справа          № 2-391/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           07 квітня 2011 року  Центрально - Міський районний  суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді                                                     Андрюшиної Л.А.,

при секретарі:                                                           Ковальовій Ю.В.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Макіївки Донецької області цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Держави Україна в особі Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, прокуратури Гірницького району м. Макіївки, третя особа: Міністерство фінансів України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури, суд -

В С Т А Н О В И В:

  Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2008 року прокуратурою Гірницького району м. Макіївки Донецької області відносно неї було порушено кримінальну справу за ст. 367 КК України та стосовно неї була обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 12 січня 2009 року їй було пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 КК України в остаточній редакції. 21 квітня 2010 року Гірницьким районним судом м. Макіївки Донецької області по вказаній кримінальній справі відносно неї був постановлений виправдувальний вирок у зв»язку з недоведеності її участі у скоєнні злочину, передбаченого зазначеною статтею КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2010 року виправдувальний вирок Гірницького районного суду м. Макіївки відносно неї залишено без змін, а апеляція прокурора без задоволення. Таким чином, у зв’язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності,  з незаконними процесуальними діями відносно неї у вигляді обрання запобіжного заходу –підписки про невиїзд і притягнення її як обвинуваченої, були порушені її конституційні права і завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що у зв’язку з незаконним знаходженням під слідством і судом протягом 19 місяців був значно знижений її престиж та ділова репутація, авторитет.  Крім того, весь цей час, вона відчувала принизливе почуття сорому перед колегами та громадянами, змінилося ставленні до неї з боку оточуючих осіб, що викликало чистосердечні глибоко душевні моральні страждання. Внаслідок незаконного обрання міри запобіжного заходу та перебування на підписці про невиїзд, вона була обмежена у вільному пересуванні, позбавлена можливості виїжджати на відпочинок чи до родичів в інше місто, що порушило її життєвий устрій, відчула вимушені зміни в життєвих та трудових відносинах, була позбавлена можливості вільно реалізовувати свої звички, бажання, погіршились стосунки в родині, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення нормального способу життя. Вона відчувала морально-психологічні страждання від багаточислених судових засідань, так як хвилювалася через те, що її звинувачують в тому, чого вона не скоювала, змушена була звертатися за захистом своїх прав в різні судові інстанції, витрачати свій час на явки до прокуратури і суду. Перебуваючи тривалий час під слідством та судом, вона знаходилася в постійній нервовій напрузі, переживаннях, вимушена була виправдовуватися в тому, чого не скоювала, що призвело до негативних наслідків –безсоння, втрати апетиту, зниження ваги, нервове виснаження. Вона є інвалідом 3-ї групи, страждає хронічним захворюванням, а тому незаконне притягнення до кримінальної відповідальності негативно відобразилося на її стані здоров’я, що також призвело до значних матеріальних затрат. З часу порушення кримінальної справи і до часу набрання виправдувального вироку законної сили минуло 19 місяців і згідно до вимог чинного законодавства розмір моральної шкоди, у її випадку, не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час складання позову і періоду її перебування під слідством та судом, виходячи з конкретних обставин, тривалості та глибини моральних страждань, вона оцінює спричинену їй моральну шкоду у розмірі 100000грн., яку просить стягнути на її користь, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася. Про день, місце і час судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином. Раніше суду подала заяву з проханням розглянути справу у її відсутності та за участю її представника ОСОБА_3. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

       Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснення в обґрунтування позовних вимог дала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

 Представник прокуратури Донецької області, прокуратури Гірницького району м. Макіївки повторно в судове засідання не з»явилися по невідомим суду причинам. Про день, місце і час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать розписки в отриманні судових повісток, які маються в матеріалах справи. Заяв щодо відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.

 Представник відповідачів Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, в обґрунтування заперечень суду пояснила, що згідно ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. З урахуванням часу перебування позивачки під слідством та судом, розмір відшкодування складає 13865,00грн.. Разом з тим, позивачка не вказала якими доказами підтверджується моральна шкода та з яких міркувань вона виходила при визначені розміру відшкодування, не надала доказів та підтверджень наявності причинного зв»язку між шкодою та протиправними діями відповідачів.  

Представник третьої особи Міністерства фінансів України в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, яка мається в матеріалах справи. Суду надали письмові пояснення з яких вбачається, що вони заперечують проти задоволення позовних вимог та просять справу розглянути за відсутністю їх представника (а.с.45-50).

          Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, представника відповідачів Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійснені ними своїх службових повноважень.

          Згідно ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього(досудового слідства), прокуратури або суду.

             Відповідно до вимог ч.2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього(досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

          Як встановлено судом, 24 вересня 2008 року прокуратурою Гірницького району м. Макіївки відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. В ході досудового слідства згідно з постановою від 24 грудня 2008 року кримінальну справу було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_1 пред»явлено обвинувачення у скоєнні зазначеного злочину і відносно неї обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Ці обставини підтверджуються змістом виправдувального вироку суду від 21 квітня 2010 року.

          Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 перебувала в провадженні Гірницького районного суду м. Макіївки та 21 квітня 2010 року вироком вказаного суду ОСОБА_1 по пред»явленому їй обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч.1 КК України внаслідок недоведеності її участі у скоєнні злочину була виправдана. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2010 року вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 21 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишений без змін, а апеляція прокурора без задоволення.(а.с.64-68,70-73).

            Таким чином, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позивачка ОСОБА_1 була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності із застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд і протягом 19 місяців перебувала під кримінальним переслідуванням слідства і суду, чим суттєво були порушені її конституційні права і свободи, гарантовані державою Україна. В подальшому відносно ОСОБА_1  був постановлений виправдувальний вирок, в зв»язку з чим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у неї виникло право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури. Отже, суд приходить до переконання, що позивачка ОСОБА_1 має право на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, виходячи з наступного.

          Відповідно до ч. 4, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної шкоди громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагаються від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

             В обґрунтування своїх позовних вимог щодо заподіяної моральної шкоди та розміру її грошового визначення, позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що  у зв’язку з незаконним знаходженням під слідством і судом протягом 19 місяців був значно знижений її престиж та ділова репутація, авторитет.  Крім того, весь цей час, вона відчувала принизливе почуття сорому перед колегами та громадянами, змінилося ставленні до неї з боку оточуючих осіб, що викликало чистосердечні глибоко душевні моральні страждання. Внаслідок незаконного обрання міри запобіжного заходу та перебування на підписці про невиїзд, вона була обмежена у вільному пересуванні, позбавлена можливості виїжджати на відпочинок чи до родичів в інше місто, що порушило її життєвий устрій, відчула вимушені зміни в життєвих та трудових відносинах, була позбавлена можливості вільно реалізовувати свої звички, бажання, погіршились стосунки в родині, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення нормального способу життя. Вона відчувала морально-психологічні страждання, так як хвилювалася через те, що її звинувачують в тому, чого вона не скоювала. Перебуваючи тривалий час під слідством та судом, вона знаходилася в постійній нервовій напрузі, переживаннях, вимушена була виправдовуватися в тому, чого не скоювала, що призвело до негативних наслідків та погіршення стану її здоров»я, як інваліда 3-ї групи.

          Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімальному розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

          Таким чином, Законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися судом із урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»розмір мінімальної заробітної плати на час прийняття рішення суду з 01 квітня 2011 року становить 960,00грн., отже враховуючі період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом 19 місяців,  компенсація в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди не може бути меншою ніж 18240,00грн. (960,00 грн. х 19 місяців).

          На підставі вище викладеного, суд, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди приймає до уваги характер, обсяг, глибини та тривалість душевних та психічних страждань, які зазнала позивачка, характер немайнових втрат, їх тривалість, порушення нормальних життєвих зв»язків та враховуючи роз»яснення, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, приходить до переконання про можливість стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 30000,00грн., так як вважає зазначену суму необхідною та достатньою для відшкодування заподіяної моральної шкоди у даному конкретному випадку. При цьому суд враховує, що в судовому засіданні представниками відповідача не було надано будь-яких належних та беззаперечних доказів того, що протиправними діями посадових осіб прокуратури позивачці ОСОБА_1 не було заподіяно моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд –                    

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

В рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури стягнути на користь ОСОБА_1 30000грн.(тридцять тисяч гривень) шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення  суду може бути оскаржене в апеляційному  порядку до Апеляційного суду Донецької області  через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено суддею в 1-му примірнику.

Суддя                                 Андрюшина Л.А.