати на юридичні послуги в сумі 1500грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача – ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог у зв’язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не було персонально попереджено за 2 місці про наступне звільнення; також судом було залишено поза увагою, що позивач є членом профспілкової організації, яка діє на державному підприємстві, і профспілка не давала згоди на її звільнення.
Крім того, суд не врахував п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.І п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, відповідач дотримався вимог трудового законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.09.1979 року працювала на Державному підприємстві міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» на посаді оператора віджимних машин.
05.04.2007 року наказом міністра оборони: України №128 «Про реорганізацію Державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» зі змінами наказом №68 від 20.02.2008 року, Державне підприємство міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» припинило свою діяльність шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс», де останній визначений правонаступником (а.с.16-20). Відповідно до вищевказаних наказів, для проведення реорганізації Державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» призначено комісію, яка має повноваження власника підприємства.
На виконання наказу міністра оборони України №128 від 05.04.2007 року «Про реорганізацію Державного підприємстві міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» зі змінами наказом №68 від 20.02.2008 року, 25.03.2008 року головою комісії з реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування» виданий наказ у зв`язку з реорганізацією підприємства про наступне вивільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників з 27.05.2008 року, зокрема ОСОБА_1 (а.с.4) та відповідно наказом №4 від 28.05.2008 року ОСОБА_1 була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5-6). Позивач не оспорює, що була повідомлена вчасно щодо наступного звільнення.
Крім того, 25.03.2008 року уповноваженим органом власника було надане подання до профспілкового комітету Концерну «Військторгсервіс», щодо переведення, у разі можливості, працівників ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», в тому числі і ОСОБА_1, до Концерну, а у разі відсутності вільних робочих місць надати згоду на розірвання трудового договору з працівником відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 152). Згідно витягу із протоколу №11 від 07.04.2008 року зборів профкому Концерну «Військторгсервіс», повідомлено, що на даний час вільних робочих місць на підприємстві немає, відповідно надана згода на розірвання трудового договору з працівниками Державного підприємства МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема з позивачем ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.154).
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо дотримання. відповідачем вимог п.1 ст.40, ст.ст 43, 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1
Тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 стосовно того, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що відповідач у порушення ст. 49-2 КЗпП України не попередив ОСОБА_1 персонально за 2 місяці про наступне звільнення та звільнив її без згоди профспілкового комітету, який діяв на підприємстві спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи наказом №1 від 25.03.2008 року попереджено працівників державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування» про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з 27.05.2008 року (а.с.4) та згідно ст..49-2 КЗпП України трудове законодавство не вимагає письмового попередження працівника про наступне звільнення. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 спростовують посилання в скарзі, що її персонально не попередили про звільнення за 2 місяці та в суді першої інстанції позивач не посилалася на такі порушення відповідачем трудового законодавства.
Є також безпідставним посилання в скарзі щодо звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілкового комітету, який діяв на підприємстві та відповідач не узгодив з профспілковими організаціями питання про звільнення працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства.
Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що у зв`язку із відсутністю на підприємстві профспілкової організації та документів, які б підтверджували той факт, що працівники ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування» є членами профспілкової організації, головою комісії з реорганізації підприємства 25.03.2008 року було направлено подання до профспілкової організації відповідача, щодо можливості працевлаштування працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_1 згідно ст. 36 КЗпП України та у разі відсутності такої можливості, погодити звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до протоколу профспілкового комітету відповідача від 07.04.2008 року №11 надана згода на розірвання трудового договору з працівниками Державного підприємства МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема з позивачем ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.154). На підставі вищевикладеного судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов ст. 43 КЗпП України Територіальний профспілковий комітет з`єднань військових частин Збройних Сил України в м. Дніпропетровську не має відношення до ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема ОСОБА_1, членом якого вона не була.
Як убачається з матеріалів справи, питання щодо реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування» вирішувало Міністерство Оборони України, а не Концерн «Військторгсервіс», що спростовує посилання в скарзі про порушення відповідачем ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності».
Доводи представника позивача ОСОБА_2 в скарзі щодо перевищення головою комісії із реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування» своїх повноважень є безпідставними та спростовуються висновками суду. В даному випадку при реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», уповноваженим органом власника була комісія з реорганізації підприємства в особі голови комісії. Відповідно до ст. 105 ЦК України з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Інші доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: