Судове рішення #15051
6/170-05-5506

           

 

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" червня 2006 р.


Справа № 6/170-05-5506

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Петровій О.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Галаніна В.М., по дов.

Від відповідача: Шпагін К.Д., по дов.

                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Татра-Юг" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 30 вересня 2005 року

по справі № 6/170-05-5506

за позовом Державного підприємства „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”, м. Дніпропетровськ

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 44 941,73 грн.

 

ВСТАНОВИВ:


У травні 2005р. (згідно поштовому штемпелю на конверті) Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова" (далі –Підприємство) звернулось у господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Татра-Юг" (далі –Товариство) про стягнення 44 941,73 грн., у тому числі 29 921,17 грн. заборгованості по орендній платі за 4-й квартал 2004р. (жовтень –9 812,56 грн., листопад –9 969,56 грн. і грудень – 10 139,05 грн.), 13 464,53 грн. пені за прострочку платежу, 1 304,70 грн. 3 % річних за порушення строків внесення орендної плати по договору оренди №9649 від 28.03.96р., обґрунтовуючи позовні вимоги статтею 625 Цивільного кодексу України.

Товариство (відповідач) у запереченнях на позов посилається  на його необґрунтованість, оскільки заборгованість по орендній платі за цей період у нього відсутня., що випливає із доповнення №1 від 28.03.96р. до вказаного договору оренди, який був доповнений пунктом 3.7, згідно якого з 1996р. по 1999р. він не повинен був оплачувати орендну плату, а Підприємство (позивач) неправомірно відніс суми орендної плати 179 433,88 грн., перераховану платіжним дорученням №1180 від 30.09.2004р. і суму 210 208,70 грн., перераховану раніше, по заборгованості по орендним платежам за період з квітня 1996р. по грудень 1999р.

Крім того, відповідач посилався на прийняття об’єкту оренди тільки 01.04.99р., що підтверджується актом приймання-передачі.

По цій же справі Товариство (відповідач) заявляв зустрічний позов до Підприємства (позивача) про стягнення з останнього 335 760,44 грн. заборгованості за виконані на орендованих площах ремонтні роботи з нарахуванням 3 % річних і збитків від інфляції.

Рішенням місцевого  господарського суду від  30.09.2005р. (суддя Демешин О.А.) первісний і зустрічний позови задоволені частково: по первісному позову Підприємства до Товариства з останнього стягнуто 29 921,17 грн. заборгованості по орендній платі за вказаний у позові період (жовтень-грудень 2004р.), 2 250,24 грн. пені за прострочку платежу, інфляційних 1 304,70 грн., 3 % річних –221,33 грн. і судові витрати. В решті цього позову відмовлено. Суд обґрунтував своє рішення необґрунтованістю посилання відповідача (Товариства) на доповнення №1 від 28.03.96р. до договору оренди №9649 про звільнення відповідача від сплати орендної плати за період з 1996р.по 1999р. до початку випуску трамваїв, відповідач порушив умови договору по сплаті орендної плати за пред’явлений у позові період, в зв’язку з чим з нього підлягає, як зазначив суд в оскарженому рішенні, стягненню вказана сума основного боргу, перерахована судом пеня подвійною обліковою ставкою банку, 3 % річних і інфляція з судовими витратами.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Товариство (відповідач) і Підприємство (позивач) подали апеляційні скарги, в яких просили:

-          Відповідач (Товариство) –скасувати оскаржене рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості по орендній платі, посилаючись на відсутність у нього такої заборгованості, в зв’язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він дав їм неналежну оцінку, а тому невірно застосував норми матеріального права.

-          Позивач (Підприємство) –скасувати зазначене рішення суду( в якій частині –у скарзі не вказано) і прийняти нове рішення ( яке також не вказано).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. апеляційну скаргу Підприємства (позивача) залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства (відповідача) –задоволено і рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Підприємства до Товариства про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі, пені, 3 % річних, інфляційних і судових витрат скасовано і в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 07.02.2006р. зазначена постанова Одеського апеляційного господарського суду в частині відмови у позові Підприємству про стягнення з Товариства заборгованості по орендній платі скасована, а справу скеровано до Одеського апеляційного господарського  суду на розгляд саме в частині первісного позову. В решті зазначену постанову залишено без змін.

Оскільки судом першої інстанції первісний позов Підприємства до Товариства про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі за вказаний вище період був задоволений частково, а Підприємство (позивач по первісному позову), і Товариство (відповідач) подаючи апеляційні скарги на зазначене рішення суду першої інстанції, просили оскаржене рішення суду скасувати повністю і прийняти нове рішення, то суд апеляційної інстанції після скасування Вищим господарським судом першої постанови апеляційного суду в частині відмови у стягненні орендної плати, розглядав по суті апеляційну скаргу Товариства по первісному позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Підприємства (позивача по первісному позову) заявила, що рішення суду в цій частині (первісного позову), яким позовні вимоги були задоволені частково по стягненню заборгованості по орендній платі з Товариства (відповідача по первісному позову), не оскаржувалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Товариства, яка підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що  28.03.96 р. між  ВО „Південний машинобудівний завод”(в подальшому перереєстрованого в ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1407 від 09.09.00 р.) та СП з іноземними інвестиціями „Татра - Юг” у вигляді ТОВ був укладений договір оренди № 9649, згідно умов якого позивач передав відповідачу в оренду приміщення  цеху № 32 , корпус  № 1 загальною площею 7630 кв. м. та виробниче обладнання (додатки № № 1,2) для використання в цілях, передбачених Статутом Орендаря, для виготовлення трамвайних вагонів з виходом на програму не менш ніж 100 одиниць за рік до 1999 р. у відповідності з замовленнями покупців. Строк оренди –до 30.03.2046 р. (а.с. 8-9).

Протягом десяти днів після підписання договору приміщення передається  Орендодавцем Орендарю за приймально –здавальним актом (п. 2.1.1 договору).

Орендар зобов’язаний вносити орендну плату у розмірі, порядку та строки, визначені договором і додатками до нього.

Пунктом 3.1 договору встановлюється, що оплата оренди здійснюється Орендарем у відповідності з розрахунком, який є невід’ємною частиною договору, і вартість орендованого майна індексується у випадку зміни Методики оцінки державного майна і внесення змін в інші акти, що регламентують порядок розрахунку і склад орендної плати.

Оплата проводиться шляхом переказу грошових коштів на  р/рахунок орендодавця щоквартально до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом ( п. 3.4 договору).

Згідно додатку № 3 до договору оренди, погодженого з відповідачем, розмір орендної плати складає 243491 крб., що в перерахунку становить 2395,02 грн., і  підлягає індексації щомісячно з врахуванням індексу інфляції. За порушення строків внесення орендної плати нараховується пеня у розмірі не менш ніж 0,5%  від суми недоїмки за кожний прострочений день.

Відповідно до доповнення № 1 від 28.03.1996 р. до договору оренди № 9649 від 28.03.96 р. останній доповнений п. 3.7.,  за змістом якого сторони домовились на орендованих площах цеху № 32 здійснювати спільне освоєння виготовлення продукції, при цьому платежі, що передбачені договором, будуть здійснюватися після початку випуску серійних виробів з направленням коштів на  підготовку виробництва. (а.с. 75).

Із матеріалів справи вбачається, що по додатковій угоді № 2 від 15.04.1998 р. сторони передбачили, що Орендар бере на себе зобов’язання  провести  ремонтно - відновлювальні роботи на орендованих площах у  відповідності з календарним планом (додаток № 1 до додаткової угоди) і передати поліпшення основних засобів Орендодавцю за актами приймання –передачі робіт. (а.с. 54).

У матеріалах справи є копії акту приймання –передачі основних засобів в оренду СП „Татра - Юг” до договору оренди № 9649 від 28.03.96 р., складений „-------” 1996 р., тобто дата складання відсутня. (а.с. 39 і 72).

В акті зазначається передача відповідачу частини виробничої площі цеху № 32 та обладнання у відповідності з додатками до договору. При цьому копія акту, що надана позивачем (Підприємством), містить дату підписання його позивачем 18.06.1996 р. (а.с. 39), а інша копія цього акту, що надана Товариством (відповідачем), містить дату підписання його відповідачем 01.04.1999 р. ( а.с. 72).

В зв’язку з такими розбіжностями в датах передачі майна по вказаному акту до договору оренди № 964 від 28.03.1996 р., суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.05.2006 р. при відкладенні розгляду справи витребував у сторін оригінал цього акту. Із оригінала акту, наданого позивачем (Підприємством), вбачається, що на ньому проставлена дата його складання „01.04.1996 р.” (копія надана до справи), тоді як в оригіналі цього ж акту, наданого відповідачем (Товариством), дата його складання відсутня і після підпису акта представником позивача (орендодавця) і скріплення печаткою останнього також відсутня дата „01.04.1996 р.”, а після підпису акта представником відповідача (орендаря) проставлена дата „01.04.1999 р.”.

