311/1529/21

2/311/702/2021

30.11.2021

Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді                                 Сидоренко Ю.В.

при секретарі                                 Якимець К.В.

за участю: представника позивача - адвоката         Першина В.М.

представника відповідача - адвоката Лисенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою:  АДРЕСА_2 , РНОКПП -  НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2  (зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою:  АДРЕСА_4 , РНОКПП -  НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (адреса місцезнаходження: вул.Театральна буд.14 м.Василівка Запорізька область, код ЄДРПОУ - 34986553) про зменшення розміру аліментів,

                                        В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2021 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником позивача в особі адвоката Першина В.М., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 жовтня 2012 року та до досягнення нею повноліття.

На підставі вказаного рішення в провадженні Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрито виконавче провадження № 46616499 від 19 лютого 2015 року.

Позивач вважає, що на теперішній час з`явилися підстави для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з тих підстав, що після розірвання шлюбу з відповідачем, 24.03.2017 року позивач вдруге одружився з ОСОБА_4 .

Після реєстрації нового шлюбу Позивач з дружиною виїхав на роботу до Республіки Польща, де перебувають і по теперішній час. В новому шлюбі у позивача народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також позивач вказує, що в Республіці Польща він перебуває офіційно, працює за трудовим договором від 13 січня 2021 року із заробітною платою у 2800,00 злотих на місяць та утримує дружину із малолітньою донькою. Його дружина ОСОБА_4 отримала рішення з дозволом на тимчасове проживання разом з позивачем та малолітньою донькою на період дії тимчасового дозволу позивача, до 17 грудня 2022 року. Дане рішення надано ОСОБА_4 без доступу до ринку праці та вона не може працювати в Республіці Польща. Відповідно до договору оренди квартири від 15 липня 2019 року ОСОБА_4 орендує квартиру разом з позивачем та донькою та сплачує 1400,00 злотих на місяць, які заробляє позивач. Іншого доходу позивач немає. Отже, залишок сукупного доходу позивача після сплати за оренду квартири становить 1400,00 злотих, що за курсом НБУ становить 10353,84 гривень на місяць та який витрачається на третіх осіб.

У зв`язку з викладеним, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить: зменшити розмір аліментів, визначених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2012 року у справі № 2/ 802/1419/2012, з 1/4 частини на 1/6 частину усіх видів його заробітку (доходу).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 03 червня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Першин В.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Лисенко І.Ю., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки народження у позивача ОСОБА_1 другої дитини не є підставою для зменшення розміру аліментів. Вказує, що підстав вважати, що матеріальне становище позивача суттєво погіршилося, немає, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів погіршення матеріального становища позивача.

Представник третьої особи Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву уповноваженого представника третьої особи, в якій останній просить розглянути справу без участі представника Василівського районного відділу ДВС за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи №311/1529/21, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2012 року у справі № 2/802/1419/2012, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 жовтня 2012 року та до досягнення нею повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, почавши стягнення з 30 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною трирічного віку та копія даного рішення міститься в матеріалах справи (а.с.6).

24 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, за актовим записом №16, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , позивача у справі, народилася донька - ОСОБА_5 , що підтверджується повним відписом акту про народження, складеним 30.10.2018 року закладом актів цивільного стану в Гожові Великопольському Любуського воєводства Республіки Польща, копія якого є в матеріалах справи (а.с.8).

Як вбачається з трудового договору №UP/2021/1 від 13 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 працевлаштований на посаду слюсаря до ELB-SCHMIEDE Sp z.o.o. на період з 13.01.2021 року по 01.11.2023 року, з щомісячною винагородою в розмірі 2800,00 злотих (а.с.10).

Відповідно до рішення Любуського воєводського управління в м.Гожув-Великопольський від 10 березня 2021 року, ОСОБА_4 отримано дозвіл на тимчасове проживання разом з чоловіком ОСОБА_1 та двома доньками на період дії тимчасового дозволу ОСОБА_1 , а саме до 17 грудня 2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.12-16).

З наданого позивачем договору оренди квартири, який укладений 15 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , вбачається, що з орендарю ОСОБА_7 надано в оренду двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п.3 вказаного договору, орендна плата встановлена сторонами в розмірі 1400 злотих на місяць. Як вбачається з п.5 договору орендар заявляє, що у квартирі буде проживати з партнером ОСОБА_8 та дитиною ОСОБА_9 . Згідно п.9 договору оренди, вказаний договір укладено на незазначений термін та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.18-20).

Відповідачка ОСОБА_2 працює у ТОВ «Транс Персонал» на посаді продавця-консультанта та отримує заробітну плату, загальний розмір якої за період з 01.01.2021 року по 01.07.2021 року складає 3277,12 грн., що підтверджується довідкою про доходи № ТП000000009 від 27.07.2021 року.

З наданого в судовому засіданні представником відповідача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного 06.08.2021 року головним державним виконавцем Василівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Супруном В.В., вбачається, що розмір заборгованості за сплати аліментів за виконавчим листом № 2/802/1419 від 19 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), станом на 01.08.2021 року становить 61889,25 грн.

У частині 1 ст.3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно дост.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зіст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннямист.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Таким чином, суд з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Частиною 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами для зміни розміру аліментів є зміна як матеріального, так і сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки від іншого шлюбу народилася ще одна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також вказує, що на даний час погіршився його матеріальний стан, у зв`язку з тим, що він є єдиним годувальником у сім`ї та їх родина орендує житлове приміщення, сплачуючи 1400 злотих, що за офіційним курсом НБУ становить 10353,84 грн., у зв`язку з чим не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зіст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення вищезазначених вимог законодавства, позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв`язку з народженням другої дитини від іншого шлюбу. Судом не було встановлено зменшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 також посилається на отримане його дружиною ОСОБА_4 рішення Любуського воєводського управління з дозволом на тимчасове проживання з позивачем та їх малолітньою донькою до 17.12.2022 року, проте вказане рішення взагалі не містить заборони доступу ОСОБА_4 до ринку праці в Республіці Польща, як це зазначено ОСОБА_1 у пред`явленому ним позові, та відповідних доказів на підтверджень цих обставин в судовому засіданні стороною позивача не надано.

Враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача ОСОБА_1 іншої дитини – доньки ОСОБА_10 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19, та у Постанові від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20.

Суд приходить до висновку, що стягнутий з позивача ОСОБА_1 розмір аліментів, відповідно до рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08.11.2012 року, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину від іншого шлюбу, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу та суперечитиме їх інтересам.

Позивачем не надано безспірних, належних і допустимих доказів, які б підтверджували саме зміну в бік погіршення матеріального становища на час його звернення до суду з позовними вимогами про зменшення розміру аліментів.

За таких обставин суд вважає, що визначений рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08.11.2012 року розмір стягуваних з ОСОБА_1 на утримання його доньки – ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, відповідає вимогам законодавства з урахуванням можливостей обох батьків щодо утримання дитини, та потреб самої дитини, а передбачені законом підстави для його зменшення відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, проаналізувавши надані сторонами документи, вислухавши позицію представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду достатньо доказів того, що на теперішній час у позивача ОСОБА_1 погіршилося матеріальне становище, чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан одержувача аліментів ОСОБА_2 , а отже підстав для зменшення встановленого рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08.11.2012 року розміру аліментів не вбачається, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 30 від 22.04.2021 року, оригінал якої є в матеріалах справи (а.с.24).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Таким чином, судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст.10,58,60,88,247,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.180,182,192 Сімейного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО