Справа № 2-1013/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі - Сиверин Л. А., за участю представника позивачки - ОСОБА_3,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Південна товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього, -
встановив
04.05.2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі - продажу 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання права власності на неї.
Вказаний договір зареєстрований 15.03.2001 року під № 0539 Вознесенською філією Південної товарної біржі, відповідно до якого позивачка є покупцем зазначеної частини житлового будинку.
Умови договору сторонами повністю виконані, договір зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації, і лише, на початку 2007 року позивачка дізналася, що договір потребує нотаріальної форми посвідчення. Але, відповідачка вважає, що вона повністю виконала всі умови договору, тому, не бажає звертатися до державної нотаріальної контори.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 657, 220 ч.2 ЦК України, представник позивачки в попередньому судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у попереднє судове засідання не з'явилася. Надіслала на адресу суду телеграму, в якій просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти визнання дійсним договору купівлі - продажу 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно.
Представник третьої особи - Південної товарної біржі у судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що між позивачкою, як покупцем та відповідачкою, як продавцем, 15.03.2001 року був укладений письмовий договір купівлі - продажу 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований філією Південної товарної біржі за № 0539.
Умови договору сторони повністю виконали, але, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, даний договір підлягає нотаріальному посвідченню і, у разі недодержання нотаріальної форми, є нікчемним. Відповідачка не бажає звертатися до державної нотаріальної контори, посилаючись на правові норми, що діяли на час укладення договору, тому, позивачка має право на звернення до суду з даним позовом.
Згідно вимог ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами, а також відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до ст. 4 Перехідних положень ЦК України до правовідносин, які продовжують існувати застосовуються норми нового ЦК України.
Беручи до уваги вище викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Визнати ДІЙСНИМ договір купівлі - продажу 1/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який укладено Вознесенською філією Південної товарної біржі 15.03.2001 року за № 0539, між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2, інтереси якої за довіреністю представляв ОСОБА_4, визнавши за ОСОБА_1 право приватної власності на вказану частину житлового будинку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.