Справа № 22-а-1240/11 19.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1240/11 Головуючий у першій інстанції : Пісоцький О.М.
Категорія: 70 Доповідач у апеляційній інстанції : Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
19 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судових засідань: Величковською В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі
Миколаївської області
на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 р. за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області (далі – УПФ) про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому посилався на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період 2006-2007 років та просив зобов"язати нарахувати відповідача на свою користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2733,30 грн.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 р. позов задоволено частково.
Постановлено: зобов’язати УПФ в Арбузинському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р., обчисливши її у цей період з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальної пенсії за віком .
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Законом України від 2 грудня 2010 р. № 2748-VI ,,Про внесення змін до розділу XII ,,Прикінцеві положення" Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" (далі – Закон № 2748-VI), який набрав чинності 30 грудня 2010 р., встановлено, що апеляційні скарги щодо справ, пов’язаних із соціальними виплатами, подані до набрання чинності вказаним Законом № 2748-VI, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. було зупинено на 2006 р.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, що відповідає обставинам справи та вимогам цього Закону.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195,198,200,206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Арбузинському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: