СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
20 червня 2006 року |
Справа № 2-22/555-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Подставнева О.В., дов. № 12 від 20.06.2006 року; Степанюченко В.О. - директора МПП Фірми "ІНФОРМАЦІЯ_2";
відповідача: ОСОБА_1, дов. НОМЕР_1від 16.12.2004 року;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 20 квітня 2006 року у справі № 2-22/555-2006
за позовом малого приватного підприємства з правом найняття робітничої сили Фірма "ІНФОРМАЦІЯ_2" (вул. Шершнєва, 1, смт.Коктебель, м.Феодосія, АР Крим, 98186)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2а (АДРЕСА_1)
про усунення перешкод в здійсненні реконструкції будови та користування земельною ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.04.2006 у справі № 2-22/555-2006 позов малого приватного підприємства "Фірма "ІНФОРМАЦІЯ_2" до СПД ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні реконструкції будови та користування земельною ділянки задоволено частково. Суд зобов'язав СПД ОСОБА_2 знести конструкції (балкони) та дах належного йому кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, які нависають відповідно на 2,3 метра та на 2,8 метра над кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", яке належить малому приватному підприємству "Фірма "АВС"., а також стягнув з відповідача судові витрати.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові малому приватному підприємству "Фірма "АВС" відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду АР Крим законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а провадження у даній справі підлягає припиненню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що мале приватне підприємство „Фірма „АВС” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2а про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у діяльності кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», що належить малому приватному підприємству „Фірма „АВС” у здійсненні його реконструкції, шляхом знесення нависаючих над кафе терас та балконів.
При розгляді даної справи у суді першої інстанції, позивачем було подано уточнену позовну заяву від 05.04.2006, якою було уточнено пункт 2 позовної заяви. Так, позивач просить ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не чинити перешкод діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”, що належить малому приватному підприємству „Фірма „АВС”, у здійсненні його реконструкції, знести нависаючі над кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2” конструкції (балкони) кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, які належать суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, за межи відведеної йому земельної ділянки, які виступають на 2,3 метра, та кровлю, що виступає на 2,8 метра на ділянку, що належить Малому приватному підприємству "Фірма "АВС".
Як первісний позов, так і уточнений позивач обґрунтовує тим, що балкони кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” позбавляють можливості реконструювати кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”, у зв`язку з чим, виникає загроза небезпеки кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2” від пожежі та забруднювань.
Судовою колегією встановлено, що рішенням 10 сесії 24 скликання Коктебельської селищної Ради міста Феодосії № 557 від 19.12.2002 року малому приватному підприємству з правом найняття робітничої сили "Фірма "АВС" надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 0,0219 га у АДРЕСА_2 для розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2'.
На підставі зазначеного рішення між Коктебельською селищною Радою міста Феодосії (орендодавець) та малим приватним підприємством з правом найняття робітничої сили "Фірма "АВС" (орендар) було укладено договір оренди землі від 09.01.2003 року, державна реєстрація договору здійснена 09.01.2003 року.
На підставі рішення 8 сесії 24 скликання Коктебельської селищної Ради міста Феодосії № 470 від 24.10.2002 року між Коктебельською селищною Радою міста Феодосії (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди від 07.11.2002. Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у термінове, платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку площею 0,0292 га, розташовану в місті Феодосії, АДРЕСА_2. Строк дії цього договору становить 25 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація договору оренди здійснена 29.11.2002 року.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони у справі є суміжними землекористувачами, а також те, що конструкції (балкони) та дах кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” нависають відповідно на 2,3 метра та на 2,8 метра над кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Розглянувши позовні вимоги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про звернення позивачем до господарського суду Автономної Республіки Крим з двома позовними вимогами: першою про спонукання відповідача не чинити перешкод у діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2” у здійсненні його реконструкції, а другою про спонукання відповідача знести конструкції (балкони) кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що нависають над кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”.
Враховуючи, що як у первісному позові, так і в уточненій позовній заяві позивач зазначає лише на те, що балкони кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” позбавляють можливості реконструювати кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”, судова колегія вважає, що позивачем заявлено лише одну позовну вимогу - про спонукання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не чинити перешкод у діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2” у здійсненні його реконструкції шляхом знесення балконів кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”.
При цьому, позивач помилково вважає, що кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2. До аналогічного висновку дійшов також господарський суд АР Крим при розгляді даного спору. Такий висновок судова колегія вважає невірним виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 № 697-XII, суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.
Згідно зі статтею 318 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Статтею 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Із зазначених норм витікає, що суб'єктами права власності (приватної власності) можуть бути громадяни -фізичні особи, але не фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідачем суду першої інстанції було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.06.2003 року (аркуш справи 45), в якому зазначено, що нежитлова будівля (кафе), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, знаходиться у приватній власності ОСОБА_2. У витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно Феодосійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації від 02.06.2003 (аркуш справи 46) також зазначений як власник вказаного вище кафе ОСОБА_2.
Таким чином, власником кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (АДРЕСА_3) є фізична особа - ОСОБА_2, а не суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Отже, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 як сторона у господарській справі не може порушувати права позивача балконами кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, яке належить на праві приватної власності фізичній особі - ОСОБА_2. Фактично належним відповідачем є фізична особа - ОСОБА_2.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).
На підставі вищезазначених норм, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що фізичні особи не можуть бути стороною у справі, яка розглядається господарським судом. Тобто, справа за участю фізичної особи не підлягає розгляду у господарському суді. Фактично позивач повинен звернутись з позовною заявою до ОСОБА_2 до місцевого суду за територіальною підвідомчістю відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, а саме суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про необхідність, згідно з пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, залишити без розгляду позов у частині спонукання відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не чинити перешкод діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
У пункті 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” № 02-5/612 від 23.08.1994 року зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
З вищезазначеного витікає, що норми пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України застосовуються господарським судом лише, якщо суд у відповідному процесуальному документі (ухвалі) витребував у позивача конкретні документі (додаткові документи), щодо яких є підстави вважати, що вони існують. При цьому, позивач не надав суду без поважних причин витребувані конкретні документі.
Проте, господарський суд у рішенні зазначає, що, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надані будь-які докази здійснення відповідачем дій, які б чинили перешкоди у діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”.
Отже, суд першої інстанції застосував норму пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ненаданням позивачем доказів здійснення відповідачем дій, які б чинили перешкоди діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”, а не у зв'язку з ненаданням суду без поважних причин витребуваних конкретних документів.
Таким чином, господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до прийняття судом невірного рішення.
Згідно нормам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до норм статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, судова колегія вважає, що ненадання позивачем доказів здійснення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 дій, які б чинили перешкоди діяльності кафе „ІНФОРМАЦІЯ_2”, є невиконання позивачем свого процесуального обов'язку доказувати порушення своїх прав. Даний факт є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при участі у справі належного відповідача.
Керуючись статтями 80 ч.1 п.1, 101, 103 п.3, 104 ч.1 п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 у справі № 2-22/555-2006 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
І.В. Антонова