Справа № 2-952/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

15 лютого 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська  в складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі - Толоконніковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 03 вересня 2004  року знаходяться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На сьогоднішній день їх спільне життя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені з січня 2007 року, спільне господарство між ними не ведеться. Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.

У судове засідання позивачка не з’явилася, надала до суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав.   

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявами сторін, суд вважає що позов, у силу ст. ст. 104-107 Сімейного Кодексу України, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони зареєстрували шлюб 03 вересня 2004 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, запис за № 425.  

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1, зареєстрованим відділом реєстрації актів цивільного стану Красногвардійського районного управління юстиції міста Дніпропетровська 09 листопада 2004 року, відповідний запис за № 981.

Також у позивачки є неповнолітній син від першого шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На сьогоднішній день їх спільне життя не склалося, у зв’язку з чим за їх спільною згодою вони бажають припинити шлюб шляхом розірвання шлюбу.

Стаття 112 Сімейного кодексу України, передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них. Фактично взаємини сторін як подружжя відсутні, отже при таких обставинах, суд вважає, що причини які, спонукали позивачку наполягати на позові, обґрунтуванні, подальше життя сторін, як подружжя, і збереження родини стали неможливими, тому їх шлюб необхідно розірвати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 104-107, 110, 112 Сімейного Кодексу України в редакції від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику  застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(зі змінами та доповненнями), суд, –

В И Р І Ш И В:

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу –задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 03 вересня 2004 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, запис за № 425,  в якому дві неповнолітні дитини –розірвати.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                                       О.В. Нізік