19 червня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 10 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 квітня          2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - земельної ділянки в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач приватизував земельну ділянку під час їх перебування у шлюбі, тому така ділянка є їх спільною сумісною власністю. Позивачка просила виділити їй ½ частину земельної ділянки та визнати частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 9 жовтня 2000 року ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про визнання земельної ділянки особистою приватною власністю, посилаючись на те, що подружні відносини він із ОСОБА_2 припинив у 1997 році, тому земельна ділянка є його особистою власністю.

Рішенням Косівського районного суду від 10 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 квітня 2006 року, позов ОСОБА_2 задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що спірна земельна ділянка була передана у власність               ОСОБА_1 під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та підтримання із нею подружніх стосунків, тому така ділянка є спільною сумісною власністю сторін відповідно до ч. 2 п.”а” ст.89 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом               ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 10 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 квітня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін