Справа № 22-а-1157/11 12.04.2011 12.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1157/11 Головуючий у першій інстанції : Андрощук В.В.
Категорія: 70 Доповідач у апеляційній інстанції : Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судових засідань: Бобуйок І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Заводському
районі м. Миколаєва
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2010 р. за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі – УПФ) про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому посилався на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період 2009-2010 років та просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року в сумі 2748 грн. 00коп.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2010 р. позов задоволено частково.
Постановлено: зобов’язати УПФ в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 р., обчисливши її у ці періоди з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальної пенсії за віком, виплатити визначену різницю та стягнути судові витрати.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Законом України від 2 грудня 2010 р. № 2748-VI ,,Про внесення змін до розділу XII ,,Прикінцеві положення" Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" (далі – Закон № 2748-VI), який набрав чинності 30 грудня 2010 р., встановлено, що апеляційні скарги щодо справ, пов’язаних із соціальними виплатами, подані до набрання чинності вказаним Законом № 2748-VI, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р., а потім і у 2010 році, встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом від 18 листопада 2004 р. залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не передбачено.
Нарахування та виплата у 2009 році та січні - квітні 2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Отже, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 1 січня по 31 грудня 2009 р. та з січня по 30 квітня 2010 р. включно, що відповідає обставинам справи та вимогам цього Закону.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами цивільного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195,198,200,206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Миколаєва відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: