ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 вересня 2006 р.

№ 35/25

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача –

не з’явилися;

від відповідача –

Солдатенко Л.В. (дов. від 14.09.2006р.); Аванесян А.Г. (дов. від 10.11.2005р.);

розглянувши  матеріали касаційної  скарги

ПП “Пектораль”

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 15.05.2006р.

у справі

№35/25 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

ПП “Пектораль”

до	ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в особі Криворізького району електричних мереж Дніпропетровської області

про	спонукання виконати певні дії

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство “Пектораль” с. Менжинське (в подальшому – ПП “Пектораль”) звернулось з позовом до ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (в подальшому –ВАТ “Дніпрообленерго”) про стягнення 6666,99 грн. як безпідставно нарахованих та сплачених коштів за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 у справі № 35/25 ПП “Пектораль” в позові відмовлено з підстав неналежного обгрунтування ним позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 зазначене рішення господарського суду залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ПП “Пектораль” просить скасувати цю постанову з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В обгрунтування цієї вимоги скаржник посилається на суперечливість між умовами договору № 327 від 25.01.2005, що укладався сторонами, та п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затв. постановою РМ України від 09.04.2002 № 475, що виключає можливість застосування цього нормативного акту при застосування передбаченої ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” відповідальності; звертає увагу на зменшення такої відповідальності на момент ухвалення судових рішень до двократної вартості понаддоговірно спожиту електроенергію в розрахунковому періоді.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників відповідача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом досліджень попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.

Між сторонами 25.01.2005 був укладений договір про постачання електричної енергії № 327.

Споживання спірної кількості електричної енергії позивачем відбулось в розрахунковий період з 21.12.2004 по 21.01.2005, що підтверджується звітом відповідача за січень 2005 року.

Спірне використання електричної енергії відбулось на виконання умов договору, що підтверджується розрахунком на оплату спожитої електроенергії.

Відповідно до умов договору споживач повинен сплачувати вартість спожитої в розрахунковому періоді на протязі 5-ти банківських днів по закінченню розрахункового періоду згідно показань розрахункових приладів обліку.

Розрахунковий період встановлено з 21 числа поточного місяця використання електроенергії по 21 число наступного місяця.

За січень 2005 року позивачем спожито 429095 квт/год. електроенергії на загальну суму 97329,56 грн. (з ПДВ), яку він відповідно з умовами договору повинен був сплатити до 27.01.2005.

В обумовлений в договорі строк позивач спожиту електроенергію оплатив частково на суму 81912 грн. 45 коп. (без ПДВ). Недоплата становить 1666,67 грн. (без ПДВ) і фактично сплачена лише 14.02.2005, тобто з порушенням умов договору.

Суди також встановили, що в п.1.1 та п.1, 3 Додатку № 1 до договору від 02.01.2002 № 327 сторони погодили, що визначені згідно заявки споживача договірні величини споживання електроенергії та потужності вважаються узгодженими та помісячно доведеними, визначили ці величини.

Згідно з п.3 цього додатку за підсумками розрахункового періоду Постачальником електричної енергії коригується договірна величина її споживання.

Зазначені умови коригування договірних величин споживання електричної енергії  містяться також в п.2.6, 2.10 Додаткової угоди до вказаного договору від 02.01.2002 № 327, згідно з яким для коригування договірної величини електроспоживання враховуються оплати, проведені споживачем протягом 5-ти операційних днів з дня одержання ним рахунку за спожиту електроенергію.

Таким чином сторони узгодили в договорі порядок встановлення та коригування договірних величин споживання електроенергії.

На виконання згаданих умов договору відповідач направив позивачу повідомлення про коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії № 125 від 11.02.2005, згідно з яким встановив договірний обсяг електричної енергії на рівні оплати –420538 квт/год., (граничної) величини споживання електричної енергії від 11.02.2005 № 126, споживання електроенергії в кількості перевищення 8557 квт/год.

На час коригування договірної (граничної) величини заборгованість в сумі 1666,67 грн. (без ПДВ) позивачем сплачена не була.

Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, споживач (крім населення, державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Зазначене відповідальність встановлена також п.4.5 договору, що був укладений між сторонами.

На оплату перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач подав позивачу рахунок № 327 від 11.02.2005 на суму 6666,93 грн. (1666,67х4), який позивачем було сплачено повністю 17.03.2005.

Таким чином судові інстанції правомірно прийшли до висновку про те, що відповідач правомірно нарахував позивачу спірну плату за перевищення договірної (граничної) величини споживання електроенергії.

Зазначене свідчить про повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                           ПОСТАНОВИВ:          

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 у справі № 35/25 залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                         Н.Кочерова       

                                                                        

Судді                                                                                                       В.Рибак

                                                                                        

                                                                                        М.Черкащенко