Справа 2-а-801/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "01" березня 2011 р.                                                                                 м. Дніпропетровськ

          Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративною позовною заявою  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни»,

в с т а н о в и в :

          "17" лютого 2011 р.  ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни».

Ухвалою судді від  17 лютого  2011 року зазначений адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по  16 серпня  2010 року було залишено без розгляду.

У зв’язку з цим, доводи позивача та представника відповідача в цій частині позовних вимог дослідженню не підлягають.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що має статус «дитини війни». На 2010 рік зміст ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»не змінювався та розмір підвищення не корегувався, але відповідач продовжує не нараховувати і не сплачувати їй по теперішній час соціальну надбавку до пенсії, як «дитині війни»у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Вона зверталась із заявою про перерахунок та виплату пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», але по розгляду її заявив відповідач виніс рішення про відмову їй у перерахунку та виплаті пенсії.

На підставі цього, просить суд визнати дії відповідача протиправними та здійснити перерахунок пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»(а.с.а.с.  2-4 ).

У встановлений в ухвалі судді про відкриття скороченного провадження у справі строк, відповідач заперечення проти позову не подав, що у відповідності до п. 2 ч. 5ст. 1832 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи викладені в адміністративному позові позивачем,  дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 , відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.  6 ).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

У відповідності до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні  гарантії  дітям  війни,  встановлені  цим Законом,   не   можуть   бути   обмежені   або   скасовані  іншими нормативно-правовими актами.

Керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 10, 11, 14, 15, 17, 87, 94,  159-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо не нарахування та не виплаті щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити  ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з  17 серпня  2010 року по  31 січня  2011 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя                                                  А.О. Сухоруков