Справа № 2-180/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року  Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі:  головуючого судді  Гнатик Г.Е.

                 при секретарі  Корягіній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 яка діє  також  в інтересах  ненповнолітньої  ОСОБА_5, треті особи: КП ВРЕЖО № 13 м.Запоріжжя, Сектор громадянства, іміграції та реєстрації  фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, Орган опіки і піклування Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

                                                    в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення доступу  у квартиру, який ухвалою суду від  04.04.2011 року залишено без розгляду  у зв»язку з неодноразовою неявкою  у суд ОСОБА_3

Позивачі  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка також діє в інтересах неповнолітньої донька ОСОБА_5, треті особі: КП ВРЕЖО № 13 м.Запоріжжя, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У позові вказали,  що  у  квартирі, яка належить до комунального житлового фонду і розташована  за адресою: АДРЕСА_1, без законних на те підстав зареєструвалися відповідачки:  ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка зареєструвала також свою неповнолітню доньку ОСОБА_5

Реєстрація стала можливою  через те, що ОСОБА_2, порушивши закон приватизувала квартиру особисто на своє ім’я, позбавивши права на житлове приміщення ОСОБА_1, внаслідок чого незаконно розпорядилася квартирою, якою протиправно заволоділа  ОСОБА_3 за договором дарування. Зареєструвавши право власності на вказану квартиру ОСОБА_3 сприяла реєстрації в квартирі невістки ОСОБА_4, її малолітньої доньки ОСОБА_5, а згодом зареєструвалася і сама. Вважають  реєстрацію відповідачок незаконною, посилаючись на те, що останні ніколи в квартирі не проживали, квартира не була місцем постійного проживання  жодної з них, а тому вони не мала права бути в ній зареєстрованими, так як  така реєстрація не відповідає ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Крім того, заочним  рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2009 року, яке набрало законної сили,  визнано  недійсною приватизацію квартири, здійснену з порушенням прав ОСОБА_1;  визнано, що ОСОБА_3 не набула у законному порядку права власності на вказану квартиру, а договір дарування квартири на її користь, вчинений ОСОБА_2, визнаний недійсним з приведенням сторін в первісний стан. На підставі цього рішення суду за ОСОБА_3 скасовано реєстрацію права власності на вказану квартиру. Водночас відповідачки залишаються зареєстрованими на спірній житловій площі, за якою поновлено статус житла комунальної форми власності. Добровільно знятися з реєстрації  вони не бажають. Крім того, відповідачки не поселялися в квартиру і не проживали в ній, їх реєстрація відбулася без згоди позивачів, будь-

якого майна  відповідачок, їх особистих речей у квартирі не було і немає, оплата з утримання будинку та комунальних послуг ними не здійснюється. Жодна з відповідачок не проживала в квартирі на час реєстрації, а також і після реєстрації в квартирі, ніяких законних підстав для збереження за ними права користування спірним житловим приміщенням не існує.  Просять  визнати відповідачок такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням у відповідності до                  ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” за якою зняття особи з реєстрації місця проживання можливе  за рішенням суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, а  також на підставі ст. ст. 71 ЖК України.

У судовому засідання представники позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2  позовні вимоги підтримали,  просять їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені  у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3, яка є представником за довіреністю відповідачки ОСОБА_4, яка також є представником неповнолітньої ОСОБА_5,  в судових засіданнях, зокрема, 28.09.2010 року позов не визнавала.  У  наступні судові засідання 21.01.2011 року, 24.02.2011 року, 04.04.2011року відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка також діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, на неодноразові виклики до суду за вказаною ними адресою місця реєстрації не з’являлися, іншої адреси фактичного місця проживання або перебування не повідомили, чим порушили вимоги ст. 77 ЦПК України, згідно якої сторони  зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, а у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається за останньою відомою суду  адресою і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Судові повістки направлялися судом у відповідності до адреси, зазначеної ними в первісному позові та у відповідності до ч. 5  ст. 74 ЦПК України, яка визначає, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, а тому у  разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Представники третіх осіб КП ВРЕЖО № 13 м.Запоріжжя, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради як органу опіки та піклування,  про час та місце слухання справи були  повідомлені у встановленому законом порядку,  у судове засідання не з»явилися, заперечень суду не наддали, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивачів, дослідивши матеріали справи, наявні у ній письмові докази, заслухавши показання свідків, суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71. ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні  з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України в поєднанні з нормами ст. 29 ЦК України, місцем постійного  проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право при тимчасовій відсутності у випадках, передбачених ст. 71 ЖК України.

Місцем проживання дитини до дев`яти років є місце проживання її батьків або

одного з них, з яким вона проживає.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УРСР”, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд повинен встановити факт відсутності особи у жилому приміщенні понад шість місяців та поважність причин такої відсутності».

Враховуючи вимоги ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачі  займають спірне   жиьлове приміщення на підставі обмінного ордеру № 1952,  виданого 08.04.1988 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.07. 2009 року у справі №2-586/2009 року, яка досліджена судом, встановлено, що вищевказана квартира  була приватизована наймачкою ОСОБА_2 з порушенням Закону України „Про приватизацію державного державного житлового фонду” без участі в приватизації ОСОБА_1, а 25.12.2002 року незаконно відчужена за договором дарування на користь ОСОБА_3, що потягло визнання цих правочинів недійсними з приведенням сторін у первісний стан.

Проте, за цей час, у  квартирі, без дотримання вимог ст. 65 ЖК України, без відому та згоди позивачів,  за ініціативою відповідачки ОСОБА_3 були зареєстровані її невістка ОСОБА_4,    а також ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована народжена дитина ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ЖЄД № 57 КП „ВРЕЖО № 13”.

 Показаннями свідків  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними в судовому засіданні з дотриманням вимог ст.ст. 165, 180 ЦПК України, підтверджено ті обставини, що відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 у спірне житлове приміщення як члени сім`ї позивачів не вселялися, речей побуту та іншого майна не завозили, у квартирі ніколи не проживали. Відповідачка  ОСОБА_3 відвідувала мати лише в минулі роки. Кожна з них багаторазово бували в квартирі в різний час, вони особисто бачили вісутність в квартирі інших мешканців –відповідачок, та відсутність будь-яких речей цих осіб.

У відповідності до ст. ст. 63, 212  ЦПК України суд приймає дані докази на підтвердження позовних вимог, оскільки свідки повідомили суду обставини, відомі кожному з них окремо, які мають значення для вирішення справи. Суд приймає до уваги, що  свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 є сусідками по під`їзду, які багато років ( з 1988 та 2002 років відповідно) живуть поруч, та при цьому, є сторонніми особами, не зацікавленими в результаті розгляду справи. ОСОБА_8 живе в сусідньому будинку, також не є родичкою, не має зацікавленості в вирішенні справи.  

Надані в якості доказів відповідачкою ОСОБА_3 світлокопії пояснень позивачки ОСОБА_2 від 27.07.2006р. органам МВС, від 13.07.2006 року прокурору Орджонікідзевського району м. Запоріжжя не можуть бути прийняті судом у якості письмових доказів на підтвердження обставин проживання в квартирі відповідачок, оскільки не відповідають вимогам ст. 64 ЦПК України і не містять відомостей, які мають значення для справи, виходячи з суті заявлених позовних вимог, не підтверджують вони і фактів вчинення відповідачкам перешкод для проживання в квартирі, а стосуються особистих непорозумінь між матір`ю ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 на період  липня-серпня 2006 року.

Обмінна карта пологового будинку №5 від 05.10.2005ит року на ім»я ОСОБА_4 не може бути визнана судом в якості належного доказу проживання останньої в спірному приміщенні,  так як даний документ заповнюється медичними працівниками за слів жінки, за даними її паспорту, перевірки справжньості повідомленої  жінкою   адреси не потребується, а обставина її реєстрації входить до

спірних відносин, які   вирішуються при розгляді даної справи.

Не може бути прийнята судом в якості доказів які  підтверджують проживання відповідачок в спірній квартирі,  надані ОСОБА_3 копія позову ОСОБА_2 від 15.08.2006 року,  в якому остання просила виділити їй для проживання одну з кімнат у даному приміщенні. Дана позовна заява відображає суб`єктивну думку  останньої  в зв`язку з загрозою залишитися без житла  станом на серпень 2006 року і не є доказом згідно вимог  ст. 64 ЦПК України, а також за тих обставин, що з часу її складання  судовим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя були встановлені протилежні  обставини протиправного  відчуження спірного житла і настання негативних наслідків, що зазнали позивачі в даній справі.

Суд вбачає доведеними ті обставини, що відповідачки та малолітня ОСОБА_5 у спірному жилому приміщенні не поселялися, зареєструвалися без достатніх правових підстав. Реєстрація відбулася у порушення вимог ст. 65 ЖК України та              ст. ст. 3, 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, з системного аналізу яких видно, що реєстраця, як  внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла має відбуватися виключно за умови проживання громадянина за вказаною адресою, де він  зобов`язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання та з письмової згоди всіх  членів сім`ї.

Зареєструвавшись в спірному жилому приміщенні відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка дає також як законний представник малолітньої доньки ОСОБА_5, в це приміщення не поселялися і  у ньому не проживали. Передбачених                     ст. ст. 66, 67 ЖК України витрат не несли, а надана ОСОБА_3 квитанція   не доводить протилежного, а підтверджує  обставину не сплати послуг ними, так як оплата  здійснена  разово у  липні  2006 року.

Судом встановлено, що відповідачки не проживають у спірному жилому приміщенні понад встановлений ст. 71 ЖК України шестимісячний строк без поважних причин, що дає підстави для висновку про доведеність позову та визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її неопвнолітньої доньки ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вищевказаній квартирі .

У відповідності до ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” підставою для зняття з реєстрації місця проживання  є, у тому числі,   рішення суду про позбавлення права  користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. 71 ЖК  України, ст. ст.   208, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

                                                      В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її неповнолітню дочку  ОСОБА_5 такими, що втратили  право користування жилим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1

Зобов»язати Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області скасувати реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її  неповнолітньої дочки  ОСОБА_5  у  квартирі АДРЕСА_1

Заочне рішення  може бути переглянуто судом протягом десяти днів  з дня отримання копії рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів  через  Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя:                                                                                         Гнатик Г. Є.