Справа №2-16 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 квітня 2007 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої                              -            судці Щабельської І.В.

при секретарі                         -                        Моргуновій В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.  Диканьки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканської центральної районної лікарні Полтавської області про стягнення заборгованості по заробітній платі,  індексації та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом,  в якому вказала,  що,  працюючи на посаді зубного техніка Диканської центральної районної лікарні /далі - Диканська ЦРЛ/,  з серпня 1996 року по квітень 2006 року одержувала заробітну плату у менших розмірах,  ніж передбачені законом,  хоча була прийнята на повну ставку з посадовим окладом згідно штатного розпису. Тому просила стягти з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за вказаний період в сумі 18 858 грн. 34 коп,  виходячи з посадового окладу зубного техніка відповідної категорії,  індексацію заробітної плати в сумі 173 грн. 30 коп.,  заборгованість по виплаті лікарняних по вагітності та пологах,  а також 10 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та суду пояснила,  що з 1981 року до дня виходу на пенсію працювала у Дикансьцій ЦРЛ на посаді зубного техніка,  на яку була прийнята з посадовим окладом на той час 90 крб.,  хоча фактично оплата праці проводилась від виробітку і до 1996 року перевищувала розмір встановленого посадового окладу. Починаючи з 1996 року кількість замовлень на зубопротезні роботи значно скоротилась,  тому її заробітна плата значно знизилась і складала в подальшому 10-30 грн. у місяць,  хоча вона відпрацьовувала повний робочий день. Причиною різкого зниження розміру заробітної плати стала відсутність перегляду та змін розцінок на зубопротезні роботи у Диканській ЦРЛ,  а також те,  що стоматологом-зубопротезистом Диканської ЦРЛ,  який повинен був забезпечувати роботою зубних техніків,  умисно тривалий час не надавались їй на виконання замовлення через особисту неприязнь. У період з травня 2003 року по лютий 2004 року вона протягом 7 місяців взагалі не була забезпечена роботою,  в той час як інші зубні техніки були нею забезпечені хоча б частково,  і у зв'язку з цим не одержувала заробітної плати взагалі. Після надання 0.25 ставки стоматолога-протезиста іншому лікареві-стоматологу вона також не одержувала достатньо роботи,  так як вказаному лікарю взагалі не виділялись матеріали на проведення зубопротезних робіт. На її неодноразові звернення до адміністрації Диканської ЦРЛ в особі головного лікаря,  головного бухгалтера та економіста щодо вирішення питання належного забезпечення роботою та належного рівня оплати праці одержувала відповідь про те,  що зубопротезна лабораторія працює на госпрозрахунковій основі і оплата праці проводиться відповідно до кількості виконаних робіт,  тому ніяких мір до травня 2006 року для зміни ситуації керівництвом відповідача не приймалося.

Вказуючи на те,  що заробітна плата працівника не може бути меншою розміру,  визначеного законом,  позивачка просила стягти з відповідача заборгованість по заробітній

платі за вказаний період,  виходячи із розміру її посадового окладу,  провести оплату лікарняних у зв'язку з вагітністю та пологами,  індексацію грошових коштів за вказаний період,  а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн.,  яка проявилась у спричинених їй моральних переживаннях через тривалу невиплату передбаченого законом заробітку.

Представники відповідача - Диканської ЦРЛ - у судовому засіданні проти позову заперечували і пояснили,  що позивачка дійсно працювала на посаді зубного техніка Диканської ЦРЛ,  на яку була прийнята на повну ставку з окладом згідно штатного розпису. Однак оплата праці стоматолога-протезиста та зубних техніків Диканської ЦРЛ фактично проводилась по відрядно-преміальній системі на підставі фактично виконаних робіт та наданих послуг і зданих в бухгалтерію нарядів,  про що позивачка знала і проти цього не заперечувала. Так як за вказаний у позові період зубопротезні роботи позивачкою проводились у незначній кількості,  то і заробітна плата виплачувалась їй відповідно до виконаних робіт. Тому просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи - Диканської районної державної адміністрації,  як розпорядника бюджетних коштів,  - в суді просив у випадку вирішення питання про стягнення на користь позивачки заборгованості по заробітній платі врахувати те,  що оплата праці зубних техніків проводиться із спеціального рахунку Диканської ЦРЛ,  так як зубопротезна лабораторія працює на госпрозрахунковій основі.

Представник третьої особи - Диканської районної ради - в судове засідання не з'явився. Від третьої особи надійшов лист з проханням слухати справу без її представника.

Розглянувши матеріали справи,  вислухавши пояснення позивачки,  представників відповідача та третьої особи,  свідків,  оцінивши зібрані докази у їх сукупності,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до  ст.  43 Конституції України кожен має право на працю і на заробітну плату,  не нижчу від визначеної законом.

Як встановлено у суді,  позивачка 17 серпня 1981 року наказом № 97-к була прийнята на посаду зубного техніка Диканської ЦРЛ з посадовим окладом на той час - 90 крб. З того часу до 19.07.2004 року позивачка працювала на повній ставці. З 20.07.2004 року до 07.09.2004 року позивачка працювала на вказаній посаді на 0.5 ставки,  а з 08.09.2004 до 08.11.206 року позивачка знову працювала на повній ставці зубного техніка зубопротезної лабораторії Диканської ЦРЛ з посадовим окладом згідно штатного розпису та за фактично відпрацьовані години /а.с.  61-62/.

З пояснень у суді сторін також вбачається,  що наказ про переведення працівників зубопротезної лабораторії і зокрема позивачки на відрядно-преміальну систему оплати праці не видавався,  з ним вона ознайомлена у передбаченому законом порядку не була. Норми виробітку для зубних техніків зубопротезної лабораторії Диканської ЦРЛ встановлені не були і працівникам - зокрема позивачці не доводились. З вивчених у суді копій табелів робочого часу за 2005 та за 2006 роки вбачається. Що позивачка працювала на повну ставку зубного техніка із скороченим робочим днем,  який для зубних техніків,  згідно Переліку виробництв,  цехів,  професій і посад із шкідливими умовами праці,  робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 21 лютого 2001 року складає 36 год. на тиждень.

Тобто,  з вказаних вище обставин та доказів вбачається,  що позивачка була прийнята на посаду зубного техніка Диканської ЦРЛ саме на повну ставку з посадовим

окладом згідно штатного розпису. У передбаченому законом порядку вона не була повідомлена про істотні зміни в умовах праці - щодо оплати праці по відрядно-преміальній системі,  що передбачено  ст.  29 Закону України "Про оплату праці". Посилання представників відповідача на те,  що оплата праці зубних техніків Диканської ЦРЛ постійно проводилась по відрядно-преміальній системі не може бути прийнята судом до уваги,  так як відсутні відповідні розпорядчі акти,  які б визначали такий порядок оплати праці. А згідно наказів № 97-к від 17.08.1981 року,  № 68-к від 19.07.204 року та № 86-к від 07.09.2004 року /а.с.  61-62/ позивачка працювала на повній ставці та на 0.5 ставки зубного техніка саме з посадовим окладом згідно штатного розпису та за фактично відпрацьовані години. Норми виробітку їй не доводились.

Відповідачем не було доведеного того факту,  що позивачка працювала неповний робочий день,  так як з табелів обліку робочого часу та пояснень у суді свідків ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 вбачається,  що позивачка у робочий час перебувала на своєму робочому місці у приміщенні зубопротезної лабораторії,  яка розташована на Ш поверсі Диканської ЦРЛ. З пояснень свідків також вбачається,  що позивачка виконувала свою роботу якісно і в строк,  залишаючи своє робоче місце лише з дозволу стоматолога-протезиста у тих випадках. Коли він відпускав усіх зубних техніків через відсутність замовлень на зубопротезні роботи. Позивачкою неодноразово перед керівництвом Диканської ЦРЛ ставилось питання про забезпечення роботою та належну оплату праці,  однак ніяких мір на протязі тривалого часу не приймалось. Твердження представників відповідача про те,  що у робочий час позивачка фактично працювала у приватному стоматологічному кабінеті,  який розташовувався у приміщенні Диканської ЦРЛ на 1 поверсі. Спростовується як показами у суді вказаних вище свідків,  так і табелями обліку робочого часу. Представник відповідача - головний бухгалтер Диканської ЦРЛ не змогла у суді пояснити,  чому у такому випадку у табелях робочого часу позивачці проставлявся повний відпрацьований робочий день. При цьому головним бухгалтером Диканської ЦРЛ у суді не заперечувався той факт,  що позивачка неодноразово в усній формі зверталась як до неї,  так і до головного лікаря з заявами про відсутність у неї роботи,  так як стоматолог-протезист не надає їй замовлень.

За таких обставин суд не вбачає доведеним факт невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків з її вини.

Згідно  ст.  94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода,  обчислена у грошовому виразі,  яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи,  професійно-ділових якостей працівника,  результатів його праці. Згідно  ст.  95 КЗпП України,  мінімальна заробітна плата встановлюється за просту некваліфіковану працю і нижче цього рівня не може проводитись оплата за виконану працівником місячну,  погодинну норму праці.

Згідно  ст.  96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці,  яка включає тарифні сітки,  тарифні ставки,  схеми опсадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності,  а працівників - залежно від їх кваліфікації. Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам,  які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків.

З наявних у справі документів вбачається,  що позивачка з вересня 1996 року до квітня 2003 року мала першу,  а з квітня 2003 року - вищу кваліфікаційну категорію зубного техніка,  що свідчить про її добросовісне відношення до виконання своїх трудових обов'язків.

