Справа № 2-680/07
РІШЕННЯ
іменем України
29 травня 2007 року Антрацитовський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Тополюк Є.В.
при секретарі: Нікаірової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні горрайсуда м.Антрацита цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі та ДП «Антрацит« « Про стягнення моральної /немайнової/ шкоди »,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м.Антрацит і Антрацитівсьському районі та ДП « Антрацит « про стягнення моральної/немайнової/ шкоди у розмірі 400000 / чотириста тисяч/ грн. по 200 000 грн. з кожного відповідача на його користь.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог вказав, що він тривалий час працював чесно та сумлінно у вугільної промисловості у відповідача ДП « Антрацит» на підземних роботах з 01.12.1974 року по цей час. Був нагороджений декілька разів заохоченнями. 22.04.2003 року з вини підприємства в шахті ім. 50-річчя Радянської України при виконанні робіт він був тяжко травмований. Йому був поставлений діагноз: Консолідований перелом лівого плеча с/з, вправлений вивих лівого плечового суглобу, нейролистродічний синдром. Посттравматична контрактура лівого плечового, локтевого суглобів та інше.
З 25.04.2003 році по 30.01.2007 року він неодноразово у зв'язку з вказаними тяжкими травмами знаходився у лікарнях на лікуванні.
11.12.2003 року МСЕК м. Луганська встановила у нього стійку втрату працездатності в розмірі 40% в зв'язку з вказаними тяжкими травмами.
31.01.2005 року МСЕК м. Луганська встановила у нього стійку втрату працездатності в розмірі 25 % безстроково. Він лікувався та ликується тривалий час ,але це мало допомагає, тому що травми, отримані під час нещасного випадку на виробництві, дуже тяжкі і невиліковні. У нього з'явилися сильні головні болі, запаморочення ,безсоння, тривога і інші важкі недуги, що призвели до появи нових важких психологічних страждань. Даний нещасний випадок привів його до важких фізичних і моральних страждань ,порушенню нормальних життєвих зв'язків, стосунків та умов. Йому потрібні додаткові значні зусилля для забезпечення організації праці і забезпечення родини.
Він вважає, що при укладенні трудового договору адміністрація ДП « Антрацит «зобов'язала його беззаперечно виконувати вся вказівки керівництва, які він виконував ,але також відповідач був зобов'язаний забезпечити охорону праці на робочих місцях.
У відповідності до ст.1 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності « задачами страхування від нещасних випадків і профзахворювань є відшкодування матеріального і морального збитків страховиком. Згідно до ст.13 ч.2 вищевказаного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання ,що нанесли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму. Ст.34 цього Закону передбачено, що факт заподіяння моральної шкоди підтверджується судово-психологічною експертизою.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 року « здійснення права застрахованого на відшкодування моральної/ немайнової/ шкоди , заподіяної умовами виробництва, повинно забезпечуватися Фондом СНВ України на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21,28,34 і
інших Закону, всім потерпілим ,у тому числі у випадку тимчасової, стійкої, часткової або повної втрати працездатності.
Він вважає, що розмір моральної шкоди може бути розрахований з урахуванням вищевказаних обставин виході з того, що він не може бути менше 1000 / одної тисячі / мінімальних зарплат / 400 грн. х 1000 = 400000 грн./
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги повністю, посилаючись на вищевказані обставини, а також додатково пояснив, що його травмування було зв'язано з тим, що під час виконання ним своїх трудових обов'язків -монтажу вентилятора ВМ-6 у 1-му поновленому вентиляційному штреку 22 поновленої лави передній вентиляційної печі вищевказаний вентилятор зірвався з крюка по причині недостатнього його вигину. Після нещасного випадку був змінений крюк на тали. Було актом про розслідування нещасного випадку встановлено, що гірничий майстер ОСОБА_2. не забезпечив небезпечне прийняття робіт при виконання монтажних робіт вентилятора. Після травми він тривалий час лікувався, потім був переведень на іншу підземну роботу з більш легкими умовами праці. Тільки у 22.08.2006 року він був здатний працювати знову проходчиком 5 розряду ,але у наступний час з 24.01.2006 року він працює гірничим робітником З розрядку з повним робочим днем. Все це підтверджується його трудової книжкою. Після травми він дуже плохе себе відчуває, йому незвично виконувати роботу з травмованою рукою.
Представник позивача /за довіреністю ОСОБА_3. / підтримав позовні вимоги, посилаючись на вищевказані обставини, та пояснив, що ОСОБА_1 отримав травму при виконання роботи у відповідача ДП « Антрацит « .який був зобов'язаний проводити всі міри для того, щоб не було травмування робітників. Обов'язки відповідача ДП « Антрацит « вказані у Конституції України, Законі України « Про охорону праці« Додексі Законів про працю, Цивільному кодексі України в редакції 1963 року, та в редакції 2004 року, Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, та іншими нормами діючого законодавства. Крім того, діючим законодавством на час травмування ОСОБА_1 було передбачено його право на відшкодування моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі. Тому вони звернулися з позовом до цього відповідача. Він вважає, що при розгляді справи не треба проводити судово-медичну експертизу з приводу того, спричинена була моральна шкода ОСОБА_1 чи ні, тому що на час розгляду цієї справи ця експертиза визнана необов'язковою. Він вважає, що вина відповідачів у спричинені моральної шкоди ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження письмовими доказами та поясненнями свідків. Розмір моральної шкоди він вважає не може біти обмежений, але при визначенні розміру моральної шкоди у ст.23 ЦК України вказано на те, що він змушений бути розумним та справедливим. Розмір моральної шкоди у 400 000 грн. він вважає розумним та підтвердженим у судовому засіданні.
Представник відповідача / за довіреністю Совєтова О.В./ з позовними вимогами не згодній и просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову за його необґрунтованістю з наступних підстав:
П.22 ст.71 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік « з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом дія Закону України від 23.09.1999 р. № 1105 « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричини втрату непрацездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим на 2007 рік зупинено. На підтвердження того, відділення не повинно бути відповідачем і нести відповідальність по справам про стягнення моральної шкоди свідчить прийняття Закону України « Про внесення змін в Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричини втрату непрацездатності» від 23.02.2007 року № 717 /оголошено 20.03.2007 p./, згідно якого відшкодування моральної шкоди Фондом ССНВ України скасовано. Позивач не має медичного висновку для призначення страхової виплати по відшкодуванню моральної шкоди яка була обов'язковою на період чинності норм вищевказаного Закону. На цей час вони вилучені із Закону. Вищевказане свідчить, що вилучення з базового Закону обов'язку Фонду сплачувати грошові суми за моральну шкоду не знижує рівня соціальної захищеності потерпілих на виробництві, тобто конституційності права потерпілих не відміняється, оскільки в разу встановлення факту заподіяної моральної шкоди вони й надалі матимуть право
отримувати її відшкодування від особи, яка винна в її причинені. Згідно до ст.153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний забезпечити працівнику безпечні і нешкідливі умови праці та ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 4,11,12 Закону України « Про охорону праці « повна відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника. Тому вони вважають, що оскільки противоправні дії були допущені ДП « Антрацит «, виходячи з норм вищевказаних законів, відповідальність по відшкодуванню моральної/ немайнової / шкоди повинна покладатися на роботодавця, в даному випадку ДП « Антрацит «.
Представник співвідповідача ДП « Антрацит» /за довіреністю Щербаков А.О./ позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що позов є необгрунтований. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі про відшкодування моральної шкоди вказано на то, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я згідно до ст.9 ч.1 Закону України здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричини втрату непрацездатності» від 23.09.1999 року. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно встановити якими правовими нормами регулювалися правовідносини з ОСОБА_1 на час його травмування ,які визначали умови і порядок відшкодування моральної шкоди. Це правило передбачено п.5 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.» Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди. Свідки ОСОБА_4. ОСОБА_5., ОСОБА_6.,ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили факт того, що позивач був травмований на виробництві, про що був складаний відповідний акт про нещасний випадок. Від отриманої травми ОСОБА_1 тривалий час лікувався ,а потім вимушений був працювати у відповідача на шахті.
Суд, заслухав пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставах:
У судовому засіданні було встановлено, що потерпілий ОСОБА_1. знаходиться у трудових відносинах з ВП « шахта « 50-річчя Радянської України « ДП « Антрацит « з 21.12.1998 року до наступного часу /а.с.14-24/.
