Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-1291/11                                                                 Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О..

                                                                                                                  Суддя-доповідач: Дзярук М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               11 квітня  2011 року                                                                    м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого:           Полякова О.З.

                            Суддів                         Дзярука М.П.

                                                                Дашковської А.В.

                           При секретарі:             Черненко А.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на  рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 21 вересня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року ПАТ «ОТП Банк»в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя (далі ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

          В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 25.09.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №ML-200/595/2006, відповідно до якого Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_5 в сумі 51 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, що складаються з фіксованої відсоткової ставки у розмірі 5,99% річних та FIDR. Відповідно до п.2 Частини №1 Кредитного договору погашення відповідної частини Кредиту та сплата відсотків здійснюється Позичальником 25 числа кожного календарного місяця у розмірі платежу, що складається із суми 212,50 доларів США та суми нарахованих відсотків на дату платежу. Датою остаточного повернення Кредиту є 25.09.2026р.

          В супереч умовам Кредитного договору зобов’язання Позичальником щодо повернення Кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються, тому станом на 11.12.2009 року утворилась заборгованість, що за офіційним курсом НБУ складає 533 872,41 грн., яка складається з: 47 891,23 доларів США –сума заборгованості та тілом Кредиту; 15 197,19 доларів США –сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 26.10.2007р. по 10.12.2009р.; 30 016,74 грн. –пеня за неналежне виконання боргових зобов’язань. У зв’язку з чим, на підставі п.1.9. Кредитного договору Банком на адресу Позичальника було направлено Досудову вимогу про погашення заборгованості  за Кредитним договором в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання вимоги, однак на день подання позову сума заборгованості не погашена.

          В якості забезпечення наданого кредиту 25.09.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №CGML-200/595/2006 згідно з яким ОСОБА_3 зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником боргових зобов’язань за Кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань. Відповідно до п.1.2 Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника так і до Поручителя, чи обох одночасно, у зв’язку з чим на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка була залишена без задоволення.          

          З огляду на зазначене просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ОТП Банк»суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 533 872,41 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2010 року позов ПАТ «ОТП Банк»задоволено.

          Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя заборгованість за кредитним договором в сумі 533 872,41 грн. та судові витрати 1 820,00 грн., а всього 535 692,41 грн.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу та ОСОБА_5 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги в яких, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції  скасувати та ухвалити нове рішення,  яким  відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши  суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга  ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5   підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Згідно із п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення, або  неправильне застосування норм матеріального або  процесуального права.

Позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за  кредитним договором, яка складається з суми кредиту, поточних та прострочених відсотків і пені, що випливають з кредитного договору №ML-200/595/2006.

     Вирішуючи спір і покладаючи на відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 обов'язок сплатити заборгованість за кредитами, відсотки й пеню, суд першої інстанції  виходив з того, що відповідачі, як боржники за кредитними договорами, не належним чином виконував свої зобов'язання у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, пені, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка повинна бути сплачена   відповідачами на користь позивача.

    Суд першої інстанції, задовольняючи позов обґрунтовано виходив з того, що заборгованість за кредитним договором  підлягає стягненню з відповідачів.   

       Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №ML-200/595/2006 від 25.09.2006 року  АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», надало  ОСОБА_5 як фізичній особі  кредит у вигляді грошових коштів у розмірі 51000 доларів США, для купівлі нерухомого майна, з  строком користування до 25.09.2026 року. ОСОБА_5 , в свою чергу, як позичальник зобов'язалася повернути зазначену суму грошей та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 5,99% річних(а.с.9-13).

 Відповідно до  договору поруки №CGML-200/595/2006 від 25.09.2006 року  ОСОБА_3, зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником боргових зобов’язань за Кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань. Відповідно до п.1.2 Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника так і до Поручителя, чи обох одночасно.

 Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався проводити сплату по повернення отриманих кредитів та відсотків своєчасно та в строки передбачені кредитними договором.

Згідно до умов вказаного вище договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, визначених договором, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 днів та понад 30 днів календарних днів позичальник крім пені, передбаченої договором, додатково повинен сплати на користь Банка штраф у розмірі 0,01%, 0,02%  від суми прострочених боргових зобов'язань.

     Відповідно до листів-повідомлень від 25.09.2006р., (а.с.18-20)  банк повідомляв позичальника  та  поручителя, про порушення умов Договорів кредитування, та наголосив про виниклу заборгованість.

      Суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на 11.12.2009  року , утворилась заборгованість за   кредитним  договором  в  розмірі 533872,41 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів  ОСОБА_5, ОСОБА_3

       Однак, колегія суддів, перевіривши всебічно розрахунки заборгованості та   витребувавши з ПАТ «ОТП Банк»розрахунки за кредитним договором №ML-200/595/2006, вважає що сума заборгованості складає  в розмірі 485161( чотириста вісімдесять  п’ять тисяч сто  шістдесять одну) грн, 62 ( шістьдесять дві)коп, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, а не в розмірі 533872,41 грн., як вказав суд першої інстанції.   

         Як вбачається з матеріалів  справи та розрахунків, які надані  позивачем, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №ML-200/595/2006 у національній валюті складає  485161,62 гривень,  із них:

 378594  (триста сімдесять вісім тисяч п’ятсот дев’яносто  чотири) грн ,54( пятьдесять  чотири) коп  (47891,23 доларів  США) -  сума заборгованості за тілом  кредиту,

76550 ( сімдесять шість тисяч п’ятсот пятьдесять) грн , 34( тридцять  чотири) коп ( 9683,42 доларів США)  сума  заборгованості за відсотками,

30016( тридцять тисяч шістнадцять) грн ,74( сімдесять чотири) коп.  -  пеня  за  неналежне  виконання боргових зобов’язань).    Колегія суддів не приймає до  уваги  розрахунок  позивача від 07.04.2011 року щодо  пені  в  розмірі  47642,40 грн., оскільки він  суперечить раніше наданим  розрахункам  позивача,  матеріалам справи, а також  розрахункам   представника  відповідача, тобто є необґрунтованим,   тому  приймає  за основу  первинну   суму  пені  надана позивачем,  в  розмірі 30016, 74 грн.        

       Зазначені обставини, підтверджуються розрахунком заборгованості по зобов'язанням, що випливають з умов кредитного договору, які були предметом дослідження  судом.   

     Доводи апелянтів про те, що неналежне виконання з їх боку зобов’язань за кредитними договорами мало місце внаслідок виниклих форс-мажорних обставин, що є підставою для їх звільнення від відповідальності - безпідставні.  Відповідач   ОСОБА_5  зверталася до банку  з письмовою заявою про реструктуризацію  заборгованості,  відстрочку сплати суми  боргу за кредитними  договором,  але  згідно Закону  України від 23  червня  2009р.(№1533-У1) „Про внесення змін до деяких законів    України з метою подолання негативних  наслідків фінансової кризи”,  надання  реструктуризації  заборгованості  це є  правом, а не обов’язок  банку.

       Доводи апелянтів   про те, що  на день  укладання кредитних договорів   іноземний  курс  валюти  ставив 1 дол. США  - 5,05 грн., а  на  теперішній  час становить 1 дол. США –7,96 грн., тобто з підвищенням курсу  іноземної  валюти, сума  боргу значно виросла є необґрунтованими.  При укладанні  кредитних  договорів відповідач ОСОБА_5  валюту кредитування  у вигляді  долару  США    обрала на власний розсуд,  що підтверджено   його  кредитною заявою від 25  вересня 2009р. на отримання кредиту в дол. США.    Укладаючи  кредитний договір, вона  гарантував, що умови  кредитних  договорів, у  тому числі видача  кредиту в доларах  США, для неї зрозумілі.

      Таким чином, при укладанні  кредитного договору  в  іноземній валюті (доларах США) та беручи  на себе  певні  обов’язки щодо  погашення  кредиту на строк до 25 вересня   2026р.,     відповідач   усвідомлював, що курс  національної валюти до долару США не є незмінним протягом цих років (цей  курс встановлюється щоденно), та повинний  був  усвідомлювати,   що зміна цього  курсу   можливо настане, а  тому  повинний  був  передбачити  та  врахувати підвищення  валютного ризику  за  цими  кредитними  договорами.

        Діючим законодавством не передбачено  стабільний курс долара до національної  валюти –гривні, і, як  вбачається з матеріалів  справи, при укладанні  договору  ОСОБА_5 були відомі усі  умови  договору та не існувало ніяких  інших  умов, які б примусили  її прийняти їх  на в краї   невгодних   для себе умовах.  Укладаючи  такий  договір, сторона з’ясовує, на яких  умовах він  укладається, а відтак з  власної ініціативи  на момент отримання  коштів  визначає  для себе  правила  подальшої  поведінки, які   в подальшому не мають безпідставно змінюватися  на  вимогу однієї зі сторін.

        Доводи  апелянта про те, що він   звернувся до суду  про розірвання договорів  кредитування, а тому просив  зупинити провадження по вищевказаній  справі до уваги колегією суддів не приймається. Розірвання  кредитних договорів не припиняє кредитні зобов’язання  боржника, у рамках  якого  боржник зобов’язаний  повернути  суму  кредиту, сплатити проценти  та пеню  за  порушення  строків  виконання зобов’язання, тому що  кредитне зобов’язання належить  вважати  припиненим не з  моменту  набрання законної  сили рішення суду про розірвання  договору  кредиту, а з моменту  виконання позичальником усіх  обов’язків перед   банком, які  ставлять замість  цього  зобов’язання. Розірвання  договору  припиняє   його дію  на  майбутнє  та не  скасовує  сам   факт  укладання  та дії  договору  включно  до моменту   його розірвання.

        Враховуючи те, що суд першої інстанції не  витребував повний розрахунок заборгованості по кредитним  договорам, колегія суддів витребувавши цей розрахунок, дослідила  його та  вважає що з відповідачів необхідно    стягнути суму заборгованості  за  кредитним договором в розмірі  485161,62 грн.,  а не в розмірі 5 33872,41 грн., як вказав суд, а  тому рішення  суду  підлягає зміні  в цій  частині. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.  Доводи апелянта щодо  повідомлення  кредитора  про зміну  місця  проживання  не  підтверджені доказами та спростовуються  матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

   Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити  частково.

   Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2010 року у цій справі змінити в частині  стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя заборгованість за кредитним договором.

    Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя заборгованість за кредитним договором в сумі 485161( чотириста вісімдесять  п’ять тисяч сто  шістдесять одну) грн, 62 ( шістьдесять дві)коп ( із  них  378594  триста сімдесять вісім тисяч п’ятсот дев’яносто  чотири) грн ,54( пятьдесять  чотири) коп  (47891,23 доларів  США) -  сума заборгованості за тілом  кредиту, 76550 ( сімдесять шість тисяч п’ятсот пятьдесять) грн , 34( тридцять  чотири) коп ( 9683,42 доларів США)  сума  заборгованості за відсотками, 30016( тридцять тисяч шістнадцять) грн ,74( сімдесять чотири) коп.  -  пеня  за  неналежне  виконання боргових зобов’язань).

  В іншій  частині рішення  залишити без  змін.

   Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

                  Судді: