Справа № 22ц/1290/898/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Галан Н.М., Дронської І.О.
при секретарі : Свєтовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Новопсковського професійного аграрного ліцею про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, третя особа – директор Новопсковського професійного аграрного ліцею Білий Іван Макарович, -
ВСТАНОВИЛА :
29.04.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача Новопсковського професійного аграрного ліцею, в якому просила суд: скасувати наказ № 15 від 01.04.2010 року та наказ № 222 від 27.10.2009 року Новопсковського професійного аграрного ліцею про звільнення ОСОБА_1, як такі, що не відповідають діючому законодавству України; поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Новопсковського професійного аграрного ліцею з 01.04.2010 року; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за дні вимушеного прогулу з 01.04.2010 року по день поновлення на роботі; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
07.09.2010 року ОСОБА_1 надала до суду змінену та доповнену позовну заяву по цивільній справі 2-671/2010 р. та просить суд: визнати наказ від 01.04.2010 року необґрунтованим, виданим з порушенням норм законодавства про працю та скасувати його; поновити її на робочому місці на посаді майстра промислового навчання з 01.04.2010 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 02.04.2010 року по день поновлення на роботі, із розрахунку середнього заробітку 59,12 коп.; стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Оскаржуваним рішення суду у позовних вимогах відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати пов’язані з інформаційно – технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн. на рахунок управління Державного казначейства України для перерахування до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляд справи у судах».
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно було встановлено обставини по справі, а тому просить суд ухвалити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно наказу № 33 Новопсковського професійного аграрного ліцею від 28.08.2006 року була прийнята на посаду майстра виробничого навчання.
Відповідно до наказу Новопсковського ПАЛ № 222 від 27.10.2009 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності майстру виробничого навчання Новопсковського ПАЛ ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання своїх функціональних обов'язків, а саме посадової інструкції майстра виробничого навчання р.1.п1.5, р.2.п.2.1, р. 2 п. 2.4, р.З п.З.1 п. 3.9, р.5.п.5.1, р.5 п. 5.2, р.5 п.5.6, згідно наказу ОСОБА_1 був наданий місячний термін для усунення виявлених недоліків.
Відповідно до рішення Новопсковського районного суду від 30 березня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, ОСОБА_1 було поновлено на посаді майстра виробничого навчання Новопсковського ПАЛ з 02.12.2009 року, наказ про її звільнення № 67 від 02.12.2009 визнано незаконним. Наказ № 77 від 30.03.2009 року про накладення дисциплінарного стягнення скасовано. Та на її користь стягнуто заробітну плату за дні вимушеного прогулу з 02.12.2009 року по день поновлення на роботі у розмірі 4671,27 грн. В задоволенні вимог визнання наказу №222 від 27.10.2009 року незаконним відмовлено.
Згідно до наказу № 12 Новопсковського ПАЛ «Про відміну наказу № 67 від 02.12.2009 року, відповідно до рішення Новопсковського районного суду від 30.03.2010 року» від 31.03.2010 року Наказ № 67 від 02.12.2009 року визнано незаконним, а ОСОБА_1 поновлено на посаді майстра виробничого навчання з 02.12.2009 року. До виконання службових обов’язків ОСОБА_1 приступити 31.03.2010 року.
01.04.2010 року комісією Новопсковського ПАЛ у складі: заступника директора з навчально-виховної роботи Кучерова С.В., старшого майстра Погребенко В.Ф., соцпедагога Золотарьова С.А., методиста ліцею Стрільцова М.С., інспектора відділу кадрів Болдар Л.Є. було складено Акт, про відмову майстра виробничого навчання ОСОБА_1 в наданні письмових пояснень на ім'я директора ліцею про вчинення порушень.
З протоколу загальних зборів трудового колективу Новопсковського ПАЛ від 01.04.2010 року вбачається, що на цих зборах було розглянуто питання про звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_1 та за результатами голосування присутніх на зборах затверджено звільнення ОСОБА_1
Відповідно до наказу директора Новопсковського ПАЛ № 15 від 01.04.2010 року майстра виробничого навчання ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 01 квітня 2010 року за ст.. 40 п. З КЗпП України (систематичне невиконання функціональних обов'язків без поважних причин).
Відповідно до п.З ч.І ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно ч.І ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з наказом № 15 Новопсковського професійного аграрного ліцею від 01.04.2010 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а саме: після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани наказом № 222 від 27.10.2009 р. за порушення нею режиму роботи, не виконання функціональних обов'язків, що полягало в не проведення уроків виробничого навчання, неналежну підготовку і неякісне проведення уроків виробничого навчання, після цього ОСОБА_1 знову порушила правила внутрішнього трудового розпорядку і 1 грудня 2009 року була відсутня на робочому місті з 10 год., а також не усунула недоліки у термін встановлений наказом № 222, самовільно завела журнал з обліку виробничого навчання, не виконала навчальну програму з виробничого навчання, допустила відсутність рапортів та неналежно їх вела, не надала звіт щодо готовності до атестації.
Згідно п.3.1 посадової інструкції майстра виробничого навчання, майстер зобов'язаний працювати сумлінно, виконувати навчальний режим, вимоги статуту ліцею, правила внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватись дисципліни праці.
Ст. 147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2) звільнення. Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу вивільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або знаходження у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути складене пізніше шести місяців з дня здійснення проступку.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за наказом № 15 від 01.04.2010 року є систематичне порушення трудових обов'язків невиконання у встановлений наказом № 222 від 27.10.2009 року місячний термін виявлених недоліків у роботі, а також виявлення нових порушень, зазначених в Акті від 01.04.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи,організації), 2-5,7 ч.І ст. 40 і п. 2,3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є членом профспілкового комітету, тому її посилання на неправомірність винесення наказу № 15 від 01.04.2010 року з порушенням норм ст. 43 КЗпП України - порядку звільнення є безпідставними. Згода на її звільнення була на загальних зборах трудового колективу - протокол загальних зборів трудового колективу Новопсковського ПАЛ від 01.04.2010 року, що відповідає положенням п. 5 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, згідно якого розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виробничого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації ,що діє на підприємстві, установі, організації.
Згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідно до матеріалів справи, заявник була належним чином ознайомлені з Наказом Новопсковського ПАЛ № 222 від 27.10.2009 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, про що свідчить її підпис в наказі. Відповідно до актів комісії Новопсковського ПАЛ від 28.11.2009 року та 01.04.2010 року ОСОБА_1 відмовилась надати письмове пояснення на ім'я директора ліцею про невиконання нею наказу № 222 від 27.10.2009 року.
Таким чином твердження позивача, про те, що від неї жодного разу не вимагались письмові пояснення, щодо порушення функціональних обов'язків та трудового розпорядку не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказів того, що відповідачем порушено порядок звільнення позивачка не надала, а відповідно до наявних доказів, вбачається, що процедура звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч 1 ст. 40 КЗпП України відповідає вимогам встановленим КЗпП України. Тому суд перщої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наказ Новопсковського ПАЛ № 15 від 01.04.2010 року є законним, винесеним з до держанням законодавства про працю та підстав для його скасування немає.
Відповідно до приписів частини 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за вимушений прогулу. Оскільки суд, відмовив позивачу у вимогах, щодо поновлення на роботі, то вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.04.2010 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, звільнення позивачки було законним, підстав для поновлення її на роботі немає.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :