ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"20" червня 2006 р. | Справа № 4/119/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Савицький Я.Ф.,
суддів Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 20.06.2006 р.
від позивача: не з’явилися;
від відповідача: не з’явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроЛі”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 05.05.2006р.
у справі №4/119/06
за позовом Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю „Светолюкс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроЛі”
про стягнення 150,75грн. основного боргу за договором №78/171 від 19.02.2004р., 37,69грн. збитків від інфляції та 8,66грн. –3% річних
(сторони та суть спору зазначаються згідно з рішенням суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р. по справі №4/119/06 (суддя Дубова Т.М.) частково задоволено позов СУР ТОВ „Светолюкс” до ТОВ „АгроЛі” про стягнення 150,75грн. основного боргу за договором №78/171 від 19.02.2004р., 37,69грн. збитків від інфляції та 8,66грн. – 3% річних: стягнуто з відповідача на користь позивача 150,75грн. основного боргу, 34,96грн. збитків від інфляції, 8,66 –3% річних, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, мотивуючи це тим, що договір №78/171 від 19.02.2004р., згідно з яким позивач зобов’язався розмістити рекламно-інформаційні матеріали.
Вказаний договір підписаний представником і засвідчений печаткою відповідача. Крім того відповідачем підписаний та скріплений печаткою акт приймання-здачі виконаних робіт від 08.07.2004р. за №78/161 (номер договору вказано помилково), вказане свідчить про те, що відповідач прийняв виконані роботи без зауважень на загальну суму 150,75грн., а тому повинен виконати свої зобов’язання за договором, тобто оплатити вартість робіт, проте відповідач відмовився від виконання свого зобов’язання за договором.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 12.05.2006р. звернулося ТОВ „АгроЛі”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р. по справі №4/119/06 та прийняти нове рішення, мотивуючи це тим, що 1)позивачем не направлялися на адресу відповідача документи, які б свідчили, що договір №78/171 від 19.02.2004р. по розміщенню реклами в рекламному каталозі „Орієнтир” укладений; 2) листок –інформацію ТОВ „Светолюкс” був переданий позивачем відповідачу безпосередньо перед підписанням договору та інформує про попередні умови розміщення реклами в каталозі, та не є доказом факту волевиявлення відповідача для внесення його назви в каталог, а має лише попередній інформаційний характер; 3)судом не прийнято до уваги пояснення відповідача відносно факту підписання договору №78/161, оскільки сторонами підписано інший договір, а вказаний був підписаний з іншою особою, крім того позивач недобросовісно ставився до своїх обов’язків по договору щодо направлення документів відповідачу, тим самим перешкоджаючи відповідачу у виконанні останнім обов’язків по договору.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
19.02.2004р. між Спільним українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю „Светолюкс” (виконавець) та ТОВ „АгроЛі” (рекламодавець) укладено договір №78/171, за умовами якого виконавець зобов’язався розмістити рекламно-інформаційні матеріали, надані рекламодавцем в каталозі „Орієнтир” та АПК Миколаївщини” у вигляді построчної інформації чорно-білого блоку, розміщення рекламних матеріалів проводиться виконавцем протягом ІІ кварталу на строк 12 місяців, рекламодавець зобов’язаний оплатити послуги по розміщенню реклами відповідно до виставленого рахунку протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, або іншим шляхом, який не суперечить законодавству України.
Умовами п. 2.2. договору передбачено, що вартість розміщення реклами становить 150грн., податок на рекламу –0,75грн., отже загальна вартість договору становить 150,75грн..
19.02.2004р. СУР ТОВ „Светолюкс” виставило ТОВ „АгроЛі” рахунок-фактуру №78/171 на суму 150,75грн..
ТОВ „АгроЛі” надало виконавцю листок –інформацію про підприємство для внесення в каталог ( базу даних).
08.06.2004р. СУР ТОВ „Светолюкс” та ТОВ „АгроЛі” склали акт приймання-здачі виконаних робіт про те, що відповідно до договору №78/161 від 19.02.2004р. виконані роботи по розміщенню інформації (реклами) в каталозі „Орієнтир” №17 (1) на загальну суму 150,75грн., виданий сигнальний екземпляр каталогу.
13.10.2005р. СУР ТОВ „Светолюкс” направило ТОВ „АгроЛі” лист №16/10 з вимогою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України щодо оплати боргу за розміщення реклами в каталозі у розмірі 150,75грн..
17.10.2005р. ТОВ „АгроЛі” отримав вказаний лист проте відповіді на нього не надав та борг не сплатив.
15.03.2006р. до господарського суду Миколаївської області звернулося СУР ТОВ „Светолюкс” з позовною заявою до ТОВ „АгроЛі” про стягнення 150,75грн. основного боргу за договором №78/171 від 19.02.2004р., 37,69грн. збитків від інфляції та 8,66грн. –3% річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р. по справі №4/119/06 частково задоволено позов СУР ТОВ „Светолюкс” до ТОВ „АгроЛі” про стягнення 150,75грн. основного боргу за договором №78/171 від 19.02.2004р., 37,69грн. збитків від інфляції та 8,66грн. –3% річних з підстав, вказаних у описовій частині постанови.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „АгроЛі”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області слід залишити без змін з огляду на таке.
19.02.2004р. між Спільним українсько російським товариством з обмеженою відповідальністю „Светолюкс” (виконавець) та ТОВ „АгроЛі” (рекламодавець) укладено договір №78/171, за умовами якого виконавець зобов’язаний розмістити рекламно-інформаційні матеріали, надані рекламодавцем в каталозі „Орієнтир” та АПК Миколаївщини” у вигляді построчної інформації чорно-білого блоку, розміщення рекламних матеріалів проводиться виконавцем протягом ІІ кварталу на строк 12 місяців, рекламодавець зобов’язаний оплатити послуги по розміщенню реклами відповідно до виставленого рахунку протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, або іншим шляхом, який не суперечить законодавству України. Умовами п. 2.2. договору передбачено, що вартість розміщення реклами становить 150грн., податок на рекламу –0,75грн., отже загальна вартість договору становить 150,75грн..
ТОВ „АгроЛі” надало виконавцю листок –інформацію про підприємство для внесення в каталог ( базу даних).
19.02.2004р. СУР ТОВ „Светолюкс” виставило ТОВ „АгроЛі” рахунок-фактуру №78/171 на суму 150,75грн..
08.06.2004р. СУР ТОВ „Светолюкс” та ТОВ „АгроЛі” склали акт приймання-здачі виконаних робіт про те, що відповідно до договору №78/161 від 19.02.2004р. виконані роботи по розміщенню інформації (реклами) в каталозі „Орієнтир” №17 (1) на загальну суму 150,75грн., виданий сигнальний екземпляр каталогу.
13.10.2005р. СУР ТОВ „Светолюкс” направило ТОВ „АгроЛі” лист №16/10 з вимогою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України щодо оплати боргу за розміщення реклами в каталозі у розмірі 150,75грн..
17.10.2005р. ТОВ „АгроЛі” отримав вказаний лист проте відповіді на нього не надав та борг не сплатив.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов’язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
З матеріалів справи вбачається, що договір №78/171 від 19.02.2004р., укладений між СУР ТОВ „Светолюкс” та ТОВ „АгроЛі” у формі єдиного документа (підписаний керівниками сторін та скріплений печатками сторін), сторони досягли згоди з усіх істотних умов (предмет, ціна, строк дії договору), а тому вважати його неукладеним, як того вимагає відповідач, немає підстав.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Виконання позивачем свого зобов’язання (розміщення реклами в рекламному каталозі „Орієнтир”) за договором підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт від 08.06.2004р., який підписаний керівниками та скріплений печатками СУР ТОВ „Светолюкс” та ТОВ „АгроЛі”, копіями виготовленої реклами (арк. спр. 12).
Враховуючи, що в матеріалах справи є в наявності договір №78/161 від 22.01.2004р., який укладено між СУР ТОВ „Светолюкс” та ЗАТ „Дніпропетровський комбінат пищевих концентратів „Золоте зерно” (арк. спр. 36), а будь-яких інших договорів позивачем з відповідачем не укладалося, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що у зазначеному вище акті помилково вказано номер договору №78/161 замість №78/171 від 19.02.2004р..
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції цілком вірно встановлено обов’язок відповідача виконати свої зобов’язання за договором та стягнуто з ТОВ „АгроЛі” 150,75 грн. –оплату за виконані роботи.
За ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценті не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає вірними розрахунки господарського суду першої інстанції розміру інфляції у сумі 34,96 грн. та 3% річних у сумі 8,66грн., так як вони засновані на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджується доданими до позовної заяви документами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а отже, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, ГПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р. по справі №4/119/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О.Т. Лавренюк