Справа № 2-а-2542/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді –Труханової Л.М.,

при секретарі –Чикаленкової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті   Харцизьку  Донецької області  про визнання бездіяльності  неправомірною та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, який мотивує тим, що вона віднесена до категорії «Дітей війни», і має пільги, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема,  відповідно до ст. 6 вказаного Закону  з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. має право на  отримання підвищення  до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. При цьому, відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється  на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Не зважаючи на вищевикладені вимоги діючого законодавства відповідач  в 2010р.  здійснював   виплату доплати до пенсії в меншому розмірі. У зв’язку з цим просить визнати бездіяльність відповідача, яка виразилася в ненарахуванні та невиплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як дитині війни в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. неправомірною та зобов’язати його провести  нарахування та виплату вказаного підвищення за період з 1.01.2010р. по 31.12.2010р. з урахуванням фактично здійснених виплат.

Позивач в судове засідання не з'явилася, просить розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача - УПФУ в м. Харцизьку в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність позов не визнає вважає, що виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2010р. здійснювалось відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги незаконними.

Суд,  вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає  задоволенню за наступними підставами.

Суд встановив, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1,  тому відповідно до ст.  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус  "Дитина війни" і користується пільгами, встановленими вказаним законом.

Позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м. Харцизьку Донецької області та отримує пенсію за віком.

Згідно з інформацією відповідача позивачу в 2010р. підвищення до пенсії як дитині війни виплачувалось в розмірі, встановленому постановою КМУ № 530 від 28.05.2008р."Про деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян", а саме -49,80 грн.

Оцінюючи  обставини справи, аналізуючи норми матеріального права, суд приходить до висновку, що відповідач,  здійснюючи виплату позивачу в 2010р.  підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вищевказаної постанови КМУ, а не відповідно до ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність,  допустив бездіяльність, яку суд вважає неправомірною і не приймає до уваги відповідні доводи відповідача за наступними підставами.

Так, відповідно до  ст.. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно ст.. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закон України Про соціальний захист дітей війни"  визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, віднесених до категорії «Дітей війни».

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" /п. 41 розділу 2 внесення змін до деяких  законодавчих актів/ текст ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.     Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що  виплачується  замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  дане підвищення провадиться   за їх вибором згідно з  одним із законів».

 Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, вищевказані положення п. 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, при втраті чинності законів, інших нормативно-правових актів або їх окремих положень на підставі рішення Конституційного Суду України для регулювання відповідних правовідносин автоматично вступають в дію норми, що діяли до прийняття в них змін, які в подальшому були визнані неконституційними, прийняття будь-яких спеціальних актів про відновлення дії таких норм законодавством не передбачено.

Таким чином, у зв’язку з прийняттям вищевказаного рішення Конституційного Суду України  з 22.05.2008р.  відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., крім того, суд враховує, що   ніяких змін до вказаної статті після  прийняття рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008р.  внесено не було, тому вона діяла і в 2010р.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає, що  позивач як дитина війни мала право на отримання  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 1.01.2010р. по  31.12.2010р.

Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розмір мінімальної пенсії за віком встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму на кожний рік встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Крім того, згідно з ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»до основних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст.. 19 вказаного закону зазначає, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно відсутності бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат в обсязі, передбаченому ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України.

Таким чином, постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України,  іншими Законами України, не може бути  скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору  підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційного Суду України, у урахуванням  вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не вищевказана постанова КМУ, на підставі якої позивачу і здійснювалась виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

На підставі викладеного суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилася в ненарахуванні та невиплаті позивачу в період з 1.01.2010р. по 31.12.2010р.  щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату вищевказаного підвищення за період з 1.01.2010р. по 31.12.2010р. з урахуванням вже фактично отриманих сум, задовольнивши позовні вимоги в цій частині повністю.

Оскільки  позивачем не заявлено вимогу про повернення  їй здійснених судових витрат,  суд при задоволенні вимог позивача відповідно до ст. 94 КАС України вважає можливим  не присуджувати    здійснені нею судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.. 8,19,22,46,152 Конституції України, ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р., ст..2,11,14,70,71, 94,99,100,159,161-163 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, яка виразилася в  ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2010року  по 31.12.2010 року.                     

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1, як дитині війни, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2010року по 31.12.2010 з урахуванням  фактично здійснених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10-ти днів з дня її проголошення .

Суддя: