П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 11.04.2011 року                                                                       смт. Нова Водолага

                    Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

                    головуючого(ої)-судді:          Л. А. Марюхна

                    Розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративний  позов   ОСОБА_1      до Управління  Пенсійного фонду в Нововодолазькому районі Харківської області про  зобов’язання вчинити  певні дії по виплаті  державної соціальної допомоги «Дітям війни»

                                                           В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області  з позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Нововодолазькому районі Харківської області, в якому просить суд визнати незаконними  дії відповідача щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період  з  01.01.2007 року і довічно     .

Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як  «дитині війни»за зазначений  період відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати пенсії за зазначений строк.

          Зобов’язати відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за зазначений період  має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач  позов не визнав, надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив , що свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вважає правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні   органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини війни», що  також   підтверджується   пенсійним    посвідченням  з відміткою «дитина війни».  Позивач  08 червня1941       року народження.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Нововодолазькому районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

         Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

        Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

                 З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ у Нововодолазькому районі Харківської області за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст. 102 КАС України суд вважає за доцільне поновити пропущений строк звернення до суду за поновленням порушеного права, приймаючи при цьому до уваги загальні норми права зупинення перебігу позовної давності, якими в даному випадку є зупинення дії Закону або іншого нормативно-правового акту, який регулює відповідні відносини, якими є беспосередньо ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей віни", дія якої  декілька разів зупинялася та припинялася відповідно до Законів України "Про державний бюджет" за 2007-2008 роки, враховуючи також принцип верховенства права та вимоги  рішень Конституційного Суду України за 2007-2008 роки, якими були врегульовані питання дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до вимог ст.ст. 19,22 Конституції України, органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставах передбачених Конституцією та Законами України.

При прийняття нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.

Суд в даному конкретному випадку керуючись ч.2 ст. 11 КАС України виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача

          На підставі викладеного, керуючись ст. 19,22,46,64,124,ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71,102,159-163, 167, 183-2,186,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

                Позовні вимоги    ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни –задовольнити частково

          Поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 09.07.2007 року.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому  районі Харківської області протиправною.

                 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України  в Нововодолазькому  районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1      з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати,  з  09.07.2007 року, по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по  11.04.2011    року виходячи із розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          Постанова може бути оскаржена до компетентного суду в строк і порядок передбачений чинним законодавством .  

Суддя ОСОБА_2