Справа № 1-39,  2007 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року   Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого                               - судці  Гвоздик А. Є.

при секретарі                              -              Обрван Д.В.,

з участю прокурора -                                 Колотій А.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  смт.   Диканька кримінальну справу по обвинуваченню,  -

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця с.  Березоточа Лубенського району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  з середньою освітою,  військовозобов'язаного,  одруженого,  позапартійного,  працюючого в Диканському УЕГТ,  малярем-штукатуром,  в силу  ст.  89 КК України не судимого,  -

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  164 ч.1 КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1,  згідно рішень Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 1994 року,  зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  на користь матері ОСОБА_3 в розмірі ХА частини в сих видів заробітку,  але не менше х/г частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Але,  незважаючи на це,  підсудний злісно ухиляється від сплати аліментів,  так станом на 01. 02. 2007 року має заборгованість по них в сумі З 600 грн. 50 коп.,  хоч мав змогу здійснювати такі виплати,  оскільки в період з жовтня 2006 року та по даний час працює та отримує грошові кошти,  які використовує на власні потреби.

В судовому засіданні ОСОБА_1. свою вину в скоєнні злочину визнав повністю та пояснив,  що він дійсно,  згідно рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 1994 року,  повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  на користь матері на користь матері ОСОБА_3 в розмірі ¼ частини всіх видів заробітку. З дня винесення рішень суду він періодично працював на різних роботах,  за що отримував кошти,  але аліменти на доньку не сплачував,  так як зароблені кошти витрачав на власні потреби. В даний час розуміє,  що вчиняв неправильно,  так як мав реальну можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки. У вчиненому розкаюється.

Так,  як підсудний ОСОБА_1. свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив,  що в нього немає сумнівів у достовірності зібраних доказів по справі органами досудового слідства,  то після роз'яснення йому положень та наслідків  ст.  299 КПК України судове слідство по справі було обмежене допитом підсудного,  та дослідженням матеріалів кримінальної справи,  що характеризують особу підсудного.

Кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_1. за  ст.  164 ч. 1 КК України,  як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів),  є вірною,  так як підсудний ОСОБА_1,  усвідомлюючи,  що є рішення суду,

на підставі якого він зобов'язаний сплачувати аліменти потерпілій ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки злісно ухиляється від виконання вказаного рішення і бажає цього,  так як заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 станом на 01.02.2007 року становить 3 600 грн. 50 коп.

Призначаючи покарання підсудному,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,  особу підсудного та обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами,  які пом'якшують покарання підсудного,  суд знаходить його каяття,  відсутність тяжких наслідків,  незадовільний стан його здоров'я.

Обставин,  які обтяжують покарання підсудного,  суд по справі не знаходить.

Враховуючи,  що підсудній ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи загального захворювання,  має незадовільний стан здоров'я,  частково погасив борг по аліментах,  тяжких наслідків від вчинення інкримінованого йому злочину не наступило,  ці обставити пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,  передбаченого  ст.  164 ч. 1 КК України,  а тому суд з урахуванням особи підсудного,  що позитивно характеризується за місцем проживання,  роботи вважає можливим застосувати  ст.  69 КК України та призначити підсудному ОСОБА_1 більш м'який вид покарання,  ніж передбачений  ст.  164 ч.1 КК України,  а саме у вигляді штрафу,  розмір якого визначити з урахуванням матеріального становища підсудного,  його стану здоров'я та обставини справи.

Суд вважає,  що така міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення підсудного та попередженням вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  суд , -

Засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину,  передбаченого  ст. 164 ч. 1 КК України ,  та за цією статтею призначити йому покарання з застосуванням  ст.  69 КК України у вигляді у вигляді сплати штрафу в доход держави в розмірі 600 грн.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про не виїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через районний суд.