Справа № 2-180

                                                                                                    2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"06" травня 2011 року Якимівський районний суд Запо різької області у складі:

головуючого судді -          Федорець С.В.

при секретарі -              Шеліповій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Якимівської селищної ради, ОСОБА_2, третя особа –державний виконавець ВДВС Якимівського РУЮ ОСОБА_3, про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту, суд

В С Т А Н О В И В :

   ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Якимівської селищної ради, ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту з наступних підстав.

   При примусовому виконанні наказу Господарського суду Запорізької області №28/81/2010 від 16.09.2010 року ВДВС Якимівського РУЮ 17.02.2011 року було описане і арештоване майно, яке знаходиться в кафе «Віаж»по вул Леніна,78 у смт Якимівка. Це майно, як вказує позивач, належить на праві власності йому та було передано ПП Поповій ОСОБА_4 в користування за відповідним договором оренди. При цьому, позивач зазначає, що під час проведення виконавчих дій по опису й арешту майна ним було державному виконавцеві заявлено, що це майно є його власністю та запропоновано дослідити наявні в нього підтверджуючі документи, однак державний виконавець не зважав на ці зауваження та не зробила відповідного запису в акті. Враховуючи викладене, позивач вважає, що його права були порушені, тому є підстави для виключення майна з акту опису і звільнення його з-під арешту.

   На підставі викладеного позивач просить виключити з опису та звільнити з-під арешту майно: кондиціонер «West»білого кольору, обідні столи на 4 персони в кількості 30 штук, стільці залізні в кількості 68 штук, судові витрати покласти на відповідачів.

   У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягає.

          Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав повністю, пояснив, що дійсно зазначене в акті майно належить не відповідачці ОСОБА_5, а позивачеві.

          Представник відповідача –Якимівської селищної ради –у судовому засіданні позов не визнав повіністю, пояснивши, що при складенні акту опису 17.02.2011 року дійсно був присутній позивач, який пояснював, що зазначене в акті майно є його власністю, однак при цьому ніяких документів державному виконавцеві не надавав. Відповідачка ОСОБА_2, яка також була присутня при опису, ніяких пояснень хз цього приводу не давала, у акті опису зауважень не висловила, що підтверджується копією акту від 17.02.2011 року. Крім того, представник відповідача зазначає, що докази, надані позивачем на підтвердження соїх прав власності на зазначене майно, не підтверджують ого посилання, оскільки у копії товарного чеку та гарантійного талону на кондиціонер не зазначено даних тієї особи, що його придбала, а у копіях накладних на стільці та столи зазначено, що вони передані позивачеві, при цьому сума їх вартості позивачем сплачена не була, тому підстав стверджувати, що він є власником цього майна також немає. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

          Третя особа по справі –державний виконавець ВДВС Якимівського РУЮ ОСОБА_3 – у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, пояснивши, що дійсно нею при примусовому виконанні наказу Господарського суду Запорізької області №28/81/2010 від 16.09.2010 року 17.02.2011 року був складений акт опису та арешту майна, що знаходилося у кафе «Віаж» по вул. Леніна,78 у смт Якимівка, і належало боржниці за виконавчим провадженням ОСОБА_2 При цьому була присутня і ОСОБА_2 і позивач, однак ОСОБА_2 ніяких зауважень до акту опису не надавала, на інше майно, яке можна було б описати, не вказувала, а позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що майно належить йому.

   Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Дійсно, як пояснила державний виконавець Волобуєва А.В., у провадженні ВДВС Якимівського РУЮ перебуває на виконанні наказ Господарського суду Запорізької області №28/81/2010 від 16.09.2010 року. Юоржником за даним виконавчим провадженням є ОСОБА_2, стягувачем –Якимівська селищна рада.

          В ході примусового виконання за даним виконавчим провадженням державним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника, про що було складено відповідний акт від 17.02.2011 року.

          Ці факти не оспорюються сторонами у судовому засіданні, тому суд вважає їх достовірно встановленими.

          Згідно до зазначеного акту від 17.02.2011 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с. 3-4), державним виконавцем було описано та накладено арешт на майно: кондиціонер «West»білого кольору, обідні столи на 4 персони в кількості 17 штук, стільці залізні в кількості 68 штук.

          У відповідності до ст. 52, 57 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», може бути звернено стягнення на майно боржника, для чого державним виконавцем застосовується арешт майна боржника шляхом опису цього майна і накладення на нього арешту.

          При цьому, згідно до ст. 60 зазначеного Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові за виконавчим провадженням, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

          Так, позивач стверджує, що описане й арештоване державним виконавцем 17.02.2011 року майно належить йому.

          На підтвердження своїх посилань позивач надав суду копію накладної від 19.11.2008 року (а.с. 5) та копію гарантійного талону і товарного чеку №8 від 01.08.2010 року (а.с. 6).

          Однак, згідно до копії накладної від 19.11.2008 року (а.с. 5), вбачається, що ПП ОСОБА_6 відпущено позивачеві столів (ЛТ-050) у кількості 30 штук, стільців (ЛТ-010) у кількості 120 штук. При цьому у накладній зазначено, що позивачем не було сплачено суму за придбання зазначеного товару і йому був наданий кредит, однак позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що він розрахувався за цей товар і до нього перейшло право власності на це майно.

          Крім того, суд зважає на те, що позивачем заявлено вимогу про виключення з акту опису та звільнення з-під арешту столів у кількості 30 штук, хоча з акту опису від 17.02.2011 року вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на столи у кількості 17 штук.

          Також в обгрунтування своїх вимог позивачем надано копію гарантійного талону на кондиціонер «West»та копію товарного чеку від 01.08.2010 року (а.с. 6).

          Однак, як вбачається з копії цих документів, в них не зазначено покупця кондиціонеру, тому суд вважає посилання позивача на те, що зазначене майно придбавалося саме ним, безпідставними.

          Щодо посилань позивача на те, що описане і арештоване державним виконавцем майно було передно ним відповідачці ОСОБА_2 на підтсаві договору оренди від 20.08.2010 року та акту до нього, копія яких надана до матеріалів справи (а.с. 7-9), суд також вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.

          Так, у зазначеному договорі немає посилань на те, де саме і для якої мети перебуває зазначене у договорі майно, тому стверджувати, що саме це майно і було арештоване державним виконавцем, підстав немає.

          Крім того, як вказано в договорі,  термін його дії може бут змінений за згодою сторін, а позивачем не надано жодних відомостей щодо того, що даний договір дійсний на теперішній час.

          Також судом береться до уваги те, що відповідачка ОСОБА_2, не скористалася своїм правом, передбаченим ст. ст. 12 та 60 вище вказаного Закону, і при здійсненні державним виконавцем опису й арешту майна ніяких клопотань і зауважень не висловила (як вбачається з копії акту від 17.02.2011 року), а також не оскаржила дії державного виконавця до суду.

          Таким чином, визнання представником відповідачки ОСОБА_2 позову суд не приймає і розцінює як бажання перешкодити виконанню судового рішення.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем у судовому засіданні  не було доведено того, що майно, яке було описане і арештоване державним виконавцем ВДВС  Якимівського РУЮ 17.02.2011 року, належить йому на праві власності, тому підстав для задоволення позову судом не вбачається.

          Також, на підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, понесені позивачем судові витрати з відповідача не стягуються.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 321 ЦК України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), суд

В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Якимівської селищної ради, ОСОБА_2, третя особа –державний виконавець ВДВС Якимівського РУЮ ОСОБА_3, про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту, - відмовти повністю.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано через Якимівський районний суд до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з моменту оголошення рішення.

СУДДЯ: