Справа № 2-а-860/11             

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 року

Суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Ширінська О.Х.  розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій суб’єкту владних повноважень неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»,-                                                                    

                                                       в с т а н о в и л а  :                                         

Позивач 14.02.2011р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі, просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача по ненарахуванню та невиплаті щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 2008 – грудень 2010р.р. Обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», і на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років та має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, як то передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                              Ухвалою суду від 09.03.2011р. вимоги позивача про перерахунок та виплату щорічної державної соціальної допомоги за період з  01.01.2008р. по 14.08.2010р.   залишено без розгляду у зв’язку із ненаданням позивачем доказів поважності пропуску процесуального строку та відкрито скорочене провадження в даній справі.                                                                                 Згідно ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.                                                                       23.03.2011р. відповідачем надано заперечення проти позову, в якому відповідач не погодився з позовними вимогами оскільки у ПФУ немає ні юридичних, ні фактичних правових підстав для задоволення вимог позивача, так як Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування витрат по даному закону із Державного Бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, бюджет ПФУ затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління ПФУ як найнижча ланка системи виконавчої влади не має змоги змінити розмір виплат або нецільове використання бюджету УПФ, а тому здійснює виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", крім того, законодавчо не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а встановлене поняття ст.28  Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватись до обчислення розміру щомісячної соціальної допомоги дітям війни, законодавчо не визначений механізм розрахунку підвищення, а тому підстав для задоволення вимог позивача немає.                                                                                                                         Дослідивши доводи сторін викладені в позовній заяві та заперечені, а також матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.                                                                                                              Відповідно до ст.46 ч.1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та інших випадках, передбачених законом.                                                                                           Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1І/ від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин),  встановлює основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дітей війни, їх правовий статус як дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.                                         Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.          Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачка, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відноситься до категорії осіб із статусом «Дитина війни», про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні.                                         Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.                                         Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась і будь-які обмеження щодо її застосування не встановлювались.                                                                                                     Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тому положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на яку посилається відповідач, не можуть бути застосовані при вирішені даного спору.                                                                       Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані, оскільки суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції, в які зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» де передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.                                                   З огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, і в судовому засіданні встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, тому суд приходить до висновку, що вони підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії по перерахуванню та виплаті згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права, передбачений ч.2 ст.99 КАС України по день винесення рішення судом, тобто  з 14.08.2010 року по 31.12.2010 року.

При задоволенні вимог позивача, враховуючи положення ст.256 КАС України, суд вважає, що постанова має бути допущена до негайного виконання, як то визначено ч.1 вказаної статті, негайно виконуються постанови суду, прийнятті в порядку скороченого провадження.                     Керуючись ст. 99, ст. 158-164, ст.183-2, п.1 ч.1ст.256 КАС України, на підставі ст.3 ч.2, 19, 46 ч.1 Конституції України, ст.1,3,6,7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р., ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», -                                                                                                                                                                            п о с т а н о в и л а :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області в частині не нарахування та не виплати підвищення до пенсії передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 14.08.2010року по 31.12.2010року протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14.08.2010року по 31.12.2010року з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанову суду допустити до негайного виконання.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Голопристанський районний суд Херсонської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:      ОСОБА_2