Справа №2-32/11

Категорія 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 квітня  2011  року   Нахімовський   районний   суд   м.  Севастополя   у складі: головуючого судді - Кравченко В.Є., при секретарі - Пронкіній К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом комунального підприємства «Севміськводоканал»Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Державне комунальне підприємство «Севміськводоканал»Севастопольської міської Ради звернулось з позовом до Нахімовського районного суду м. Севастополя, в якому просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення, спожитих  за період з 01.12.2004 року по 01.09.2007 року, у сумі 218,30 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді, а саме, судовий збір, у сумі 51,00 грн., - в дохід держави та 30,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь позивача у справі. Вимоги мотивовані тим, що відповідачі регулярно отримують послуги з водопостачання та водовідведення, у встановленому законом порядку зі скаргами на якість їх надання не звертались, але у добровільному порядку відмовляються сплатити вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим за ними створилась вищевказана спірна сума заборгованості, яка, на думку позивача, згідно зі статтями 64,68 ЖК України, статей 526,527 ЦК України, підлягає стягненню на підставі судового рішення.

Представник позивача  у судовому засіданні позовні вимоги уточнила в зв’язку з частковим  погашенням заборгованості (платіж у розмирі 17,16 грн за серпень 2007 р.), просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2004 року по 01.09.2007 року, у розмірі 201,14 грн., а також вирішити питання про відшкодування позивачу  судових витрат, пов’язаних  з розглядом даної справи. Підстави та предмет заявленого позову підтримала, зазначила, що основна сума спірної заборгованості створилась з грудня 2004 року і по квітень 2005 року, отже, до того моменту, як відповідачі встановили і офіційно оформили водо лічильник, розрахунок за цей період здійснено у відповідності до вимог закону, згідно з показаннями будинкових засобів обліку, так як у відповідачів на той момент був відсутній внутриквартирний засіб обліку спожитої води. Нарахування провадилось на кількість осіб, які за даними РЕП №2, значилися як офіційно зареєстрованими, ніхто з відповідачів у порядку, встановленому Правилами, не звертався з належними документами та проханням здійснити перерахунок, отже, у відповідності до статей 64,68 ЖК України, позивач обґрунтовано здійснив всі розрахунки, а відсутність договірних відношень до квітня 2005 року не виключає обов’язку споживачів сплатити вартість одержаної послуги.

На момент розгляду справи ДКП  Державне комунальне підприємство «Севміськводоканал»Севастопольської міської Ради  реорганізовано в комунальне підприємство «Севміськводоканал»Севастопольської міської Ради (рішення Севастопольської міської Ради від 17 березня 2009 року за № 6522).

Відповідач ОСОБА_2, яка також є представником другого відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили у позові відмовити за необґрунтованістю. Свої заперечення відповідачі мотивували тим, що між сторонами до 22 квітня 2005 року  були відсутні договірні відношення по наданню послуг з водопостачання, що в силу ст.ст. 19, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та положень пунктів 8,9 Правил  надання послуг по водо –теплопостачання та водовідведення», затверджених Постановою  Кабінету Міністрів № 1497 від 30.12.1997р., є юридичною підставою для відмови у всіх майнових претензій позивача. Крім того, зазначають, що з ОСОБА_1 договір  найму житлового приміщення  після  смерті попереднього основного наймача ОСОБА_3 був укладений тільки 26.01.2005 року, отже, юридично особистий рахунок останній мав можливість відкрити тільки у січні 2005 року.  Також вважають, що позивачем фактично завищені обсяги спожитої ними  води і внаслідок цього для сплати виставлена сума, яка не відповідає дійсній вартості спожитої послуги, оскільки за їх розрахунком, на час розгляду справи у  відповідачів перед водопостачальною організацією відсутня будь - яка заборгованість по сплаті наданих послуг, отже, позивачем не  пред’явлено суду жодного належного доказу, що підтверджує існування заборгованості на суму 218,30 грн., з урахуванням осіб, які фактично мешкали у  квартирі в спірній період та  справного водо лічильника, встановленого відповідачами з 22 квітня 2005 року.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, відповідача та його  представника дослідивши матеріали справи, та надавши їм належну правову оцінку, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи  з таких мотивів.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1,  згідно даних, наданих РЕП №2 у довідці  від 15.02.2007р., є наймачем квартири АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1, не заперечує, що мешкає за вказаною адресою з червня 1949р.,) Квартирний засіб обліку води за даною адресою зареєстрований в травні 2005р. Позивач здійснює водопостачання вказаного житлового будинку. Разом  з ним мешкають діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та  дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.н.

