КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2008                                                                                           № 31/382

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:           Степаненко Л.В.

 За участю представників:

 від позивача - Фроленко В.М. директор (проток. заг. збор. № 10 від 09.11.2000р.); Дєдуш С.В. представник (дов. № 194/12 від 22.01.07р.);

від відповідача 1- не з’явився;

від відповідача 2 - Колесніков І.Г. представник (дов. № 2540 від 26.11.07р.);

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

 на рішення господарського суду м.Києва від 08.10.2007

 у справі № 31/382 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит"

 до                                                   1) Господарського об’єднання Міністерства оборони України "Концерн "Авіавоєнремонт"   

                                                  2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопськийавіаремонтний завод "Авіакон"     

             

 а                      

 про                                                  стягнення 100000 грн.

 про стягнення 100000 грн.

та за зустрічним

позовом      Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит"

про                            визнання недійсними окремих частин договору

  

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Господарського об’єднання Міністерства оборони України "Концерн "Авіавоєнремонт" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення 100000 грн.

В подальшому позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 1 і збільшив позовні вимоги до відповідача 2 та просив з нього стягнути 385749,00 грн. основного боргу, 31569,70 грн. пені, 19626,36 грн. інфляційних втрат, 6721,54 грн. 3 відсотки річних.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" про  визнання недійсними окремих частин договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.07 р. у справі № 31/382 первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 2  на користь позивача 385749,00 грн. основного боргу, 19626,36 грн. інфляційних втрат та 6721,54 грн. 3 відсотки річних. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В частині позовних вимог до відповідача 1 провадження припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове, яким первісний позов задовольнити частково в сумі 1000,00 гривень.

В подальшому відповідач 2 подав доповнення до апеляційної скарги в якому він просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення яким зустрічний позов задовольнити.

Відповідач 2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без всебічного та повного з’ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача 2 повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та в доповненні до неї.

Крім того, представник відповідача 2 в судовому засіданні заявив клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Конотопську міжрайонну державну податкову інспекцію в Сумській області, обґрунтовуючи його тим, що рішення по даній справі може вплинути на її права та обов’язки так як визнання за позивачем права на додаткову винагороду породжує у відповідача право вимагати у податкової  повернення визнаних нею надмірно сплачених податків.

Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думку представників позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню у зв’язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував, що оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.

В судовому засіданні представники позивача заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових поясненнях підтримали повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що з’явились у судове засідання, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.09.05 р. між позивачем і відповідачем 2 укладено Договір № 194/99/308-05 від 08.09.05 р. на проведення аудиторських робіт, за умовами якого позивач, як виконавець зобов'язувався:

-          провести аудиторські роботи з виявлення надмірно нарахованих відповідачем 2 податків та зборів (внесків) у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових і неподаткових платежів;

- провести аудиторські роботи з надання консультацій і видачі    рекомендацій з питань оподаткування,   бухгалтерського обліку, цивільного і господарського права, ринкової економіки та інших   видів   економіко-правового   забезпечення   господарської   діяльності   відповідача   2,   які однозначно неурегульовані у законодавчих і нормативно-правових   актах України,   або вирішення
яких регламентується великою кількістю законодавчих актів;

- надати консультаційні    послуги   по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих відповідачем 2 податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі  якого  законодавством  України  дозволено  повернення  надмірно  сплачених  податкових платежів.

Згідно п.п. 4.1-4.2 Договору за проведені аудиторські роботи та надані аудиторські послуги відповідач 2, як замовник, зобов'язувався сплатити позивачеві 1 000,00 грн., а у випадку виявлення позивачем надмірно нарахованих відповідачем 2 податків, зборів (внесків) і інших обов'язкових платежів до сплати у бюджет і державні цільові фонди, що підлягатимуть зарахуванню в рахунок майбутніх або поточних платежів відповідача 2, сплатити 50 % від виявленої суми надмірно нарахованих відповідачем 2 податків, зборів (внесків) і інших обов'язкових платежів.

На виконання умов Договору позивач виконав аудиторські роботи, що підтверджується Актом приймання-передавання аудиторського висновку від 26.12.05р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

В матеріалах справи міститься копія Аудиторського висновку № 194/99/1 від 26.12.05 р., що підтверджує факт виконання аудиторських робіт позивачем.

На підтвердження договірних відносин між сторонами, позивач долучив до справи копії документів, що свідчать про надання консультацій та рекомендацій з питань оподаткування та бухгалтерського обліку відповідачу 2, а саме листи: № 194/99/2 від 09.09.05р., № 194/99/3 від 12.10.05р., № 194/99/4 від 21.10.05р., № 194/99/5 від 02.12.05р., № 194/99/6 від 22.12.05р., № 194/99/7 від 11.01.06р., № 194/99/8 від 12.02.06р., № 194/99/8-п від 21.02.06р., № 194/99/9 від 14.04.06р., № 194/99/11 від 11.05.06р., № 194/99/12 від 25.05.06р., № 194/59 від 05.07.06р., № 194/99/14 від 29.08.06р., № 194/99/15-1 від 29.09.06р.

Згідно з Аудиторським висновком № 194/99/1 від 26.12.05 р. позивач виявив за період з 01.01.03р. по 31.10.05р. надмірно нарахованих та надмірно сплачених відповідачем 2 до державного бюджету та в державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів) на суму 1 184933,00грн.

Згідно з п. 4.3 Договору позивач зобов'язувався за згодою відповідача 2, зареєструвати у відповідній податковій інспекції уточнені декларації та розрахунки податків та зборів, з розшифровкою надмірно нарахованих і надмірно сплачених відповідачем 2 податкових платежів.

На виконання вищевказаної умови, позивач протягом дії Договору просив у відповідача 2 дозвіл на проведення реєстрації уточнених декларацій та розрахунків, що підтверджується листами № 194/99/8 від 12.01.06р., № 194/99/8-п від 21.02.06р., № 194/99/9 від 14.04.06р., № 194/59 від 05.07.06р., № 194/99/18 від 12.09.06р., належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Проте, відповідач 2 не надіслав позивачу відповіді на вищевказані листи та необхідний дозвіл на проведення реєстрації уточнених декларацій та розрахунків не надав.

Листом № 194/99/16 від 01.09.06р. позивачем було надіслано відповідачу 2 акт приймання аудиторських робіт № 194/99/15 від 01.09.06р. та таблицю - розрахунок вартості робіт. Вартість робіт, за розрахунками позивача обчислювалась та складає - 385 749,00 грн. Даний лист відповідачем 2 було отримано 14.09.06р., що документально підтверджується повідомленням про вручення цінного листа, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до пп. 2.2.5 п. 2.2 Договору відповідач 2 зобов'язався протягом 3 днів з моменту отримання акта приймання аудиторських робіт затвердити його або надати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акта з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у цей термін позивач не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору. Акт без підпису відповідача 2 може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли".

Зважаючи на договірне застереження та не отримавши від відповідача в зазначений в Договорі строк підписаний акт приймання виконаних робіт або акт мотивованої відмови від затвердження, позивач на акті приймання аудиторських робіт № 194/99/15 від 01.09.06р. у відповідності до пп. 2.2.5 п. 2.2 Договору, зробив запис: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли".

У зв’язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та приймає зазначений Акт як належний доказ виконання робіт по Договору.

Відповідач 2 в апеляційній скарзі та його представник у судовому засіданні посилаючись на листи № 105 від 16.01.06р., № 573-ф від 22.05.06р., № 2098 від 19.09.06р., № 503 від 05.03.07р., № 655 від 26.03.07р. стверджували, що неодноразово повідомляли позивача про невідповідність чинному законодавству його висновків. Проте зазначені листи або не містять такого посилання, або надіслані вже після закінчення дії Договору та настання строків оплати аудиторських робіт, тому не можуть бути розцінені колегією суддів, як належний доказ доводів відповідача 2.

Також, не відповідає дійсності твердження відповідача 2 про те, що листом №1138/10-23-3 від 08.02.06р. Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області заперечила проти визнання переплат до бюджету, про які позивач зазначив у аудиторському висновку. Тоді як у листі Конотопської МДПІ не міститься заперечень проти визнання переплат за п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 Аудиторського висновку № 194/99/1 від 26.12.05 р., що є підставою для проведення розрахунку вартості аудиторських робіт.

Лист № 3680/10/31-20 від 12.04.07р. Конотопської МДПІ стосується порушення відповідачем 2 норм пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто термінів подання заяв на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а не правомірності зроблених позивачем аудиторських висновків.

Крім того, вказані вище листи, на які посилається відповідач 2, були направлені йому у відповідь на його особисті заяви до податкової, тоді як за умовами Договору (п.4.3.), уточнені декларації та розрахунки податків та зборів, з розшифровкою надмірно нарахованих і надмірно сплачених податків реєструються позивачем за згодою відповідача 2.

Про порядок та терміни реєстрації податкових переплат позивач повідомив відповідача 2 листом № 194/99/9 від 14.04.06р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав покладені на нього Договором обов’язки.

В п. 4.4. Договору сторони узгодили, що повний розрахунок за договором здійснюється у шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акта приймання виконаних робіт.

Відповідач 2 не сплатив у встановлений строк винагороду, на день розгляду спору залишкова заборгованість перед позивачем складає 385 749,00 грн.

У відповідності до п. 5.1 Договору, за порушення строків розрахунків відповідач 2 зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від не перерахованої суми за кожен день прострочення оплати.

Позивач просив стягнути 31 569,7 грн. пені за період з 01.03.07р. по 31.08.07 р.

Однак суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в стягненні пені посилаючись при цьому на ст. 83 ГПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції і в силу положень ст. 219 ГК України та ст. 83 ГПК України вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині не вбачається.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити на користь позивача борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути 19626,36 грн. інфляційних втрат за період з березня 2007 р. по серпень 2007 р. та 6 721,54 грн. процентів річних за період з 01.03.07 р. по 28.09.07 р.

Перевіривши відповідність чинному законодавству надані позивачем розрахунки та зважаючи на відсутність заперечень з боку відповідача 2 з приводу нарахованих сум, судова колегія вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічного позову про визнання п.п. 2.1.1, 4.2 і 4.3 Договору недійсними то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі відповідач 2 стверджує, що п. 2.1.1 Договору суперечить положенням ст.ст. 14, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність", в редакції з 28.07.05 р., та параграфам 1,4, 17, 18 Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"", оскільки предметом договору не передбачено проведення аудиту і відповідно оформлення результатів надання інших аудиторських послуг у вигляді аудиторського висновку суперечить вимогам закону".

Але ні в законі, ні в інших нормативних актах, які діяли на момент укладення Договору, не містилася заборона використовувати найменування "аудиторський висновок" для позначення письмових документів, що оформляються за результатами виконання різних видів аудиторських робіт, а не тільки проведення аудиту.

Крім того, згідно з п. 11 Преамбули до Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"" вимоги цього стандарту не є жорсткими, а дозволяють аудиторам відступати від положень стандартів з метою більш ефективнішого виконання договорів на проведення аудиторських робіт.

Також, результати аудиторських робіт з виявлення недоплат (переплат) податків оформлювались як в минулому, саме у вигляді аудиторських висновків відповідно до Національних нормативів аудиту, що були затверджені Рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998р., так і в теперішній час оформляються у вигляді аудиторських висновків відповідно до Міжнародних стандартів аудиту №№ 700, 800, 4400, затверджених Рішенням Аудиторської палати України № 168/7 від 30.11.06р. „Про застосування Міжнародних стандартів аудиту видання 2006 року".

В апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає, що п.4.2 Договору, в якому сума винагороди залежить від результатів надання аудиторських послуг, суперечить вимогам ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність", в редакції з 28.07.05р. по 05.01.06р., параграфу 7 Міжнародного стандарту супутніх послуг 4400 "Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації"" та параграфу 10.7 Кодексу етики професійних бухгалтерів".

Однак такої заборони в наведених актах немає, а вимоги параграфу 10.7 Кодексу розповсюджуються тільки на членів організації Міжнародна федерація бухгалтерів, членом якої позивач не є.

Також, на доказ того, що п.2.1.1 та п.4.2 Договору не відповідають законодавству, яке діяло на дату укладення Договору, відповідач 2 надав лист Аудиторської палати України від 30.11.07 р. № 2-411, однак в подальшому він був відкликаний  Аудиторською палатою України Листом від 21.12.07р. № 2-430 (копія в матеріалах справи).

Оскільки інших належних доказів, в обґрунтування доводів про невідповідність окремих пунктів Договору вимогам ст. 203 ЦК України, відповідач 2 апеляційному суду не навів, колегія суддів прийшла до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Що стосується наданого висновку № 247/248 від 14.01.08р., яким представник відповідача 2 додатково обґрунтовує свою апеляційну скаргу, то колегія суддів не приймає його до уваги в силу положень ст. 41 ГПК України, так як апеляційний суд судової експертизи не призначав і спеціальних знань при вирішенні даного спору не потребує.

Крім того, висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач 2 в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.10.07р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд

   

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.10.07р. у справі № 31/382 - без змін.

Матеріали справи №  31/382  повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.     

   

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 18.01.08 (відправлено)