Комінтернівський районний суд м.Харкова

Справа  № 2а-161/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого                судді Фатєєвої Н.І.

при секретарі               Єськовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харко ва про зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

            Позивач ОСОБА_1 звернувся до  суду  з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському  районі м. Харкова, в якому просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.07.2009 р. до дати ухвалення судового рішення та зобов"язати відповідача в подальшому здійснювати соціальні виплати у вказаному розмірі. Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідач всупереч діючому законодавству здійснює виплату  додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають вимогам ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   Він також звертався до нього з заявами про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку.

          В судове засідання позивач не з"явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796 від 28.02.1991 року, ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанови Кабінету  Міністрів України.

Стаття 49 Закону №796  закріплює норму у відповідності до якої пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст. 51 вказаного Закону            особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 7 статті 54 ЗУ №796 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв*язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі цієї норми Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м. Харкова при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувалося нормами Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в якій зазначено, що з 1 липня 2008 року встановлено доплату окремим категоріям з тим, щоб їх пенсія (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством.   Розмір пенсії, встановлений частиною 4 ст.54 Закону 796, був визначений виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлено не був.

Частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що  мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність. Проте частина 3 вказаної статті встановлює мінімальний розмір пенсії за віком виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Тобто, мінімальний розмір пенсії, визначений абзацом першим частини 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до частини 4 ст.54 та розрахунку  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю, особам, віднесеним до 1 категорії ЗУ №796 застосовуватись не може.

          Положення ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались, а тому підлягають виконанню.

Враховуючи викладене, відповідач вважав, що в даному випадку стверджувати про зауваження змісту та обсягу прав осіб, яким пенсія призначена з урахуванням положень частини 4 статті 54 ЗУ №796,шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів та відповідно про  порушення положень ст.22 Конституції України підстав не вбачається.

          Оскільки всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122 КАС України.               

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню частково  з наступних підстав.

          ОСОБА_1 за рішенням МСЄК є інвалідом 2-ої групи та віднесений до 2  категорії осіб, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За цих обставин, згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Як встановлено в судовому засіданні, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова  додаткову пенсію призначає  та  нараховує позивачу в набагато меншому розмірі, а ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

       Конституційним судом України було прийнято  рішення № 6рп/07 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року про визнання такими, що не відповідають Конституції (неконституційними) положень статей законів України про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки, яким призупинялись або вносилися зміни у деякі статті Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказаний Закон діє в редакції на кінець 2006 року.

     Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору згоду на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт ,який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами випливає, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають стаття 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України „ Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету„ та постанова „Про деякі питання соціального захисту деяких категорій громадян„ № 530 від 28.05.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі ст. 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру  щомісячної додаткової пенсії шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч.1.ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування „, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Відповідно до ч.3.ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім”ям за втрату годувальників, внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії, встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування„ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий розмір мінімальної пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком ,яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст.65. Закону України „ Про державний бюджет України на 2006 рік,  та  ст.62 закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із жовтня 2006 року в розмірі - 366 грн., із 1 січня 2007 року - 380 грн. із 1 квітня 2007 року -410 ,06 грн. , з жовтня 2007 року - 415,11 грн.

Прожитковий мінімум для осіб , які втратили працездатність , затверджений ст.58 Закону України „ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України „ розрахунок на місяць у розмірі з 1 липня - 482 грн. ,а з 1 жовтня - 498 грн. , відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік „ починаючи з 1.04.2009 року –544,00 грн. , з 1.11.2009 року по теперішній час - 573,00 грн.

         Однак відповідач всупереч законодавства не виплачує позивачеві пенсію.

                    Відповідно до ч.1 ст.99 КАС україни адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

          Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайшов підстав для поновлення строку.          

Однак доказів, що підтверджують поважність пропуску процесуального строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивачем не надано. Таким чином, враховуючи строк звернення позивача до суду, права останнього підлягають захисту з 14.06.2010 р. Позовні вимоги про перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з  01.07.2009 р. до  13.06.2009 р. суд залишає без розгляду, як заявлені поза межами строку позовної давності. Позовні вимоги про зобов"язання відповідача  сплачувати соціальні виплати у вищевказаному розмірі в подальшому задоволенню  не підлягають, оскільки  кормпетенція суду не поширується на правовідносини, що виникнуть в майбутньому.

Що стосується вимог позивача про стягнення  витрат, понесених  на оплату послуг з правової допомоги в розмірі 500 грн., то зазначені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати, пов*язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно до «Правил адвокатської етики», затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури від 01.10.1999р. угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким, одна сторона –адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об*єднання –приймає на себе доручення іншої сторони –клієнта ( або його представника) про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов*язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів про наявність договору про надання правової допомоги.

      На підставі викладеного та керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 18, 69-71, 94, ст. 159, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Відмовити  ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку звернення до адміністративного суду за період з  01.07.2009 р. до 13.06.2010 р., позовні вимоги  у вказаній частині залишити без розгляду.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харко ва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 14.06.2010 р. до 20.04.2011 р.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  її проголошення.   У разі застосування судом частини третьї статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           ОСОБА_2