Спірні відношення  між сторонами виникли  з приводу постачання  позивачем в квартиру АДРЕСА_1 та сплати одержаної послуги відповідачами  за період з грудня 2004 року по 01 вересня 2007 року.  

В суді сторони визнали той факт, що основна сума заборгованості виникла з грудня 2004 року по квітень 2005 року, тобто, до моменту встановлення відповідачами внутриквартирного лічильника обліку спожитої води.

Відповідачі заперечують факт спожиття води у кількості, на якій  наполягає позивач, вважає, що нарахування її вартості згідно з показаннями будинкових засобів обліку води на групу будинків у період часу з грудня 2004 року по  квітень 2005 року здійснено позивачем безпідставно, оскільки на той момент часу в робочому стані знаходився засіб обліку води безпосередньо  на їх будинку.

Проте суд не може погодитися з таким ставленням відповідачки та представника відповідача, оскільки вони  спростовується доказами, які були надані позивачем та підтверджені в суді поясненнями  спеціаліста ОСОБА_6, допитаної в якості свідка.

Так, судом встановлено, що, згідно з Витягом з робочого журналу майстеру за 2004-2005 рр. по зняттю  показань домових засобів обліку води  (ВП -150, № 757416) на групу  будинків, до якої також входив  будинок АДРЕСА_1, нарахування  спожитої води мешканцям групи будинків за вищевказаний період ДКП «Севміськводоканал»СМР здійснювалось відповідно до п. 11 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497 (далі –Правила), згідно з  положеннями яких  у разі встановлення будинкових (або на групу будинків) засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири.

Спеціаліст ОСОБА_6 в суді підтвердила, що у грудні 2004 року  водомір ВТ -50 заводський № 0182, був знятий конкретно з будинку АДРЕСА_1, у зв’язку з чим, що  знаходився у неробочому стані, ремонту не підлягав, був списаний внаслідок пошкодженого кронштейну, що підтверджено  довідкою, наданою  до суду  за підписом  начальнику  виробництва по ремонту та обслуговуванню засобів обліку води Гапотченко А.І та майстеру ділянки  по ремонту і перевірки  засобів обліку Борисова В.В. У зв’язку з чим  облік спожитої води обґрунтовано провадився позивачем на підставі показань домових засобів обліку води (ВП -150, № 757416), встановлених на групу  будинків, до яких також  входив будинок АДРЕСА_1, в якому мешкають відповідачі,  оскільки такий спосіб обліку у випадку відсутності засобу обліку на конкретному будинку та внутриквартирного водоміру прямо передбачений вищевказаними Правилами.

Відповідно до частини 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Механізм, правильність і достовірність представленого розрахунку сумнівів у суду не викликає. Відповідачі у порядку статей 10,60 ЦПК України його не спростували.

Посилання відповідачів на те, що між сторонами відсутня правова підстава (договір) для зобов’язання їх, як споживачів, сплачувати вартість спожитих послуг, не сприймається судом в якості  підстави для відмови у позові.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992г. № 572, власник (наймач) квартири зобов'язаний вносити на відповідний рахунок власника будинку платню за надання послуг з водопостачання та водовідведення. Ці правила мали чинність  на момент створення  спірної суми заборгованості.

В силу ст.ст. 67,68 ЖК України наймач зобов’язаний вносити плату за комунальні послуги (у тому числі за послуги  водопостачання ) по затвердженим  в установленому порядку тарифам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі протягом тривалого часу споживали послуги, що надаються позивачем, щомісячно одержували розрахунки по оплаті послуг,  частково їх сплачували,  що свідчить про наявність у грудні  2004 року до моменту встановлення  в квартирі водоміру, відносин, які фактично склалися між позивачем і відповідачами по наданню послуг з водопостачання, що спричинило для сторін виникнення взаємних прав і обов'язків.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу приписів статей 525,526 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо  інше  не  встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Оскільки в добровільному порядку відповідачі не виконали своїх зобов'язань по сплаті послуг позивача, позивач змушений звернутися до суду для стягнення суми заборгованості в примусовому порядку. У зв’язку  з чим  твердження  відповідачів  про відсутність у позивача права і підстав для пред’явлення вимог про відшкодування вартості наданих послуг через відсутність укладеного договору та  наявність одностороннього обов’язку позивача укласти договір зі споживачем,  визнаються судом неспроможними.