За таких обставин суд приходить до висновку,  що через відсутність вини позивачки у невиконанні нею протягом тривалого часу зубопротезних робіт,  на що посилались представники відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову,  з

врахуванням того,  що норми виробітку позивачці доведені не були,  оплата праці їй повинна була проводитись відповідно до  ст.  21 Закону України "Про оплату праці" і місячна заробітна плата не повинна була бути нижчою встановленого законом мінімального розміру. Згідно  ст.  22 Закону України "Про оплату праці",  суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці,  що погіршують умови,  встановлені законодавством,  угодами і колективними договорами. Суд не може прийняти до уваги як підставу відмови у задоволенні позову наявність Положення по відрядній оплаті праці медичних працівників зубопротезної лабораторії Диканської ЦРЛ /а.с.  69-70/,  так як воно не має дати складання та затвердження,  а з пояснень у суді позивачки та свідка ОСОБА_3 вбачається,  що воно було надане їм на підпис лише у червні 2006 року,  а до того часу вони взагалі не знали про його існування. З відповіді Диканської ЦРЛ на Припис Територіальної державної інспекції праці у Диканському районі за підписом головного лікаря Диканської ЦРЛ вбачається,  що обговорення нового колективного договору щодо умов та оплати праці працівників зубопротезної лабораторії проводилось у січні-квітні 2006 року,  а не раніше. З листів,  направлених позивачці адміністрацією Диканської ЦРЛ /а.с.  18,  20/ щодо виплати заборгованості по заробітній платі вбачається,  що адміністрацією Диканської ЦРЛ не заперечувався факт порушень порядку нарахування позивачці заробітної плати і надавалась згода на її виплату.

Одночасно,  приймаючи до уваги той факт,  що Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 11 липня 2001 року,  яким були внесені зміни до  ст.  233 КЗпП України щодо строків звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати,  які не обмежуються,  вступив у законну силу з моменту його публікації 01.08.2001 року,  суд вважає необхідним заборгованість по недоплаченій позивачці заробітній платі стягти саме з вказаної дати 01 серпня 2001 року.

Крім того,  приймаючи до уваги той факт,  що заробітна плата підлягає індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових коштів населення",   ст.  33 Закону України "Про оплату праці",  суд приходить до висновку,  що з відповідача на користь позивачки також необхідно стягти індексацію за період з серпня 2001 року до грудня 2005 року.

Так як у період з 23 грудня 2005 року до 27 квітня 2006 року позивачка перебувала на лікарняному листку у зв'язку з пологами,  суд вважає необхідним стягти з відповідача на її користь невиплачені суми,  які складають різницю між одержаною сумою лікарняних та сумою,  яка підлягала виплаті,  виходячи із мінімального розміру заробітної плати.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивачки завданої їй моральної шкоди,  суд приходить до висновку,  що вказаними вище діями відповідача,  які потягли за собою порушення передбачених законом прав позивачки щодо належної оплати праці на протязі тривалого часу,  їй дійсно була завдана моральна шкода,  яка проявилась у душевних переживаннях та дискомфорті в результаті невиплати протягом тривалого часу встановленої законом заробітної плати,  відсутністю реагування адміністрації відповідача на неодноразові заяви про це,  а також у нервовому напруженні. Однак суд вважає,  що заявлена позивачкою моральна шкода в сумі 10 000 грн. є занадто завищеною,  тому приходить до висновку про необхідність сплати відповідачем на користь позивачки моральної шкоди в сумі 1000 грн. і вважає,  що ця сума буде належною і достатньою для компенсації завданої позивачці моральної шкоди.

Суд також вважає необхідним стягти з відповідача судові витрати по справі.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  8,  43,  55 Конституції України,   ст.  ст.  94-96,  233 КЗпП України,   ст.  ст.  21,  22,  33 Закону України "Про оплату праці",   ст.  ст.  1-4,  16 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення",   ст.  ст.  5-8,  10-11,  79 ч. 2,  81, 208-209, 212-215,  367 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягти з Диканської центральної районної лікарні Полтавської області на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заборгованості по заробітній платі та лікарняні в сумі 11 514 /одинадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять/ грн. 42 коп. після проведення відрахувань із вказаної суми усіх передбачених законом обов'язкових платежів та податків.

Стягти з Диканської центральної районної лікарні Полтавської області на користь позивачки ОСОБА_1 27 /двадцять сім/ грн. 30 коп. індексації грошових доходів.

Стягти з Диканської центральної районної лікарні Полтавської області на користь позивачки ОСОБА_1 1000 /одну тисячу/ грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягти з Диканської центральної районної лікарні Полтавської області в доход держави судовий збір в сумі 51 /п'ятдесят одна/ грн. 00 коп.

Стягти з Диканської центральної районної лікарні Полтавської області витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Диканському районному суді на р/р 31213259700107,  одержувач платежу УДК у Диканському районі,  код ЄДРПОУ 34698390,  банк ГУДК України у Полтавській області,  м.  Полтава,  МФО 831019,  призначення платежу: код 22050000,  символ 259 «Оплата витрат за ІТЗ розгляду справ у судах - Диканський районний суд Полтавської області» - в сумі 30 /тридцять/ грн. 00 коп.

Рішення в межах суми платежу за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.