Справа №: 1-36/11

ПОСТАНОВА

Іменем    України

"16" березня 2011 р.    Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Петушкова С. А. ,

при секретарі – Безкровайній А. І. ,

з участю прокурора  - Петрова І. М. ,

та адвоката – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, що народився 8.11.1988 р. в м. Олександрії, Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, не військовозобов'язаного, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого:

30.11.2006 року Олександрійським міськрайонним судом за ст. ст.. 185 ч.2, 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 12.04.2007 року Олександрійським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. 3, 357 ч. 3 КК України до 4-х років позбавлення волі, 3.09.2009 року звільнений умовно-достроково на підставі постанови Петрівського районного суду на не відбуту частину покарання в 1 рік 3 місяці і 1 день,

за ст. 186 ч. 2 КК, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 12.03.2010 року, близько 19.45 годин, перебуваючи біля будинку № 23 на пл. Кірова м. Олександрії, повторно, шляхом ривку з руки ОСОБА_3 відкрито викрав, жіночу сумку, вартістю 88 гривень, в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа 3220" в комплекті із зарядним пристроєм вартістю 160 гривень та гроші в сумі 15 гривень, а всього викрав майна на загальну суму 263 гривні, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду. Після чого з викраденим майном зник та розпорядився на власний розсуд.

Захисник заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки в ході досудового слідства допущена суттєва неповнота, що не дозволяє прийняти по справі справедливий та обґрунтований вирок, відсутні докази вини підзахисного, просить змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечує, вважає, що воно є безпідставним, а по справі слід продовжити судове слідство.

На досудовому слідстві при допиті його як обвинувачуваного, підсудний ОСОБА_2 повідомляв, що 12.03.2010 року близько 19.20 години він повертався від брата ОСОБА_4, який мешкає АДРЕСА_1. Проходячи біля СПТУ № 13 попереду себе він помітив жінку. Вона ішла в бік Користівського мосту. У жінки в правій руці була сумка, побачивши, що нікого поруч немає у нього виник умисел викрасти її сумку, так як вважав, що там можливо знаходяться гроші Наблизившись до жінки він схопив сумку, яку жінка потім відпустила та юбіг в бік ПП "Амір-пласт». Жінка крикнула щоб він відав сумку, але на її крик він не відреагував. Спустившись нижче ПП «Амір-пласту», до річки, він почав переглядати сумку. Сумка була чорного кольору середнього розміру, в середині він знайшов мобільний телефон «Нокіа 3220" та гаманець коричневого кольору в якому було близько 15 гривень. Також в сумці лежала якась парфумерія, яка саме він не пам'ятає. Він забрав гроші і телефон, а гаманець поклав в сумку та викинув її у річку. Після цього він пішов додому. В даному телефоні була сім-карта оператору мобільного зв'язку МТС, яку він спалив вдома. Викраденим телефоном він користувався декілька днів, а потім даний телефон він обміняв братові, не повідомивши то він викрадений.

а.с.23

Допитаний в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що 12 березня 2010року він знаходився у брата ОСОБА_4, близько 19 години він пішов на автовокзал подивитися розклад руху автобусів. На автовокзалі він був приблизно 30 хвилин, а потім пішов додому. Коли проходив по пр. Леніна, біля 20.30 год., біля мосту побачив  лежачий на землі якийсь предмет, коли підняв його, то побачив, що це був мобільний телефон. Він намагався включити телефон, але не зміг, тоді він вставив в нього свою карточку, та користувався цим телефоном, карточку, яка знаходилася в знайденому телефоні, він вставив в свій телефон, спробував перекинути на свою карточку гроші, які на ній були, але не зміг і тоді він викинув знайдену карточку. Наступного дня на базарі він придбав зарядний пристрій до телефону. Потім знайденим телефоном він помінявся з братом, при цьому брату доплатив гроші.

Потерпілу раніше не бачив, на попередньому слідстві він пояснював, що телефон я знайшов, але йому не повірили. Зізнавальні свідчення, наявні в матеріалах справи він не давав, підписав під тиском працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, це підтверджується тим, що після обрання йому запобіжного заходу в нього були зняті побої; працівники міліції побили його до обрання запобіжного заходу. Після побиття він попрохав щоб його оглянув лікар, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вивели його з кабінету і сказали, що якщо він не відмовиться від огляду, то вони його знову поб’ють. В день коли він знайшов телефон він був одягнутий в чорну в'язану шапку з білою нашивкою та чорну курточку з написом «РИМА».

Свідок ОСОБА_7, пояснила, що вона як дізнавач опитувала підсудного 26 березня 2010 року пізно ввечері, одразу після затримання, оскільки він підозрювався в скоєнні грабежу відносно жінки. Хто доставив ОСОБА_4 не пам’ятає.

Допит проводився в її робочому кабінеті; під час допиту в кабінеті сторонніх осіб не було, були лише вона і підозрюваний. Видимих тілесних ушкоджень на ньому не було, при допиті до ОСОБА_4 не застосовувалися не дозволені методи, підозрюваний покази давав добровільно, допит ішов приблизно годину, за цей час ОСОБА_4 ніхто з кабінету не виводив, в кабінет ніхто не заходив. Хто доставив ОСОБА_4 в кабінет не пам’ятає. Видимих тілесних ушкоджень на підсудному вона не бачила, відтворення обстав ноки та обставин злочину  не було проведено, тому як допит проводився в темний час доби, а на другий день таке питання не ставилося.

потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 12.03.2010 року вона відпрацювала на роботі свою зміну та пішла додому. Було близько 19.45 годин, на вулицях освітлення було тільки від ліхтарів,  які знаходились вздовж траси.  Коли вона проходила по тротуару біля будинку № 23 по пл. Кірова, іззаду до неї підійшов невідомий молодий хлопець та схватив за ручки її жіночої сумки. Вона обернулась, почала тягнути сумку до себе та крикнула "Допоможіть". Хлопець не відреагував та тягнув сумку на себе. Вона злякалась та відпустила сумку. Незнайомий хлопець разом із сумкою побіг у провулок, який знаходиться біля ПТУ № 13. Впізнати нападника вона не може, на вигляд хлопцю було 18-20 років, середньої тілобудови, одягнений був в темно сині джинси, чорну болоневу куртку, в’язану шапку чорного кольору. Сумка, яку незнайомий викрав у неї невідомий була чорного кольору, виготовлена із шкірозамінника. В сумці знаходились мобільний телефон "Нокіа 3220" корпус якого чорного кольору із світло коричневими вставками, в якому знаходилась сім-карта оператору мобільного зв'язку МТС на всій було 10 гривень, зарядний пристрій, який був комплекті з телефоном чорного кольору, гаманець коричневого кольору виготовлений із шкірозамінника, який вона купувала в 2005 році за 35 гривень, в гаманці було 15 гривень, косметичка чорного кольору з тканевої матерії.

свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні на підставі ст. 63 Коституції відмовився давати свідчення відносно свого брата.

Допитаний в ході досудового слідства пояснював, що 14.03.2010 року він знаходився вдома разом із співмешканкою ОСОБА_8. Близько 10 годин до нього прийшов його брат ОСОБА_2 та сказав, що знайшов, де саме не сказав, мобільний телефон "Нокіа 3220" та запропонував обмінятися на його мобільний телефон "Нокіа 3230". Він погодився та він дав йому, як він сказав, знайдений мобільний телефон  "Нокіа 3220", якого кольору він не пам'ятає та зарядний пристрій до нього, який він сказав що також знайшов разом із телефоном.

26.03.2010 року до нього додому приїхали працівники міліції та пояснили, що мобільний телефон «Нокіа 3220", яким він обмінявся з ОСОБА_2 був викрадений та він добровільно видав їм його. Через декілька днів він прийшов до міліції та добровільно видав зарядний пристрій до мобільного телефону.

В матеріалах справи мається постанова від 25. 06. 2010 року, про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за ст. ст. 365, 373 КК.

В постанові зазначено, що при надходженні в ІТТ підсудний мав тілесні пошкодження у вигляді подряпин носа, лівої кисті, однак підсудний з даного приводу претензій не мав.

Таким чином, перевірка проведена неповно, з постанови слідує, що сам підсудний під час проведення перевірки не опитувався, в нього не вияснялося походження наявних у нього тілесних пошкоджень, на вирішення СМЕ слідчим було поставлено два запитання, - які тілесні пошкодження маються у підсудного, та який механізм їхнього походження, у висновку СМЕ № 239 від 1. 04. 2010 року наведено лише варіант походження тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту, інші варіанти не досліджувалися, таким чином, експертиза проведена неповно та не всебічно.

В повноваження суду не входить проведення чи уточнення службових перевірок, дій органу дізнання та слідства.

В ході відтворення обстановки та обставин події, потерпіла та підсудний вказали різні місця подій.

В ході досудового слідства не перевірялися доводи підсудного про те, що він у час скоєння злочину знаходився у свого брата.

В своїх поясненнях підсудний вказував, куди він дів викрадені речі, якими він не скористався, однак, огляд даного місця не було проведено.

При поверненні справи на додаткове розслідування 26. 05. 2010 року прокурор зобов’язав орган досудового слідства допитати дізнавача ОСОБА_7 з метою встановлення наявності у ОСОБА_2 тілесних пошкоджень. При допиті на досудовому та судовому слідстві ОСОБА_7 пояснила, що тілесних ушкоджень у затриманого не було, разом із тим, після допиту при надходженні в ІТТ вони у нього уже були. Таким чином, не встановлено звідки вони у нього взялися, та не дана належна правова оцінка даній обставині.

Щодо вказівок прокурора про роздруківку телефонних розмов з мобільного телефону та сім-карточки потерпілої, то згідно рапорту від 19. 06. 2010 року таку слідчу дію не виконано. Мотиви невиконання вказівки, наведені у рапорті суд не може визнати поважними. Таким чином дане доручення не виконано безпідставно.   

В протоколі впізнання речей від 14. 06. 2010 року – шапки підсудного, потерпіла вказала, що впізнає шапку підсудного чорного кольору без відвороту № 2 на фото таблиці, по білій в’язці. Однак, на наданій фото таблиці до відтворення(!) обстановки та обставин події від 14. 06. 2010 року шапки з білою в’язкою немає взагалі. При впізнанні джинсів потерпіла вказала на № 2 у фото таблиці. При допиті в суді та на слідстві вона вказувала, що нападник був одягнутий у темно-сині джинси. На фото таблиці джинси під № 2 – чорного кольору.

Таким чином, по справі мається суттєва неповнота досудового слідства, яка в своїй сукупності не може бути усунута в ході судового слідства, а тому справа підлягає направленню на додаткове розслідування, в ході якого слід усунути усі вищевказані недоліки.

Запобіжний захід підсудному слід залишити – тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 276, 281 КПК, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, що народився 8.11.1988 р. , за ст. 186 ч. 2 КК, - направити прокурору м. Олександрії для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – залишити тримання під вартою.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом семи діб з часу отримання її копії – підсудним, іншими – з часу її проголошення, через Олександрійський міськрайонний суд.

Головуючий: