ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 16/329/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. Рибака В.В. |
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Акціонерного товариства закритого типу “Спорттовари” |
На постанову | від 14.03.2006 Одеського апеляційного господарського суду |
У справі | №16/329/05 господарського суду Миколаївської області |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” |
До | Акціонерного товариства закритого типу “Спорттовари” |
Про | стягнення 1544,40 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники : |
- позивача | Каменецька О.Ю. |
- відповідача | не з’явились |
встановив:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.01.2006р. (суддя Фролов В.Д.) позов ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” про стягнення з АТЗТ “Спорттовари” 1544,40 грн. підвищеної плати за електроенергію задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 (головуючий Колоколова С.І., судді Разюк Г.П., Петрова М.С.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що винесені при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі встановлених обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між філією ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” Первомайського району та Акціонерним товариством закритого типу “Спорттовари” 24.01.2001р. укладено договір №216 на користування електричною енергією для непромислових споживачів. Відповідно до умов даного договору позивач зобов’язався забезпечувати електропостачання відповідача, а відповідач, свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу її вартість, оплачуючи виставлені рахунки в 5-денний термін з дня їх отримання.
Обсяги постачання електроенергії сторони виклали в додатку №1 до договору, згідно з яким договірна величина електричної енергії на розрахунковий період встановлюється на рівні обсягу, за який здійснена фактична оплата в терміни, обумовлені договором.
Як свідчать матеріали справи, в лютому 2004р. відповідачем було спожито 1755 кВт/г. електроенергії на суму 464,80 грн., внаслідок чого йому виставлено рахунок №56/216 від 09.02.2004р. з терміном оплати до 14.02.2004р. Між тим фактична оплата проведена лише 19.02.2004р.
В зв’язку з не оплатою спожитої електроенергії у зазначений вище строк, позивач 20.02.2004р. направив на адресу відповідача повідомлення про коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії на лютий 2004р. до 0 кВт/г; акт про перевищення граничної величини споживання електроенергії та рахунок на суму 1544,40 грн. плати за понаддоговірне споживання електроенергії в лютому 2004 р.
Попередні судові інстанції, виходячи з вищевикладеного, задовольнили позов та стягнули з відповідача на користь позивача 1544,40 грн. підвищеної плати за електроенергію.
Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди не дали належної оцінки тому факту, що позивач скоригував договірну величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої і на підставі такого коригування підвищив плату за понаддоговірне споживання електричної енергії у зв'язку з простроченням відповідачем оплати спожитої електричної енергії.
Тоді як, в п. 3.3 договору на користування електричною енергією від 24.01.2001 №216 сторони встановили, що за порушення передбачених термінів оплати спожитої електроенергії споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який вона сплачується.
Отже, фактично ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” намагається застосувати до відповідача іншу, ніж пеня, санкцію за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, що протирічить ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
З огляду на викладене, висновки попередніх судових інстанцій щодо перевищення встановленого договором об’єму споживання електричної енергії за лютий 2004 року та наявності підстав до стягнення п’ятикратної вартості спожитої електроенергії, не можна визнати обґрунтованими і відповідними до вимог законодавства та матеріалів справи, оскільки коригування обсягів споживання можливе лише на майбутній розрахунковий період.
За таких обставин та враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 24.01.2006р. у справі №16/329/05 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд.
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
В.Рибак