Згідно банківської виписки з особового рахунку позивача за 30.09.04 р. відповідач (СП „Татра - Юг”) перерахував Орендодавцю (позивачу) платіжним дорученням № 1180 179433,88 грн. „за оренду виробничої площі за угодою № 9649 від 28.03.96 р.” (а. с. 44); період, за який сплачується орендна плата, Орендарем не вказаний. Відповідач не вказував, за який період перераховував кошти по орендним платежам і в інших платіжних дорученнях, крім платіжного доручення № 831 від 27.12.1999 р., в якому вказано, що орендна плата по договору № 9649 від 28.03.1996 р. в сумі 38 650,50 грн. перерахована  за 3 і 4 квартал 1999 р. (а.с. 38).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає на тому, що відповідач користувався орендованим майном з 1996 р. і вважає, що кошти, які надходили від відповідача, у тому числі і 179433,88 грн. по платіжному дорученню №1180 від 30.09.2004р., погашають заборгованість по орендній платі за рахунками, що виставлялись з 1996р. до серпня 2004 р., і надає в підтвердження цього відповідну розшифровку (а. с. 37-47) та листування сторін з приводу віднесення перерахованих коштів на ті чи інші періоди часу (а.с. 36-46).

Позиція відповідача, в свою чергу, полягає у тому, що користування орендованим майном почалося тільки з 1999 р., коли почався серійний випуск трамваїв, згідно доповнення №1 договору оренди, а відтак, він не повинен був здійснювати орендні платежі з 01.04.96р. по 01.04.99р., тому нарахування позивачем орендних платежів за цей період є неправомірним.

Проаналізувавши зміст доповнень до договору оренди № 1 від 29.04.96 р. і № 2 від 15.04.98 р. та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає позицію відповідача такою, що заслуговує на увагу  з огляду на таке.

Доповнення № 1 від 28.03.96 р. до вказаного договору оренди, відображує домовленість сторін про сумісне освоєння виготовлення продукції і узгодження проведення передбачених договором оренди платежів після початку випуску серійних виробів з направленням коштів на підготовку виробництва (трамваїв).

Домовленість сторін про відстрочку орендних платежів, на чому наполягає представник Підприємства (позивача), в цьому доповненні відсутня.

Вказане доповнення № 1 від 28.03.96 р. є невід’ємною частиною договору оренди, спрямоване на зміну умов сплати орендних платежів, яке не визнано судом недійсним.

Твердження представника ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” про надання згідно з цим доповненням орендарю відстрочення платежів, а не зміна строку їх оплати, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи, суперечить змісту самого Доповнення № 1, оскільки з нього вбачається, що сторони пов’язали з початком випуску продукції саме виникнення обов’язку у орендаря сплачувати орендні платежі з направленням коштів на підготовку виробництва трамваїв після проведення ремонту орендованих приміщень.

У такому випадку, на думку судової колегії, договір оренди № 9649 від 28.03.96р. є угодою, що вчинена під відкладальною умовою, можливість чого  передбачена ст. 61 ЦК УРСР, що діяв в період укладення  договору оренди з доповненням № 1 від 28.03.96 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Обов’язком наймача згідно п. 1 ст. 265 ЦК УРСР є своєчасне внесення орендної плати за користування майном (аналогічним чином ці питання врегульовані і  діючим цивільним Кодексом від 16.01.03 р.- ст. 759 ч. 1, ч. 1 ст. 762).

Наданий суду скаржником як доказ –титульний лист Технічних умов трамвайних вагонів ЮК Т665, підтверджує посилання відповідача на ту обставину, що вироблення передбаченої додатком № 1 продукції стало можливим не раніше 26.03.99 р. (дата затвердження Технічних умов Дніпропетровським державним центром стандартизації і метрології) (а.с. 76).

В той же час, ця дата узгоджується з датою підписання акту приймання –передачі орендованих приміщень, вказаною СП „Татра - Юг”- 01.04.1999 р., що надає твердженням відповідача більшої переконливості порівняно з посиланнями ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” на передачу орендованих приміщень ще 18.06.96 р.

Судова колегія вважає, що у даному випадку був складений один акт приймання –передачі приміщень і обладнання, в якому сторони на свій власний розсуд  зазначили різні дати фактичної передачі в користування орендованого майна і дата проставлена відповідачем на вказаному акті є більш переконливою, про що вказано вище.

Також ці обставини підтверджуються тим, що Підприємство (позивач) не пред’являло відповідачу (СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ) рахунків для оплати орендних платежів в період з 1996р. по 1999р. і не пред’являлись в цей період претензії по сплаті заборгованості по орендній платі з вказаний період, а такі рахунки позивач пред’явив відповідачу тільки в грудні 1999р., а претензії пред’явив у 2001р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 85, 67, 145).

З врахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що до квітня 1999 р. згідно умов договору оренди з додатком № 1 від 28.03.96 р. відповідач не повинен був сплачувати орендну плату, оскільки виникнення цього обов’язку залежало від умови початку випуску серійних виробів (трамваїв), тобто сам договір оренди в частині проведення розрахунків по орендній платі був укладений під відкладальною умовою.

Крім того, про безпідставність заявлених Підприємством позовних вимог щодо стягнення з СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2004р. свідчать інші матеріали справи, а також надані позивачем пояснення з додатками до нього, із яких вбачається про відсутність заборгованості відповідача перед ним по орендним платежам за вказаний період, що випливає із назначеного нижче.

Так, платіжним дорученням №831 від 27.12.99р., яке проведено банком 28.12.99р., позивачу була перерахована орендна плата по договору №9649 від 28.03.96р. в сумі 38 651,50 грн. за 3 і 4 квартал 1999р. (липень –грудень) (а.с. 38).

А згідно супроводжувальному листу позивача від 02.06.05р. за №121/554 (а.с. 36) у відповідь на запит відповідача про перерахування ним суми 179 433,88 грн. платіжним дорученням №1180 від 30.09.2004р. орендної плати по договору №9649 від 28.03.96р. позивач повідомляє, що він погасив заборгованість відповідача по орендній платі за періоди, які вказані ним в наданій розшифровці (а.с. 37), із якої вбачається, що позивач знову погасив заборгованість за грудень 1999р. в сумі 34 188,93 грн. по своїй  платіжній вимозі-дорученню № 992000 від 21.12.1999р., в яке позивач включив незаконно в порушення доповнення №1 від 28.03.1996р. до договору оренди №9649 від 28.03.96р. орендну плату за період з 01.04.1996 р. по 01.04.1999 р. (а.с. 85), про що зазначено вище.

Також позивач зазначає, що в оплату вимоги-доручення (рахунок) №992000 від 21.12.1999р. ним була зарахована сума 125 712,73 грн., перерахована відповідачем в рахунок орендних платежів по вказаному договору оренди платіжним дорученням № 61 від 17.04.2002р., що вбачається із листа позивача від 30.04.02р. №121/329, наданого до його пояснення від 22.05.2006р. №157/227 на вимогу суду апеляційної інстанції.

Також із цього ж листа позивача від 30.04.02р. №121/329 вбачається, що позивач в порушення доповнення №1 від 28.03.96р. до договору оренди №9649, яке є невід’ємною частиною останнього, зарахував в оплату своїх рахунків за 1995р., 1996р., 1998р. і по 24 березня 1999р. кошти, які відповідач перерахував йому в рахунок орендної плати платіжним дорученням №64 від 17.04.2002р. в сумі 966 675,09 грн.

Відтак, зарахування ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” отриманих за вказаними платіжними дорученнями коштів від відповідача у зазначених сумах в рахунок минулих платежів за весь період часу з моменту укладення  договору оренди № 9649 від 28.03.96 р. не ґрунтується на угоді з Орендарем, здійснено без належних підстав і не може бути визнане правомірним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність вищевикладеного є підставою для висновку, що  місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, припустився порушення норм  матеріального та процесуального права (ст. 43 ГПК України),  необґрунтовано відхилив доводи відповідача та не дослідив надані ним докази в обґрунтування своєї  позиції, у зв’язку з чим оскаржуване рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу СП „Татра - Юг” у вигляді ТОВ, рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2005р. в частині первісного позову скасувати  та відмовити у позові ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” повністю.


Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд


ПОСТАНОВИВ :


Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Татра-Юг" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2005р. по справі №6/170-05-5506 в частині часткового задоволення первісного позову  ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” скасувати.

У позові ДП „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра –ЮГ” у вигляді ТОВ відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.



Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан


Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація