ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
20 вересня 2006 р. |
№ 46/514-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючий суддя |
Муравйова О.В. |
|
судді: |
Мачульського Г.М. |
|
|
Шаргала В.І. |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача |
не з'явився |
|
від відповідача |
Зучека Є.Н. дов. №224 від 21.10.2005 р. |
|
3-тьої особи |
не з'явився |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Міністерства транспорту та зв'язку України |
|
на постанову |
Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. |
|
у справі |
№46/514-05 господарського суду Харківської області |
|
за позовом |
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області |
|
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог |
Міністерства транспорту та зв'язку України |
|
про |
зобов'язання вчинити дії (укласти договір оренди) |
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України (далі РВ ФДМУ) по Харківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство транспорту та зв'язку України, про спонукання відповідача до укладення з підприємцем договору оренди частини приміщення вокзалу -“Харків -Пасажирський” площею 5,4 м. кв.
Позовні вимоги мотивовані тим, що РВ ФДМУ по Харківський області, всупереч умовам укладеного між сторонами попереднього договору оренди вказаного майна, відмовилось укласти з позивачем основний договір оренди. Крім того, підприємець зазначав, що орган уповноважений управляти майном прострочив погодження питання стосовно оренди названого майна.
Доповідач: Шаргало В.І.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2006 року (суддя Ільїн О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року (судді: Слюсарева Л.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.)., позов задоволений, зобов'язано РВ ФДМУ по Харківський області укласти з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. договір оренди нерухомого майна -частини нежилого приміщення нової касової зали на першому поверсі нового двоповерхового будинку вокзалу “Харків -Пасажирський” площею 5,4 м. кв., що розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом підписання проекту договору оренди в редакції від 28.12.2005 року та підписання відповідного акта приймання-передачі. Рішення мотивоване посиланням на норми абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якими якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновку органу, уповноваженого управляти майном, укладення договору оренди вважається погодженим з цим органом. Разом з тим суд відзначив, що попередній договір оренди, умовами якого передбачено укладення основного договору, сторонами не розірваний, тому відповідач неправомірно ухиляється від укладення основного договору.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 9 Закону України “Про транспорт”, ст.ст. 1, 5 Закону України “Про залізничний транспорт” та норм процесуального права у вигляді неповідомлення скаржника про час і місце засідання суду; звертає увагу касаційної інстанції на те, що органом, уповноваженим управляти майном, не погоджено питання укладення спірного договору оренди.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач РВ ФДМУ по Харківській області підтримує касаційну скаргу і просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1. направив до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без зміни як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не з'ясували всебічно і повно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, який виник між сторонами у справі, що в свою чергу призвело до неправильної правової оцінки спірних правовідносин.
А відтак, прийняті у справі рішення не відповідають наведеним вимогам з наступних підстав.
З приписів статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна” та статті 287 Господарського кодексу України вбачається , що орендодавцями державного майна ( про оренду якого йде мова) є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єктом оренди згідно з умовами спірного договору є частина приміщення вокзалу -“Харків -Пасажирський” площею 5,4 м. кв.
Разом з тим, виходячи із змісту Положення про залізничну станцію, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 05.12.2000 р. №555-Ц, приміщення вокзалу є майном, що знаходиться в оперативному управлінні станції, яка в свою чергу є виробничо-технічним підрозділом залізниці, і використовує це майно, зокрема, для організації пасажирських та інших перевезень (п. 4 Положення). Таким чином укладення договору оренди майна, яке знаходиться у користуванні підприємства (залізниці), тобто вилучення цього майна з володіння підприємства і передача його орендарю безпосередньо стосується прав на це майно підприємства.
При ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій наведені норми чинного законодавства не враховані, питання хто вправі укладати з позивачем договір оренди (РВ ФДМУ чи залізниця) та необхідності залучення залізниці до участі у справі в якості відповідача судом залишені поза увагою.
Крім того, оскільки згідно з нормами наказу Міністерства транспорту України “Про посилення безпеки на транспортно-дорожньому комплексі” від 09.11.2001 року №771 вокзал є об'єктом пов'язаним з масовим перебуванням людей, для оренди частини його приміщення необхідне, зокрема, отримання відповідного дозволу згідно з Порядком видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001року №150.
Обставин щодо надання (ненадання) відповідними державними органами дозволів, пов'язаних з особливостями названого об'єкта оренди, судами не з'ясовано.
Оскільки в силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 1115 , 1117 , 1119, 11110,
11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі №46/514-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
|
Головуючий суддя |
|
Муравйов О.В. |
|
Суддя |
|
Мачульський Г.М. |
|
Суддя |
|
Шаргало В.І. |