Справа № 2-а-603

                                                                                                                                                               2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 березня  2011 р                                                                                    смт. Веселе

Cуддя Веселівського районного суду Запорізької області Калабухова О.А.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни за 2010 рік,

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ка) по справі  звернувся(лась) до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Веселівському районі  Запорізької  області, в якому зазначає, що має статус дитини війни, але відповідач незаконно у порушення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" замість 30 % сплачує доплату 10 % мінімальної пенсії за віком, тому вимагає визнати бездіяльність відповідача  незаконною та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2010 рік.  

Ухвалою Веселівського районного суду від 10 лютого 2011 року в справі відкрито скорочене провадження  в межах строку позовної давності та запропоновано відповідачеві надати свої заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Управління Пенсійного Фонду України в Веселівському районі Запорізької області в термін визначений законодавством заперечення  чи погодження щодо позову суду не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має статус «Дитини війни» і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач сплачує щомісячно позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням КС України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже після набрання законної сили рішення КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає доплату 30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році не була обмежена у дії. Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу та відповідно до ст. 9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача, але будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності на період заявлених вимог - за останні шість місяців, що передують зверненню до суду не  надав.

Згідно вимог ст. 99 -100, 107 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Вимоги, заявлені понад встановлені строки, залишаються ухвалою суду без розгляду, якщо не має підстав для їх поновлення.

При винесенні рішення у справі суд також приймає до уваги ту обставину, що відповідно до довідки наданної Управлінням Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області, позивачеві по справі  на підставі виконавчого листа, виданого Веселівським районним судом Запорізької області  за період часу з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 19 липня 2010 року здійснено перерахунок та виплату у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких  вони просять.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 р., керуючись ст. ст.2, 4, 6-12, 17, 69-71, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання зробити перерахунок пенсії –задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 10.08.2010 р. по 10.02.2011 р. включно, тобто до дня звернення позивача до суду.  

В іншій частині позовних вимог –відмовити.  

Постанова  підлягає негайному виконанню.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в  апеляційному порядку до Дніпропетровського  апеляційного адміністративного суду через  Веселівський районний суд Запорізької області шляхом  подачі апеляційної скарги  в  десятиденний  строк  з  моменту  отримання  копії  постанови.

Суддя                                                                                         О.А. Калабухова