Справа №22-ц-663/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Громова
Категорія - 44 Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Кононенко О. Ю., Маслова В. О.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційна дільниця «Сім вітрів», ОСОБА_4, орган опіки та піклування Конотопської міської ради,
про втрату права користування житловою площею
та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційна дільниця «Сім вітрів», ОСОБА_4, орган опіки та піклування Конотопської міської ради,
про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітньому сину ОСОБА_5 в користуванні АДРЕСА_1 м. Конотоп, а саме надати ключі від квартири.
Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність висновків суду, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, ухваленого з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Зазначає, що судом невірно застосовано ст. 71 ЖК України, оскільки поважних причин залишення жилого приміщення понад 6 місяців, перелічених в цій статті, відповідачі суду не навели. Суд не взяв до уваги показів свідків на боці позивача, які підтвердили, що у 2010 році до спірної квартири був вільний доступ, а відповідачами не надано доказів спричинення ОСОБА_1 будь-яких перешкод у користуванні квартирою.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення скарги, третьої особи ОСОБА_4, яка проти її задоволення не заперечила, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, місцевий суд виходив, з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_5 не проживали у спірній квартирі з поважних причин, оскільки між ними та ОСОБА_1 виникали постійні сварки, які негативно впливали на хвору дитину, а також у зв’язку із неможливістю потрапити у квартиру, оскільки позивач після заміни вхідних дверей, ключі їм не надала.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, її син ОСОБА_2, дочка ОСОБА_4, невістка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).
Зазначена квартира не приватизована та належить до державного житлового фонду, наймачем якої є позивач ОСОБА_1, а інші мешканці, які в квартирі зареєстровані, є членами її сім’ї. Всі житлові та нежитлові приміщення квартири знаходяться у їх загальному користуванні.
Відповідно до ч.1 ст.64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року, у справах про визнання наймача або члена його сім’ї такими, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
В цьому ж пункті Пленум Верховного Суду України також роз’яснив, що серед інших поважною причиною є відсутність відповідача понад встановлений строк внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачі за первісним позовом в квітні 2010 року тимчасово залишили місце проживання через постійні сварки з позивачем, які негативно впливали на розвиток та виховання неповнолітньої дитини. В червні 2010 року вони намагалися повернутися в спірну квартиру, але вселитися не змогли, так як в травні 2010 року позивач замінив вхідні двері, ключі від них їм не надав, на їх дзвінки двері не відчиняв. Ці факти підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, допитаних в судовому засіданні.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачі за первісним позовом права на користування спірною квартирою не втратили, оскільки вимушено залишили квартиру у зв’язку з неприязними стосунками, що склалися у них із позивачем, при їх намаганні поновити своє право на користування спірною квартирою, останній чинив перешкоди – замінив вхідні двері і ключі від них їм не надав, на їх дзвінки двері не відчиняв і в такий спосіб позбавив їх можливості користуватися нею. Іншого житла ні відповідачі, ні їх син, не мають. Оскільки вони з квітня 2010 року з поважних причин не проживають у спірній квартирі понад встановлений законом строк, протягом якого за ними зберігається право користування жилим приміщенням, їх обґрунтовано рішенням суду першої інстанції вселено до неї та зобов’язано позивача не чинити їм перешкод у користуванні житлом та надати ключі від квартири.
Суд першої інстанції вірно з’ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні й обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнив зустрічний позов.
Доводи апеляційної скарги з приводу неправильного трактування судом першої інстанції змісту ст.71 ЖК України є безпідставними та спростовуються змістом вказаної норми права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -