СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 2-29/6134-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: Вовк В.М., дов. № 1428 від 24.10.2005 року;
розглянувши апеляційну скаргу Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 10 квітня 2006 року по справі № 2-29/6134-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" (вул. Гідрографічна, 21, м.Севастополь, 99029)
до Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя, 14, м.Сімферополь, 95000)
про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 10.04.2006 року у справі № 2-29/6134-2006А (суддя Башилашвілі О.І.) позов ТОВ "Техком-Україна" задоволено. Суд визнав протиправними дії Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим по видачі позивачеві висновку № 458 від 08.02.2006 року про неможливість відводу земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га, розташованою за адресою: м.Алупка в районі Південобережного шосе для будівництва багатоповерхових житлових будинків, зобов`язав відповідача виконати необхідні дії по узгодженню ТОВ "Техком-Україна" можливості відводу земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Уряду АР Крим від 16.11.1995 року №330, на якій грунтується спірний висновок відповідача, всупереч Наказу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” не зареєстрована, відомостей про публікацію повного тексту не має, у зв`язку з чим, не може бути застосована у порядку статті 4 Господарського процесуального кодексу України як нормативно-правовий акт, на підставі якого вирішується спір. Також господарський суд АР Крим прийняв до уваги той факт, що межі охоронних зон не винесені в наруту на місцевості, відсутній належний картографічний матеріал.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові ТОВ "Техком-Україна" відмовити.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 по 19 червня 2006 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованість доводів апеляційної скарги та необхідність залишення постанови господарського суду АР Крим виходячи з наступного.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради, до якого додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу - документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
З матеріалів справи вбачається, 20.12.2005 року ТОВ „Техком-Україна” звернулось до Алупкінської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки орієнтованою площею 1,5 га, розташованої за адресою: м.Алупка, в районі Південнобережного шосе, Південнобережного спуску, для будівництва багатоповерхових житлових будинків відповідно до генплану.
Пунктом 5 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання в місячний строк і дає згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.12.2005 року Алупкінською міською радою було винесено рішення №18 про надання ТОВ «Техком-Україна»дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 1,5 га, розташованої в районі Південнобережного шосе, Південнобережного спуску у м. Алупка для будівництва багатоповерхових житлових будинків.
Згідно з частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.
З матеріалів справи також вбачається, що 08.02.2006 року Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини АР Крим позивачеві було видано висновок про неможливість відведення витребуваної земельної ділянки. Такий висновок був зроблений на підставі постанови Уряду АР Крим №330 від 16.11.1995 року «Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти»та з причини включення спірної земельної ділянки до зони охоронюваного ландшафту (зона №12), режим якої не передбачає нового житлового будівництва.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що постанова Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 року, покладена в обгрунтування висновку Комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, була прийнята на підставі Закону України «Про охорону і використання пам'ятників історії та культури»при тому, що зазначений Закон втратив силу у зв'язку з прийняттям іншого Закону - «Про охорону культурної спадщини»від 08.06.2000 року №1805.
Дослідивши зміст постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 року, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначеною постановою були затверджені історико-архітектурний опорний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти, відповідно до якого в ряді цих зон заборонене нове будівництво.
При цьому, є правомірним посилання господарського суду АР Крим на те, що положення постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 року суперечать пункту 3 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка не містить посилань щодо безумовної заборони на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, а містить посилання лише на неможливість здійснення робіт без дозволу органу охорони культурної спадщини.
Також в оскаржуваній постанові обгрунтовано встановлено, що всупереч Наказу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»правова реєстрація постанови Уряду Автономної Республіки Крим №330 від 16.11.1995 року не здійснена, не має відомостей про публікацію повного тексту постанови та затверджених її додатків у 12 томах та, у зв`язку з цим, не може бути застосована у порядку статті 4 Господарського процесуального кодексу України як нормативно-правовий акт, на підставі якого вирішується спір
Відповідно до статей 1, 2, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників. Зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників, такі зони повинні бути визначені топографічно.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 зазначеного Кодексу, тобто, коли є підстави для звільнення від доказування.
Відповідач, всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів того, що в районі земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га, розташованої в м. Алупка, в районі Південобережного шосе, Південобережного спуску розміщені будь-які пам'ятники, що, таким чином, виключає можливість наявності зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
При цьому, дії органу культурної спадщини по видачі висновку № 458 від 08.02.2006 року про неможливість відводу земельної ділянки не узгоджуються з:
* позитивним комісійним актом вибору та обстеження земельної ділянки (в якому також є позитивний висновок власника земельної ділянки - підпис в.о. міського голови) орієнтовною площею 1,5 га, розташованої в м. Алупка, в районі Південобережного шосе, Південобережного спуску від 23.01.2006 року;
* позитивними висновками щодо узгодження, можливості відведення земельної ділянки відділом міського архітектора Алупкінської міськради № 298/01-2006 від 17.01.2006 року,
* позитивним висновком управління екологічної інспекції Південно-Кримського регіону №0142-90/3 від 01.02.2006 року,
* висновком Алупкінської міської санітарно-епідеміологічної станції №132 від 13.02.2006 року за вих. №02/1-270;
Господарським судом АР Крим правомірно встановлено, що порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється нормою статті 124 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі». Даними нормативним актами встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, рішення Алупкінської міської ради, яким позивачеві було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, є, за своєю правовою природою, волевиявленням власника на укладення договору оренди з особою, зацікавленою в придбанні в оренду земельної ділянки.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування стосовно проведення робіт по землеустрою, укладених договорів між юридичними або фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) і розробниками документації по землеустрою, а також рішень суду щодо питань землеустрою.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по видачі ТОВ «Техком-Україна»спірного висновку № 458 від 08.02.2006 року про неможливість відводу земельної ділянки є порушенням прав і охоронюваних інтересів ТОВ «Техком-Україна»та таке порушене право підлягає судовому захисту.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2006 року по справі № 2-29/6134-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.:
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава