ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 18/492 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. Рибака В.В. |
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Світлофор” МПП “Вьюга” НВ ТОВ “Знак” ТОВ фірми “Маха” |
На ухвалу | від 20.10.2005р. господарського суду міста Києва |
У справі | №18/492 господарського суду міста Києва |
За позовом | Українсько-британського закритого акціонерного товариства Заводу “Динамо-Сілейр” |
До | Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України |
Про | стягнення 33 935 807,90 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники : |
- позивача | Гуцал М.І., Кородюк І.Ш. |
- відповідача | Скрипник В.Г. |
- скаржників | не з’явились |
встановив:
До господарського суду м. Києва позивачем було подано позовну заяву про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням контракту №4/4916. Під час розгляду справи 20.10.05 сторони уклали мирову угоду, за якою позивач відмовився від позовних вимог, відповідач визнав позовні вимоги та з метою відшкодування завданих збитків зобов'язався здійснювати додаткове замовлення продукції відповідно до предмета і умов контракту у кількості та обсягах, передбачених мировою угодою. Здійснення замовлень відповідач зобов'язався виконати у строк поза межами дії контракту, до повного виконання обсягу замовлень, тобто до суми 500000000 грн. Зазначена мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду м.Києва від 20.10.05.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ "Світлофор", МПП "Вьюга", НВ ТОВ "Знак", ТОВ фірма "Маха" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просять її скасувати.
В судовому засіданні 12.07.2006р. оголошувалась перерва до 19.07.2006р.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просив стягнути з відповідача 33935807,90 грн. збитків, 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представники сторін надали заяву про затвердження мирової угоди у справі №18/492, укладеної між сторонами 20.10.2005, за умовами якої сторони домовились про нижченаведене.
-предметом мирової угоди є врегулювання порядку виконання зобов'язань щодо відшкодування заподіяних відповідачем збитків та порядку виконання умов контракту №4/4916 від 03.12.1998, які є предметом спору у даній справі (пункт 1.1 мирової угоди);
-позивач відмовився від своїх позовних вимог до відповідача про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за контрактом у сумі 33935807,90 грн., стягнення з відповідача 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пункт 2.1. мирової угоди);
-відповідач визнав позовні вимоги позивача та з метою відшкодування завданих збитків зобов'язався здійснювати до замовлення продукції відповідно до предмету та умов контракту в кількості та обсягах, які передбачені мировою угодою (пункт 2.2. мирової угоди);
-здійснення замовлень, зазначених у пункті 2.2 мирової угоди, відповідач зобов'язався виконати у строк поза межами дії контракту, до повного виконання обсягу замовлень, тобто до суми 500000000,00 грн.(пункт 2.3. мирової угоди);
-загальний обсяг замовлень державних номерних знаків транспортних засобів визначений пунктом 2.3 мирової угоди та складає 2646109 комплектів, у тому числі: металевих -1880249 комплектів, пластикових - 765860 комплектів, що відповідає обсягу невиконаного відповідачем зобов'язання за контрактом та повністю компенсує нанесені позивачеві збитки у розмірі позовних вимог у сумі 33935807,90 грн. (пункт 2.4. мирової угоди);
-здійснення замовлень продукції з боку відповідача на рівні щомісячних обсягів 2005 року відбуватиметься згідно з обсягами, зазначеними у п. 2.4 мирової угоди, в порядку та за цінами, визначеними контрактом (пункт 2.5 мирової угоди);
-пунктом 3.2 мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов даної мирової угоди, відповідач погоджується із стягненням з нього в порядку, передбаченому чинним законодавством України, суми збитків у розмірі 33935807,90 грн., 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мирова угода підписана повноважними представниками позивача, відповідача та скріплена печатками господарюючих суб'єктів.
Господарський суд посилаючись на те, що оскільки мирова угода сторін не суперечить чинному законодавству України, фактичним
обставинам і матеріалам справи, не порушує при цьому прав і інтересів сторін, затвердив мирову угоду.
Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки згідно Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливо і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Зазначена мирова угода не відповідає вимогам закону та
волевиявленням сторін, порядок регулювання правовідносин встановлено інакше ніж це врегульовано законом, а тому ухвала суду від 20.10.05 підлягає скасування виходячи з наступного.
а) термін дії контракту № 4/4916 сторонами встановлено до 31.12.05. За умовами зазначеної мирової угоди сторони домовились, що поставки продукції здійснюватимуться поза межами контракту до повного виконання обсягу замовлень, тобто до суми 500000000 грн. Таким чином сторонами фактично продовжено дію контракту № 4/4916 на невизначений термін, що є порушенням чинного бюджетного законодавства та законодавства, що регулює закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти" № 434-4 (далі - Закон № 434-4), яким врегульовано зазначені правовідносини, державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом. З викладеного виходить, що фінансування закупівлі номерних знаків здійснюється з державного бюджету України та, відповідно, регулюється бюджетним законодавством.
Ст. 1 Бюджетного кодексу України визначає що, бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення задач та функцій, що здійснюються органами державної влади на протязі бюджетного періоду. Статтею 3 БК України, бюджетний період визначено - 1 рік, разом з тим ст. 23 БК України, зобов'язує розпорядника (в даному випадку це ДДАІ МВС України) бюджетних коштів здійснювати будь-які зобов'язання та платежі з бюджету тільки за наявності бюджетного призначення. Бюджетне призначення має якісні та часові обмеження, встановлені Законом України "Про державний бюджет" на відповідний період -1 рік. Невиконання цієї норми тягне, призупинення бюджетних асигнувань та операцій з бюджетними коштами.
З огляду на те, що мирова угода передбачає, що поставки продукції здійснюватимуться поза межами контракту - фінансування поставок планується вже на наступний бюджетний період, що є неправомірним, оскільки процедури закупівлі можуть проводитись лише за відповідними бюджетними призначеннями, які встановлюються лише на один рік. Таким чином, укладаючи зазначену угоду, за відсутності відповідних бюджетних призначень - відповідач порушив ст. 23 БК України, а саме здійснив зобов'язання без наявності відповідного бюджетного призначення.
б) відповідно до ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. В ухвалі суду зазначено, що предметом мирової угоди є врегулювання порядку виконання зобов'язань щодо відшкодування заподіяних збитків та порядку виконання умов контракту № 4/4916 від 03.12.98, які є предметом у даній справі. Проте предметом позову по справі №18/492 є лише стягнення з відповідача збитків за невиконання договору. З викладеного виходить, що мировою угодою може бути врегульовано правовідносини сторін виключно з питання порядку відшкодування заподіяних збитків. З огляду ж на умови п 2.1. та 2.2. мирової угоди, взагалі виходить, що предметом укладеної угоди фактично є пролонгація відносин сторін за основним зобов'язанням, а зовсім не порядок відшкодування збитків. Суд же, приймаючи ухвалу, не звернув уваги на той факт, що мировою угодою врегульовано зовсім інші ніж зазначено у позові правовідносини, що є порушенням ст. 78 ГПК України.
в) відповідно до п 2.1 мирової угоди позивач відмовився від своїх позовних вимог до відповідача про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за контрактом у сумі 3935807,90 грн., стягнення з відповідача витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмова в угоді від позову є підставою для прийняття ухвали про припинення провадження у справі на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України.
Необхідно звернути увагу на те, що за п. 2.2 мирової угоди відповідач визнав позовні вимоги (від яких вже відмовився позивач) та з метою відшкодування завданих збитків зобов'язався здійснювати дозамовлення продукції відповідно до предмету та умов контракту в кількості та обсягах, які передбачені мировою угодою. Відповідно ж до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову. Таким чином визнання у мировій угоді позову дає підстави для задоволення позову, якщо на день прийняття рішення сторони не подали доказів виконання умов угоди.
З аналізу викладеного виходить, що мирова угода містить в собі дві кардинально протилежні процесуальні дії: спочатку відмова позивача від позову, а потім визнання позову відповідачем.
Про, суперечливість мирової угоди свідчить також п. 3.2. останньої, відповідно до якого у випадку невиконання або неналежного виконання умов даної мирової угоди, відповідач погоджується із стягненням з нього в порядку, передбаченому чинним законодавством України, суми збитків у розмірі 3935807,90 грн., стягнення з відповідача витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте слід зазначити, що в даному випадку відмова позивача від позову робить неможливим подальше стягнення зазначеної у позові суми збитків.
З викладеного виходить, під час прийняття ухвали про затвердження такої мирової угоди суд неправильно застосував норми процесуального законодавства, що призвело до колізійної ситуації.
Судом також не з’ясовано чи не зачіпає вказана мирова угода інтереси третіх осіб, а також не роз’яснено наслідки такої угоди для сторін.
Наведене свідчить про порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також про неповне з'ясування обставин справи.
За таких обставин та враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2005р. у справі №18/492 скасувати, а матеріали справи передати на новий розгляд місцевому господарському суду.
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
В.Рибак