Разом з цим, відповідачі не були позбавлені  можливості звернутися до позивача з актом –претензією, можливість складання і розгляду якого передбачені  ст. 18 Закону України «Про  житлово- комунальні послуги»і п.41 Правил, форма якого є  у до додатку № 3 до Правил. З актом претензією відповідачі не звертались.

Посилання відповідача на той факт, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 за даною адресою в квартирі АДРЕСА_1 у спірний період не були зареєстровані, а отже,  не користуються послугами водопостачання- та водовідведення, а відповідно вартість послуг і сума заборгованості має бути зменшена із розрахунку,  є необґрунтованими через наступне. Згідно довідки РЕП№2 від 15.02.07р. ОСОБА_5, ОСОБА_4 зареєстровані за даною адресою з 09.12.2000 року.   

В силу п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (№ 572 від 08.10.1992 р.) встановлено, що у разі зміни кількості мешканців, а також у інших випадках зміни кількості споживаної води абоненти-громадяни зобов'язані у місячний строк, з моменту виникнення змін, з'явитися до Водоканалу для перевірки оплачених рахунків, перерахунку кількості споживаної води та отримання нового рахунку. При цьому, громадяни повинні подати підтверджуючі документи (домову книгу прописки, технічний паспорт на жилий будинок, проектну документацію на водопровідний ввід, довідки тощо). Якщо абоненти-громадяни несвоєчасно з'явилися до Водоканалу для оформлення зменшення об'єму споживаної води внаслідок зменшення кількості мешканців, Водоканал уточнює та вносить зміни до рахунків лише з початку поточного кварталу. За попередній період перерахунок не проводиться.

Судом встановлено, що про  відсутність станом на  27.11.2009 року  реєстрації дітей ОСОБА_4  у квартирі АДРЕСА_1, позивачу стало відомо тільки під час розгляду справи у суді. Проте, відповідачами всупереч статті 10 ЦПК України не представлено суду відповідних доказів звернення до позивача з такою заявою. Крім того, про відсутність реєстрації неповнолітніх дітей відповідачам самим стало відомо тільки у листопаді 2009 року, отже, ці обставини не можуть бути підставою для  перерахунку, оскільки вони відкрились значно пізніше, аніж спірний період  утворення заборгованості, а також  відповідачами   не  надано  доказів звернення  до  позивача  з  відповідними  заявами  про  зменшення  розміру  оплати через відсутність членів сім'ї наймача. До того ж , відповідачі не заперечували той факт, що діти фактично проживали з ними, отже, споживали воду.

Проте, суд вважає обґрунтованим довід відповідачки ОСОБА_2, що вона зареєстрована в квартирі з  березня 2005 року. Так, з довідки РЕП -2 не вбачається відомостей про місяць та рік її реєстрації,  згідно даних паспорту ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 04 березня 2005 року, отже нарахування за водопостачання та водовідведення на ОСОБА_2 необхідно здійснювати з березня 2005 року, в зв’язку з чим суд вважає необхідним зменшити суму спожитої послуги за лютий 2005 року, на суму 15,27 грн. (61,08  грн. ( вартість нарахованої послуги у лютому) / 4 ( кількість мешканців),  борг відповідачів за наданні позивачем послуги, з врахуванням уточнень позивача, за період з 01.12.2004 року по 01.09.2007 року складає 185,87 грн. (  201,14 грн –15,27грн. = 185, 87 грн. )  

Судові витрати, за наслідком розгляду справи, у відповідності до ст.88 ЦПК                         України,  підлягають віднесенню на ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2, як інвалід ІІ групи звільнена від обов’язку їх відшкодування за наслідком розгляду справи.

     З оглядом наведеного, керуючись статями 11, 15, 16, 509, 525, 526, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,68 ЖК України,  положеннями Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497,  ст. ст. З, 10, 11, 27,31, 57-60,  62,  88,  168, 169,  209, 212 - 215,  218 ЦПК України,     суд

                                                 В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства «Севмістводоканал»Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості –задовольнити частково.          

Стягнути солідарно з  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь комунального підприємства «Севмістводоканал»СМР (рс26000060311374 СФ ПАО КБ «Приватбанк»МФО 324935  ОКПО 03358274) суму в розмірі 185 гривень 87 копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  у розмірі 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 51 гривни.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нахімовського районного

суду м.Севастополя                                                            В.Є.Кравченко