Справа №22-ц-844/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Климашевська
Категорія - 53 Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Шевченка В. А., Кононенко О. Ю.,
за участю секретаря - Назарова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936»,
про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за роботу в надурочний час, заробітної плати за суміщення посад, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, зобов’язання внести записи до трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» оформити відповідний запит в трудовій книжці ОСОБА_1 про її роботу на даному підприємстві з відзначенням періоду роботи з 08 липня 2009 року по 16 листопада 2009 року та зазначенням посади: офіціант.
Стягнуто з ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 231,93 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10591,47 грн., моральну шкоду в сумі 300 грн., витрати на правову допомогу в сумі 700 грн., а всього 11823,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині присудження на користь ОСОБА_1 виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на незаконність ухваленого рішення в частині незадоволених позовних вимог, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови в стягненні на користь позивача невиплаченої заробітної плати, компенсації за роботу в надурочний час, заробітної плати за суміщення посад скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині, а також просить змінити рішення в частині задоволених вимог та задовольнити їх у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом в порушення вимог ст.57 ЦПК України взято до уваги довідку про заробітну плату позивача, яка не містить достовірної інформації, оскільки її розмір є меншим, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати за цей період. Показами свідків підтверджено виконання позивачем своїх обов’язків в надурочний час, а також судом встановлено обставини виконання позивачем додаткової роботи, яка не входила в її обов’язки, однак в порушення ч.1 ст.105 КЗпП України суд не вирішив питання стягнення заробітної плати за суміщення посад.
В апеляційній скарзі ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення в частині задоволених позовних вимог, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Зазначає, що суд припустився помилки при визначенні періоду затримки виплати розрахунку, тому стягнення середнього заробітку з 13 липня 2010 року по день ухвалення рішення є необґрунтованим. Крім того, позивач порушив тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, на що суд також не звернув увагу.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представника ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» - ОСОБА_3 який заперечив проти задоволення скарги позивача та підтримав доводи своєї апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2009 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» заяву з проханням прийняти її на роботу офіціантом, а 16 листопада 2009 року - про звільнення з роботи за власним бажанням. Вона була допущена до роботи і фактично працювала в цей період офіціантом, що не заперечується сторонами та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні.
Проте, в порушення вимог ст.ст. 21, 24, 48 КЗпП України, ст.30 Закону України «Про оплату праці» накази товариства про прийняття та звільнення позивача з роботи не видавалися, табелі обліку використання робочого часу не велися, у розрахунково-платіжних відомостях прізвище позивача не зазначене. Вказані факти підтверджується результатами перевірки Територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 04.08.2010 року (а.с.11).
За таких обставин та з огляду на вимоги ч.4 ст.24 КЗпП України місцевий суд прийшов до правильного висновку, що трудовий договір між сторонами є укладеним і в вище зазначений період позивач працював офіціантом.
При звільненні з роботи відповідач не провів повного розрахунку з позивачем. Частково його провів 12 липня 2010 року, виплативши позивачу заробітну плату, щодо розміру якої у останнього претензій не було, що підтверджується його розпискою від 12.07.2010 року (а.с.45).
Доказів заборгованості по виплаті заробітної плати за відпрацьований період матеріали справи не містять та позивачем не надано, тому підстав стягувати заборгованість по заробітній платі у сумі 91,36 грн. та середнього заробітку за час її затримки у суду першої інстанції не було, з чим також погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Судом встановлено, що 12 липня 2010 року, при проведенні з позивачем розрахунку, останньому не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку, яка за відпрацьований час склала 9 днів, що сторонами не заперечується.
З довідки ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» вбачається, що середня заробітна плата офіціанта у 2009 році становила 670 грн. (а.с.46).
Інших доказів про розмір заробітної плати за відпрацьований позивачем період матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надано.
За таких обставин суд першої інстанції, дотримавшись Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, правильно визначив розмір компенсації у сумі 231,93 грн., виходячи саме із вище зазначеної заробітної плати.
Вимоги позивача про стягнення цієї компенсації у розмірі 514,08 грн. є необґрунтованими та жодними доказами не підтверджені.
Доводи апелянта про те, що судом не враховано вимоги ст.95 КЗпП України, так як заробітна плата, з якої визначався розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, є меншою за встановлений розмір мінімальної заробітної плати в цей період, є безпідставними.
За поясненнями позивача, даними ним в суді першої інстанції, він працював по два тижні на місяць з перервою два тижні на вихідні, тобто неповний робочий місяць, тому за фактично відпрацьований час заробітна плата, з якої визначався розмір компенсації, є більшою від встановленого на той час розміру мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, суд першої інстанції вірно виходив з наявності вини відповідача у його затримці, так як останній не надав доказів на підтвердження того, що несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача було проведено не з його вини, а тому відповідно до вимог ст.117 КЗпП України обґрунтовано поклав на нього обов’язок по відшкодуванню позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції правильно виходив з середньоденного заробітку 25 грн. 77 коп., та періоду затримки з 16 листопада 2009 року по 22 березня 2011 року.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» з приводу неправильності обчислення цього періоду є безпідставними, оскільки фактичного розрахунку по компенсації за невикористану відпустку на день ухвалення рішення відповідачем не проведено.
Посилання відповідача на порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду є безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду до проведення з ним кінцевого розрахунку, а тому перебіг цього строку ще не розпочався.
При вирішенні спору в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку відповідачем були порушені її законні права, що призвело до моральних страждань. Право на відшкодування моральної шкоди передбачене ст.237-1 КЗпП України. Відповідно до встановлених обставин, суд дав оцінку моральним стражданням позивача і встановив розмір грошової компенсації у сумі 300 грн., яка відповідає принципам розумності та достатності.
Колегія суддів погоджується також і з сумою стягнутих з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, обчисленої з урахуванням витраченого представником позивача часу на підготовку та написання позову, уточнень до нього та участі у судових засіданнях відповідно до вимог Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядком компенсації за рахунок держави».
Зі змісту ст.31 КЗпП України вбачається, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, проте сторонами не заперечується факт виконання ОСОБА_1 за усною домовленістю з роботодавцем, крім обов’язків офіціанта, іншої роботи в період з 08 липня 2009 року по 16 листопада 2009 року. Доказів того, що ця робота виконувалася без згоди чи за примусом ОСОБА_1 не надано.
Тому вимоги позовної заяви та доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача заробітної плати за суміщення посад не підтверджені належними доказами і обґрунтовано відхиленні судом першої інстанції.
Обґрунтованим є рішення суду першої інстанції і в частині відмови в стягненні заробітної плати за роботу в надурочний час, оскільки позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів в підтвердження виконання такої роботи понаднормово.
Інші доводи апеляційних скарг були предметом розгляду суду першої інстанції, отримали об’єктивну оцінку та обґрунтовано ним спростовані.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2011 року в частині вирішення спору про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за роботу в надурочний час, заробітної плати за суміщення посад, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -