Справа № 2-443/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

11 травня 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Бондарчук Г.  Д

при секретарі                              Ференц  Я.  З.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа:  ОСОБА_2  про визнання права  власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -   

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з названою позовною заявою до суду в якій зазначила, що  за  життя її матері ОСОБА_3  був виданий сертифікат  про право на земельну частку (пай) серії ДП № 037861, який  вона заповіла  їй, склавши про це заповіт, який був посвідчений секретарем Широківської сільської ради   Криворізького району Дніпропетровської області 16.01. 2003 року. Змін до складеного заповіту  мати не вносила.

30.07.2004 року ОСОБА_3 на підставі  вищезазначеного сертифікату  про право на земельну частку (пай) був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку  серії ДП № 081977, відповідно до якого  їй  була передана в приватну власність земельна ділянка площею 3,4325 га призначена для ведення товарного сільського господарського виробництва, розташованої на території Широківської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла, про що свідчить  свідоцтво про її смерть  НОМЕР_1  від 14.09.2009 року.

Будучи спадкоємцем за заповітом позивачка звернулась  до Криворізької районної нотаріальної контори за отриманням  свідоцтва про  право на спадщину за заповітом, але їй було відмовлено оскільки  в заповіті було сказано, що мати заповідає їй сертифікат на право на  земельну частку (пай), а зі змісту Державного акту  вбачається, що  мати  на день своєї смерті стала власником земельної ділянки. Відповідних змін в заповіт мати не внесла.

Згідно до  п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Земельного Кодексу України сертифікати  про право  на земельну частку (пай) є дійсними до виділення  власникам земельних часток  (паїв) в натурі (на місцевості)  земельних ділянок та видачі їм  державних актів про право власності на  земельну ділянку.

Однак  мати за життя  не внесла  змін до заповіту за неосвідченністю, але  її  волевиявлення було вільним тому вважає, що її заповіт відноситься саме до вищезазначеної земельної ділянки, правовий статус якої змінився в зв’язку з отриманням матір’ю  Державного акту  на право власності на земельну ділянку.

Позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті матері і звернулась до нотаріальної контори за  видачею  свідоцтва про права на спадщину, але їй було відмовлено оскільки  право установчі документи на земельну ділянку  не відповідають змісті заповіту, оскільки в заповіті йшла мова про право на земельну ділянку (пай)  без визначення її в натурі, а  позивач  надала документи про те, що матері на день звернення  до суду фактично належала земельна ділянка, яка  стала її власністю відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку.

Рекомендовано звернутись до суду  з позовом  про визнання  заповіту дійсним. Її брат ОСОБА_2, який  є спадкоємцем першої черги  за законом не претендує на спадкове майно – земельну ділянку.

Просила постановити рішення, яким   визнати за нею  в порядку спадкування  за законом  право власності на  земельну ділянку  площею 3,4325 га призначена для ведення  товарного сільського господарського виробництва розташовану  на території Широківської сільської ради.

В судове засідання  позивач, відповідач ітатретя особа не з’явились, письмово  повідомили суд  про визнання  позовних вимог позивача і можливості  розгляду справи в їх відсутність.

Суд дослідивши письмові матеріали справи  прийшов до висновку, що вимоги  позивача є обґрунтованими  і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» ОСОБА_3 належало право на земельну ділянку (пай) відповідно до сертифікату серії ДП № 037861.

Судом встановлено, що на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» ОСОБА_3, яка є власником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 037861, на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 05.04.2004  року № 335 – р, ОСОБА_3 30.07.2004  року було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 3,4325, серії ДП № 2081977 (а.с. 12).

ОСОБА_3 після складання заповіту від 16.01.2003 року, посвідченого секретарем Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в подальшому, до її смерті, заповіт не скасовувала та змін до нього не вносила (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що в книзі реєстрації смертей 14.09.2009 року зроблений запис № 26, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2009 року (а.с. 10). Таким чином, ОСОБА_3 як власник сертифікату на право на земельну частку (пай) не встигла реалізувати своє законне право – внести зміни до раніше складеного заповіту та заповісти своїй дочці – позивачу по справі - ОСОБА_1 також і Державний акт на право на земельну ділянку, який їй було видано як власнику сертифікату.

Таким чином, оскільки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 284374, виданого на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 05.04.2004 року № 335р у ОСОБА_3. виникло право власності на земельну ділянку, виділену в натурі, але вона за час життя не скористалася своїм правом на законних підставах розпорядитися цим правом володіння шляхом внесення змін до свого заповіту, а також враховуючи те, що Державний акт, виданий ОСОБА_3 як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) є фактично продовженням права останньої на земельну ділянку, то у ОСОБА_1 як спадкоємця  за законом після смерті ОСОБА_3 виникло право спадкування вищезазначеної земельної ділянки.

Оскільки інші спадкоємці  не звернулись  в нотаріальну контору з заявою при прийняття спадщини то  суд вважає, що  спадкова маса в вигляді  земельної ділянки  повинна  бути  успадкована  позивачем.

На підставі Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» та керуючись ст. ст. 1261, 1268 ЦК України та керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа:  ОСОБА_2  про визнання права  власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,4325 га, розташованої на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №  081977 від 30 липня 2004 року, вартістю 52 601 (п’ятдесят дві тисячі шістсот одна)  грн.  93 коп. на праві спадщини за законом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Г. Д. Бондарчук