Солом`янський районний суд міста Києва

Справа № 760/2718/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Департаменту стратегічних розслідувань управління стратегічних розслідувань в м. Києві НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжя, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, студента НАУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.156 КУпАП, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ №302608 від 329.01.2022 року, ОСОБА_1 29.01.2022 року за адресою : АДРЕСА_2 , магазин, здійснював продаж табачних та нікотиновмістних пристроїв для викурювання тютюнової суміші без марок акцизного збору, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав у повному обсязі, зазначив, що продажу не здійснював, перебував поруч із магазином, чому саме на нього склали протокол не розуміє. Фактично він є сторонньою особою, яка взагалі не має відношення до вказаних товарів. Офіційно не працевлаштований, доказів того, що він продавав зазначений товар, немає. На запитання суду пояснив, що підписав протокол та пояснення лише через те, що так йому сказали зробити працівники поліції, яких він боявся та фактично його це змусили зробити. Пояснення особисто не писав, їх написали за нього працівники поліції, а він лише підписав.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Веліканов К.С. додатково зазначив, що адміністративна відповідальність настає для суб`єкта господарювання, а не для будь-якої особи, разом із тим, матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, у даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП обґрунтовується УП самим протоколом про адміністративні правопорушення та описом виявлених речей вилучених для тимчасового зберігання, однак в контексті наведеного слід вказати на таке.

Суд, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Сам обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані УПП, суд установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Разом з тим, надані докази в цій справі цим критеріям не відповідають.

Суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, слід відмітити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді, і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Не має суд можливості, з огляду на норми КУпАП, і залучати для участі у справах такої категорії прокурорів.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у Суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, тим самим не забезпечив розгляд провадження з дотриманням ст. 6 Конвенції.

Тим самим, усунути такі протиріччя самостійно та привести їх у відповідність з Інструкцією, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, суд змоги не має.

Як убачається, з диспозицією частини 1 статті 156 КУпАП передбачено відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Таким чином, для наявності складу даного правопорушення необхідним є доведення факту торгівлі.

У даній справі факту торгівлі не було встановлено взагалі, жодної особи не було встановлено якій би ОСОБА_1 здійснював саме продаж табачних та нікотиновмістних пристроїв для викурювання тютюнової суміші.

Таким чином, за відсутності доказів протилежного, суд вважає не доведеним той факт, що ОСОБА_1 здійснював торгівлю.

За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з тим, що дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1) ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1) ст. 247 КУпАП.

Що стосується вилучених речей, то суд, з урахуванням зазначеного в судовому засіданні ОСОБА_1 про те, що він є сторонньою особою та жодного відношення до товару не має, а підписав все лише на вимогу працівників поліції, які його змусили це зробити, вважає за необхідне вилучений товар залишити на зберіганні в камері схову Департаменту стратегічних розслідувань управління стратегічних розслідувань в м. Києві до встановлення власника товару, після чого, за умов надання відповідних документів на вилучений товар - вилучений товар повернути власнику.

Приймаючи вказане рішення суд ураховує пояснення ОСОБА_1 та те, що матеріали справи не містять даних, що вказаний товар дійсно належить останньому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 173-2 та ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Вилучений згідно опису товар (електронні випарювачі Elf bar у кількості 166 штук) - залишити на зберіганні в камері схову Департаменту стратегічних розслідувань управління стратегічних розслідувань в м. Києві до встановлення власника товару, після чого, за умов надання відповідних документів на вилучений товар - вилучений товар повернути власнику.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ріхтер В.В.