ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 16/267 | 20.11.07 |
За позовом Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вирлиця»
До 1)Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»
2) Київської міської у м.Києві ради
Третя особа Дарницька районна в м.Києві рада
Про зобов‘язання вчинити певні дії
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача Самелюк Ю.І. по дов.
від відповідача 1 не з‘явився
від відповідача 2 не з‘явився
від третьої особи не з‘явився
В засіданні приймали участь
Обставини справи:
06.11.2007 р. в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.
Пред‘явлені вимоги про зобов»язання Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»передати, а Київській міській раді прийняти у комунальну власність Індивідуальний тепловий пункт –по вул.С.Крушельницької,5.
Позовні вимоги мотивовані тим, що забудовник –Акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд»з моменту введення будинку в експлуатацію не передав індивідуальний тепловий пункт до комунальної власності територіальної громади , а відповідно Київська міська рада не прийняла ІТП та відповідно не передала даний тепловий пункт в експлуатацію Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго», що порушує рішення Київської міської ради №106/1083 від 30.11.2000 року «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та індивідуальних мереж», ст.6 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 року.
Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що, передача збудованих АТ ХК «Київміськбуд»ІТП до комунальної власності територіальної громади м.Києва по вул.Крушельницької,5 не відбулася в зв»язку з відмовою АК «Київенерго», яка посилалася на Закон України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»та зазначила, що дані інженерні споруди відносяться до неподільного майна житлового комплексу, а тому повинні прийматися на баланс балансоутримувачами житлових будинків. Також пояснює, що Рішенням Київської міської ради №154/3245 від 09.03.06 р. делеговано районним у м.Києві радам певні права. Так,п.1.2 передбачено визначення балансоутримувачів прийнятих в експлуатацію новозбудованих та реконструйованих житлових будинків разом з інженерними комунікаціями, технічним обладнанням, конструктивними елементами та ін., що забезпечують належне функціонування цих будинків разом з інженерними комунікаціями, технічним обладнанням, конструктивними елементами та ін., що забезпечують належне функціонування цих будинків, в яких не створені об»єднання співвласників багатоквартирних будинків.
Відповідач 2 позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити повністю, вважає, що Київська міська рада у вищезазначеній справі є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до рішення Київської міської ради від 09.03.2006 року №154/3245 «Про впорядкування прийняття до комунальної власності відомчого житлового фонду та інженерних мереж»право прийняття до комунальної власності територіальних громад районів міста Києва делеговано районним у м. Києві радам.
Ухвалою Господарського суджу від 18.09.2007 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучена Дарницька районна в м. Києві рада.
Третя особа письмових пояснень не надала.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про зобов»язання Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»передати, а Київській міській раді прийняти у комунальну власність Індивідуальний тепловий пункт по вул.С.Крушельницької,5.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що забудовник – Акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд»з моменту введення будинку в експлуатацію не передав індивідуальний тепловий пункт до комунальної власності територіальної громади , а відповідно Київська міська рада не прийняла ІТП та відповідно не передала даний тепловий пункт в експлуатацію Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго», що порушує рішення Київської міської ради №106/1083 від 30.11.2000 року «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та індивідуальних мереж»ст..6 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 року.
Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вирлиця»являється експлуатуючою організацією 18 поверхового будинку №5 по вул..С.Крушельницької в м.Києві.
Замовником будинку №5 по вул. С.Крушельницької в м. Києві є Акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд».
05 березня 2003 року складено акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта будинку №22 житлового масиву «Осокорки»ХІ мікрорайону без вбудовано-прибудованих приміщень нежитлового призначення вул.С.Крушельницької,5.
До житлового будинку прилягає вбудоване приміщення з індивідуального теплового пункту.
Згідно акту Держенергонагляду №691/04 від 22.12.2004 року тепловикористовуючі установки індивідуального теплового пункту допущені в експлуатацію.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»неподільне майно-неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжним приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. Таким чином індивідуальний тепловий пункт вбудований у житловий будинок №5 по вул..Крушельницькій у м.Києві є неподільним майном. Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку –юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утимання і використання неподільного та загального майна.
Згідно з ст..4 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»об»єднання співвласників створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов»язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідо до ч.2 ст.19 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчудженню.
Пунктом 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.01.2006р. №11 «Про новозбудовані насосні станції підкачки холодної води»передбачено, що об»єднання співвласників багатоквартирних будинків та експлуатуючи організації інших недержавних форм власності, які приймають на свій баланс жилі будинки, приймають і вбудовано-прибудовані до жилих будинків теплові пункти і насосні станції як неподільне майно житлового комплексу.
Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов»язковими до виконання на відповідній території. Рішення Київської міської ради від 09.03.2006р. №154/3245 «Про впорядкування прийння до комунальної власності відомчого житлового фонду та інженерних мереж», а так само і розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.01.2006 №11 «Про новозбудовані насосні станції підкачки холодної води»є чинним рішенням легітимних органів місцевого самоврядування, вони не скасовані , в установленому законом порядку не визначені недійсними і тому мають виконуватись згідно ч.1 ст.144 Конституції України.
Індивідуальний тепловий пункт вбудований у житловий будинок №5 по вул..Крушельницькій у м.Києві не може бути відчужено через заборону установлену частиною 2 ст.19 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»-неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку .
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов”язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мали довести факт порушення відповідачем права позивача як підставу своїх вимог.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Суддя | О.М.Ярмак |
Рішення підписано 21.12.2007р.