ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  16/371

27.11.07

За позовом     Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор"ВАТ" ДАК "Автомобільнідороги України"

до                     Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про                    визнання дійсними договору № ПЗ/НКВ - 032416/НЮ

Суддя  Представники:

від позивача        Кармазина Т.В. - по дов. ,

від відповідача    Хімчак Т.В. - по дов.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.11.07 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред‘явлені вимоги про визнання оферти, зробленої листами від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677 та  від 15.06.04 р.  № 1/10.2-5а-1695 та акцепт ДТГО «Південно –Західна залізниця»у вигляді перерахованих  коштів у розмірі 6 млн. грн.  додатковою угодою до договору від 12. 06.2003 р.  № ПЗ/НКВ –032416/НЮ і визнання її дійсною.

Відповідач позов не визнає, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають, свої заперечення виклав у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2003 р. між  відповідачем - Державним територіально-галузевим об'єднання „Південно-Західна залізниця" та позивачем - Дочірнім підприємством ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»„Миколаївський облавтодор" було укладено договір № ПЗ/НКВ-032416/НЮ, згідно якого позивач (головний підрядник за договором)  зобов‘язався  виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ-Одеса на ділянці м. Жашків - с. Червонознам'янка (далі об‘єкт), а  відповідач (замовник за договором) зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи. Строки та розмір оплати  робіт  здійснюється замовником  згідно з додатковими угодами.

Додатковими угодами  № 1  від 31.12.2003 р. та № 2 від 31.12.2003 р. до Договору від 12.06.2003 р. внесено зміни, щодо фінансування та строків  виконання робіт.

В позовній заяві позивач просить оферту, зроблену листами від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677 та  від 15.06.04 р.  № 1/10.2-5а-1695 та акцепт ДТГО «Південно –Західна залізниця»у вигляді перерахованих  коштів у розмірі 6 млн. грн.  визнати додатковою угодою до договору від 12.06.2003 р.  № ПЗ/НКВ –032416/НЮ і визнати її дійсною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  Закон України «Про реконструкцію  та експлуатацію на платній основі  автомобільної дороги  Київ –Одеса на ділянці  від Жашкова  до Червонознам‘янки»та розпорядження  К;МУ від 15.05.03 № 271 –р, ч. 2 ст. 642, ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України.

Закон України «Про реконструкцію  та експлуатацію на платній основі  автомобільної дороги  Київ –Одеса»визначає особливості реконструкції та експлуатації на платній основі автомобільної дороги Київ - Одеса в порядку експерименту в інтересах економіки України.

Стаття 4 зазначеного закону регулює особливості реконструкції та експлуатації на платній основі автомобільної дороги Київ –Одеса.

Згідно  вимог ст.. 4 Закону, виконання реконструкції автомобільної дороги Київ - Одеса здійснюється в порядку експерименту в інтересах економіки України та економічного розвитку Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської областей із залученням кредитних коштів, у тому числі під надання державних гарантій. У разі необхідності державні гарантії кредиторам надає Кабінет Міністрів України.

Відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням боргових зобов'язань за кредитами, залученими на виконання робіт з реконструкції автомобільної дороги Київ - Одеса, здійснюється за рахунок коштів, які передбачаються в Державному бюджеті України на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Функції замовника на реконструкцію автомобільної дороги Київ - Одеса покладаються на Державну службу автомобільних доріг України.

Розпорядженням  Кабінету  Міністрів України  від 15.05.2003 р. № 271-р   «Про розбудову  міжнародного транспортного коридору  № 9»уповноважено Укрзалізницю  профінансувати та виступити генпідрядником  реконструкції автомобільної дороги  Київ –Одеса   на ділянці  м. Жашків –с. Червонознам‘янка на цивільно –правових засадах  за рахунок залучених коштів, у тому числі за рахунок випуску  облігацій, з відшкодуванням  Укравтодором понесених витрат до 2006 року.

Таким чином, ні Закон України «Про реконструкцію  та експлуатацію на платній основі  автомобільної дороги  Київ –Одеса»(із змінами і доповненнями), ні розпорядження Кабінету  Міністрів України  від 15.05.2003 р. № 271-р   на які посилається позивач не визначають замовником чи платником  реконструкції автодороги Київ –Одеса відповідача у справі -ДТГО «Південно –Західна залізниця».

Укладення та зміна  договору регулюється главою 53 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно вимог ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Офертою позивач вважає листи від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677 та  від 15.06.04 р.  № 1/10.2-5а-1695.

Офертою визнається  лише  така пропозиція про укладення договору, яка:

1) містить істотні  умови договору, тобто має  достатньо визначений характер для того, щоб  контрагент міг зробити висновок щодо волі  оферента;

2) підтверджує намір оферента вважати себе зобов‘язаним за договором  в разі її прийняття, тобто  вона має бути складена  таким чином, щоб акцептант міг зробити висновок , що лише його згоди, його зустрічної волі достатньо для  укладення договору;

3) адресована певній особі чи особам.

Зазначені листи не можуть вважатись офертою укладання договору (додаткової угоди до договору № ПЗ/НКВ-032416/НЮ) з наступних підстав:

- позивач не є автором листів від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677, від 15.06.04 р. № 1/10.2-5а-1695,

- зазначені листи  виготовлені  Державною службою  автомобільних доріг України  (Укравтодор), підписані головою Укравтодору Вужинським І.А.,

- не містять посилань на договір № ПЗ/НКВ-032416/НЮ, укладений між позивачем та відповідачем,

- лист від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677 адресований  Укравтодором Державній адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці), яка не є стороною договору № ПЗ/НКВ-032416/НЮ;

- доказів направлення вказаних листів адресатам, а також отримання підприємствами, яким адресовані вказані листи, позивач суду не надав.

З офертою –пропозицією укласти чи змінити договір може звертатись лише сторона договору, ні Укравтодор, ні Укрзалізниця не є сторонами  договору № ПЗ/НКВ-032416/НЮ.

Таким чином, листи Укравтодору від 10.06.04 р. № 1/10-2-5а-1677, від 15.06.04 р. № 1/10.2-5а-1695 не можна вважати офертою укладення додаткової угоди до договору № ПЗ/НКВ-032416/НЮ від 12.06.2003р.

Також не можна вважати акцептом і перерахування службою капітальних вкладень  відповідача на рахунок  позивача коштів у сумі 6 000 000 грн. платіжним дорученням  № 856  від 16.07.2004 р..

В призначенні  платежу в платіжному дорученні № 856  від 16.07.2004 р..чітко зазначено  «Передплата за виконання робіт  по рек-ції автодороги Київ –Одеса, згідно  договору ПЗ/НКВ –032416/НЮ від 12.06.03.», тобто оплата здійснена по діючому договору № ПЗ/НКВ –032416/НЮ від 12.06.03, укладеному між позивачем та відповідачем.

Тому посилання  позивача на ч.2 ст. 642 ЦК України, а також п.1 ст. 882 ЦК України є безпідставним.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Способи захисту цивільних прав та інтересів особи визначені частиною 2 зазначеної статті.

Визнання угоди дійсною як  самостійний спосіб захисту цивільних прав та інтересів  не передбачено ст.. 16  ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до п. 12.2. спірного договору всі зміни і доповнення до нього складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін.

Обов”язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт направлення пропозиції (оферти) про укладення додаткової угоди до договору № ПЗ/НКВ – 032416/НЮ від 12.06.03 в червні 2004 р. та порушення його права відповідачем як  підставу своїх вимог.

Таких доказів суду не надано.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита  та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85  ГПК України,-

          ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Ярмак О.М.

Рішення підписано     09.01.2008р.