У зазначеної цивільної справі є Акт розслідування нещасного випадку на ім'я ОСОБА_1 ,складаний 24.04.2003 року на шахті « ім..50-річчя Радянської України « ДХК « Антрацит « комісії призначеної 23.04.2003 року на підставі наказу №160 , згідно якого нещасний випадок з ОСОБА_1 втрапився 22.04.2003 року у 1 поновленому вентиляційному штреку 22 поновленої лави при виконанні монтажу вентилятору ВМ-6 в перед вентиляційної пічки тали. У цьому акті вказані причини нещасного випадку - недостатній вигин крюку, в результаті чого вентилятор упав з нього при наступних обставинах : 22.04.2003 року о 18 год.35 хв. при виконанні робіт по монтажу вентилятору місцевого провітрювання ВМ-6 в передовій вентиляційної пічки 22 поновленої лави пл..К2, ,коли з крюка тали зірвався вентилятор та травмував проходчика ОСОБА_1 Виною особою у цьому нещасному випадку був визнаний гірничий майстер ОСОБА_2., який не забезпечив належні нешкідливі умови робіт при виконанні монтажу вентилятору, /а.с.26/
З змісту довідки Луганської спец, травматичної МСЕК № 0051726 від 11.12.2003 року на ім'я ОСОБА_1 він до 01.01.2005 року був визнаний інвалідом 3 групи з причини трудового каліцтва ./а.с.30/.
Крім того, позивач надав суду епікризи, історії ,амбулаторні записи його захворювання починаючи з 25.04.2003 року по 17.01.2007 року /а.с.32-53/.
Суд вважає, що у даному випадку між позивачем та первісним відповідачем Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі існують таки правовідносини: з одного боку потерпілий ОСОБА_1- як суб'єкт застрахованої особи, з другого боку - відповідач як страховик .об'єктом страхування якого є страхування від нещасного випадку життя застрахованого, його здоров'я та працездатність, тобто правовідносини, за допомогою яких здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
У в зв'язку з цим, суд вважає, що сфера дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року №П05-Х1У поширюється на позивача ОСОБА_1 лише й той частини, яка діяла на момент отримання ним травми виробничого характеру тобто 22.04.2003 року.
На цей час позивач ОСОБА_1 мав право на відшкодування моральної шкоди як застрахована особа на підставі вищевказаного Закону від відповідача -Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі.
До внесення відповідних змін до вищевказаного Закону /зупинення абз.4 ст.1, ч.3 ст.34 на 2006-2007 рр./ діяло Рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 року від 27.01.2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції ФССН України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» /справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування/.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди від первісного відповідача ,але це його право на відшкодування моральної шкоди у наступний час обмежено шляхом зупинення дії ст.1 абз.1 /в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від часу настання страхового випадку/ та ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» іншими Законам України « Про Державний бюджет України на 2007 рік « ,а потім виключення дії ст.34 ч.3 Законом України « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року.
У зв'язку з цим, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі « «Про стягнення моральної /немайнової/ шкоди» є необгрунтованими.
Що стосується вимог до ДП « Антрацит « ,то суд вважає, що оскільки діючим трудовим законодавством на час травмування потерпілого ОСОБА_1 було передбачено відшкодування моральної шкоди особою, яка її завдала , за наявності її вини, то воно може бути відшкодоване потерпілому.
Встановлене законом право на відшкодування моральної / немайнової/ шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян і це право позивача було вказано у ст.237-1 Кодексу Законів про працю України, якою передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди, якщо були порушені його законні права, внаслідок чого він отримав фізичні та моральні страждання ,втрату нормальних життєвих зв'язок та потребують від нього додаткових зусиль для організації своєї життя.
У даному випадку неправомірність / бездіяльності/ відповідача ДП « Антрацит « відносно ОСОБА_1 на робочому місці 22.04.2003 р. була доказана позивачем письмовими доказами, які суд оцінює як належні та обґрунтовані.
Крім того, відповідно до ст.153 КЗпП України/у редакції 1993 р./ на власників всіх підприємств покладаються обов'язки створювати безпечні і нешкідливі умови праці ,а також систематичне проведення /інструктажу/ працівників з питань охорони праці.
