ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер судової справи: 766/25466/21

Справа №11-сс/819/66/22         Головуючий у 1-й інстанції – ОСОБА_1

Категорія: накладення арешту на майно         Доповідач – ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року                                        м. Херсон

       Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Херсонського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.12.2021 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №22021230000000035 від 03.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 201 КК України, -

        встановила:

       Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області майора юстиції ОСОБА_9 та накладено арешт в кримінальному провадженні №22021230000000035 на тимчасово вилучене майно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вилучене 22.12.2021 у ході огляду у приміщенні кімнати особистого огляду МАПП «Кучурган-Первомайськ» (Одеська область, Розділянський район, с.Кучурган), яке зазначене в ухвалі суду.

       Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення ймовірного злочину, так як вони викладені в клопотанні слідчого, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170, 171 КПК України, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

       Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема посилається про відсутність підстав для необхідності накладання арешту на майно, оскільки на теперішній час підозра жодній особі не повідомлена. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а вилучене майно повернути ОСОБА_8 .

       Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

       Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

       Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

       Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

       Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

       Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

       Речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

       Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів провадження, слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області, майором юстиції ОСОБА_9 було розпочато кримінальне провадження №22021230000000035 від 03.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 201 КК України.

       23.12.2021 року слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області, майор юстиції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, зазначене у ньому.

       Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області, майора юстиції ОСОБА_9 , від 22.12.2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженню №22021230000000035, яке зазначене в клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна, посилаючись на те, що воно має значення речових доказів у цьому кримінальному провадженню.

       Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №22021230000000035 та в межах поданого слідчим клопотання, про накладення арешту на вищезазначене майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій по його знищеню та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого.

       З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

       З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу, відчуження, знищення, приховання на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

       Разом із тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

       Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

       Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

       Таким чином, судова колегія вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що таке обмеження права власності як арешт майна в даному випадку є розумним та співрозмірним, оскільки є найменш обтяжливим способом арешту майна і не обмежить інтересів третіх осіб.

       З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

       Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторам апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

       Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

       Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування решту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

       Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376 ч.2, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, -

постановила:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.12.2021 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №22021230000000035 від 03.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 201 КК України - без змін.

       Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

        (підпис)                (підпис)                (підпис)        

Судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .