Справа № 22-а-960/11 05.04.2011 05.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-960/11 Головуючий у першій інстанції Беспрозванний О.В.
Категорія 70 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Базовкіної Т.М.
суддів: Колосовського С. Ю., Яворської Ж. М.,
із секретарем судового засідання Меріковою Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФ, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.) за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року включно в розмірі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Дії УПФ визнано неправомірними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу заборгованість по невиплаченій щомісячній соціальній допомозі згідно ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. за 2007 рік в сумі 1453 грн.71 коп., а також з 1 січня 2008 року зробити перерахунок та підвищення йому пенсії відповідно до Закону від 18 листопада 2004 р. та сплачувати у передбачених законом розмірах, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Законом України від 2 грудня 2010 р. № 2748-VI ,,Про внесення змін до розділу XII ,,Прикінцеві положення" Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" (далі – Закон № 2748-VI), який набрав чинності 30 грудня 2010 р., встановлено, що апеляційні скарги щодо справ, пов’язаних із соціальними виплатами, подані до набрання чинності вказаним Законом № 2748-VI, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року.
У звґязку з викладеним не можна погодитися з рішенням суду в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період з 1 січня по 8 липня 2007 року, та з 1 січня по 21 травня 2008 року.
Крім того, судом першої інстанції було зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу за 2007 рік конкретну грошову суму, проте такий спосіб захисту не прийнятний до спірних правовідносин з урахуванням особливостей законодавчого регулювання соціальних відносин. З метою захисту порушених прав громадян у сфері соціального захисту суд може визнати дії відповідача незаконними та в такому разі зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність
бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
За такого, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 195,198, 200-202,205,207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва по невиконанню Закону України “Про соціальний захист дітей війни” протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 жовтня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: