Справа № 323/3004/21
2/323/288/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
18.02.2022 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючої судді Фісун Н.В., при секретарі судового засідання Мірошниченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій вказує, що у її приватній власності перебуває житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з нею в цьому будинку проживає її син – ОСОБА_3 , її онук – ОСОБА_4 , а також зареєстрована її колишня невістка – ОСОБА_2 , яка понад один рік в даному будинку не проживає.
Наявність реєстрації відповідача в будинку порушує її права як власника на користування та розпорядження майном. Добровільно зняти реєстрацію свого місця проживання відповідач не бажає, що спонукає її звернутися за захистом прав як власника будинку до суду.
Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житлом – житловим будинком АДРЕСА_2 .
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 16.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідачки до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання позивач не з`явилася, до суду надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки з повідомленням та шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua/sud0819 в розділі «Виклики до суду».
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.
Вимогами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР).
У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 12.03.2020 року, який зареєстрований в реєстрі за № 278 та посвідчений приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок Т.А., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 203811101 від 12.03.2020 року.
Відповідно до Довідки, виданої Відділом Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області, станом на 22.10.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до змісту даної довідки від 22.10.2021 року, а також акту від 22.10.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 прописана, але з вересня 2020 року не проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 25.05.2021 року №111, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_3 .
Реєстрація відповідача у вказаному будинку, який належить позивачу на праві власності, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Таким чином, позивач, як власник вказаної житлової квартири, має право володіти, користуватися та розпоряджатися цією квартирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст.379,382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , яка є колишньою невісткою позивача, більше одного року без поважних причин не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована, не веде з позивачем спільне господарство, відсутність відповідача носить безперервний характер. Крім того, будь-яких відомостей щодо існування домовленості між власником житла та відповідачем щодо збереження за нею права користування цим житловим приміщенням не має, отже вимоги позивача про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою що втратила право користування житловим приміщенням - будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 82, 133, 141, 200, 245, 265, 280-289 ЦПК, Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 16, 319, 391, 321 ЦК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повний текст рішення виготовлено 23.02.2022 року.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області Н.В.Фісун