Як було встановлено у судовому засіданні відповідальний працівник відповідача гірничій майстер ОСОБА_2. не забезпечив безпечні прийняття робіт при виконанні монтажних робіт вентилятора і тому трапився нещасний випадок з ОСОБА_1 на виробництві. Суд бере ці обставини за увагу як докази того, що відповідач своєю вищевказаною бездіяльністю спричинив моральну шкоду потерпілому , тому що він отримав ушкодження здоров'я у вигляді травми у віці 51 році тривалий час лікувався, отримав фізичні та моральні страждання і тому він повинен відшкодувати моральну шкоду.
Враховуючи те, що позивач після травми тривалий час лікувався, але міг потім продовжувати свою працю у відповідача ДП « Антрацит « .отримав заробітну плату ,тобто він був спроможний поправити своє здоров'я у відповідача ,а відповідач допомагав йому у цьому на підставі Колективного договору по тарифам, трудовим і соціальним гарантіям .заключним між ДП « Антрацит « та Антрацитовским теркомом профспілки вугільної промисловості за станом на 24.12.2003 року, а саме: п.7.16 ,де вказано на те, що відповідач зобов'язався працівникам, які потребують за станом здоров'я більш легку роботу .переводити їх на цю роботу короткочасно або без обмеження строку на іншу роботу відповідно до медичного висновку та діючого законодавства. Позивач скористувався своїм правом, не був звільнений з роботи, що підтверджується його трудової книжкою.
Таке ставлення відповідача до працівників, які були травмовані на підприємстві ,суд вважає доцільним, гуманним. Крім того, суд враховує, що позивач працював на підприємстві зі шкідливими та небезпечними умовами праці за власним бажанням та отримав матеріальну одноразову допомогу ,щомісячні регресні платежі , що також свідчить про те, що відповідач виконує свої обов'язки і крім того, при прийомі на роботу працівник попереджається про те, що він буде працювати в умовах небезпечних для його здоров'я, але він має за це відповідні пільги та компенсації ./п.7.3 колдоговору/.
З урахуванням цих його фізичні та моральні страждання були спричинені йому при виконання ним трудових обов'язків і продовжуються до наступного часу, про що свідчать його медичні документи.
Так, він до наступного часу скаржиться на болі у лівої руки після отриманого консолідованого перелому с/3 лівого плеча, після травматичний деформуючий остеартроз лівого плечового суглобу після вправленого вивиху плеча, після травматичної помірної контрактури у лівому плечовому суглобі та ліктьовому суглобі. Він відчуває після травматичну нейропатію кінцевих гілочок лівого ліктьового нерва. Від чого він продовжує лікуватися. / а.с.40-53/ Відповідно до вищевказаного суд вважає, що позов може бути задоволений судом частково, тому що на сучасному етапі світової спільноти проблема прав і свобод людини є однією з найактуальніших. У цьому напрямку прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод -головним обов'язком демократичної держави.
При визначенні розміру моральної шкоди суд керується принципами розумності і справедливості і вважає за необхідне стягнути з відповідача ДП « Антрацит» на користь ОСОБА_1 5000 грн., оскільки факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.
При цьому суд враховує характер і тривалість страждань потерпілого, стан його здоров'я у наступний час, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження його працездатності.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ДП « Антрацит « на користь держави судовій збір у розмірі 51 грн. та судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгілку справи у сумі 30 грн.
Вимоги позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і
Антрацитівському районі про стягнення моральної шкоди не обгрунтовані і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України,т.9 Закону України « Про охорону праці« від 21.11.2002 року, п.22 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет наобставин суд вважає можливим зменшити розмір моральної шкоди, якій підлягає стягненню з ДП « Антрацит « на користь позивача.
Суд вважає, що позивач не пропустив тримісячний строк позовної давності ,передбачений ст.233 КЗпП України, тому що
2007 ріку, Законом України « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання» від 23.02.2007 p., ст.ст. 10,11,60,212-215,292 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі і ДП « Антрацит « « Про стягнення моральної /немайнової/ шкоди «-задовольнити частково.
Стягнути з ДП « Антрацит « на користь ОСОБА_1 моральну /немайнову/ шкоду у розмірі 5000 / п'ять тисяч грн./, а також судовій збір у розмірі 51 грн./ п'ятдесят одна грн./ на користь держави та за інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. /тридцять грн../
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Антрацит і Антрацитівському районі « «Про стягнення моральної /немайнової/ шкоди» - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.