ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        м. Полтава                                                                             Справа № 9/22

Дата прийняття постанови: 20.04.2007

Час прийняття постанови:

Суддя  К.В. Тимошенко

Секретар судового засідання  О.П. Шевченко

за позовом Закритого акціонерного товариства "Нафтохімік", м. Кременчук  

до  Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції  

про  визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - рішення

                                                                           

Представники :

від позивача:        

від відповідача:    

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява  про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - рішення № 0003002301/0/2962 від 18.12.2006р., винесеного Кременчуцькою ОДПІ на підставі акта перевірки № 673/23-120/31069675 та яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1 486 грн., у т.ч. за основним платежем - 991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 495 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідача та наполягає на відмові у позові.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд  в с т а н о в и в :

18.12.2006р. Кременчуцькою ОДПІ була здійснена перевірка позивача, за результатами якої було складено акт перевірки № 673/23-120/31069675. В ході перевірки було виявлено та належним чином зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі за текстом - Закон "Про ПДВ"), внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за 2005р. в сумі 991 грн., в т.ч. за:

- травень 2005р. - 26 грн.;

- червень 2005р. - 568 грн.;

- липень 2005р. - 174 грн.;

- серпень 2005р. - 212 грн.;

- вересень 2005р. - 11 грн.

та завищено від'ємне значення по ПДВ за вересень 2005р. в сумі 387 грн.

Перевіркою було встановлено, що ЗАТ "Лікарня "Нафтохімік" має на балансі підприємства легкові автомобілі, які позивач надає в оренду підприємствам: АТ "Укртатнафта", ВАТ "Кременчуцька автобаза №3".

Так, згідно договору оперативної оренди автомобіля № 02/06-03 від 02.06.2003р. позивач надає в оренду  АТ "Укртатнафта" автомобіль ВАЗ 21102 терміном до 31.12.2003р. Зазначений договір в подальшому було пролонговано додатковою угодою від 02.02.2005р. до 31.12.2005р. Відповідно до даного договору орендар зобов'язується підтримувати автомобіль в справному стані, виконувати власними силами та засобами обслуговування, поточний та капітальний ремонт, заправку автомобіля. Додатковою угодою № 1 від 07.0.2006р. дію договору оперативної оренди було припинено.

Крім цього, згідно договорів оперативної оренди № 02 від 03.01.2005р. (терміном дії до 31.12.2005р.) та № 02-А від 03.01.2006р. (терміном дії до 31.12.2006р.) позивач надає в оренду ВАТ "Кременчуцька автобаза № 3" автомобіль SKODA Octavia Elegance. Згідно умов договорів оренди, орендар зобов'язується підтримувати автомобіль в справному стані, виконувати власними силами та засобами обслуговування, поточний та капітальний ремонт, заправку автомобіля.

Відповідач наполягає на тому, що в порушення пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ" позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які були виписані у зв'язку з діагностикою, обслуговуванням та ремонтом наданих в оренду на підставі зазначених вище договорів.

Відповідач посилається на те, що відповідно до умов договорів оренди, що орендар несе витрати на підтримання автомобілів у справному стані, виконує власними силами та засобами обслуговування, поточний та капітальний ремонт, заправку автомобілів, а тому позивачем суми податку, що були сплачені в складі вартості витрат, пов'язаних із діагностикою, обслуговуванням та ремонтом зазначених автомобілів, були включені до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди неправомірно.

Позивач посилається на те, що надання автомобілів в оренди направлено на отримання доходу та є використанням автомобілів в господарській діяльності позивача, а тому позивач наполягає на тому, що суми ПДВ віднесені ним до складу податкового кредиту правомірно.

Суд при винесенні судового рішення у даній справі виходить із наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7. 4. ст. 7 Закону "Про ПДВ": "Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що операція з надання автомобілів, що перебувають на балансі позивача, в оренду належить до господарської діяльності позивача, проте обґрунтування правомірності включення спірних сум до складу податкового кредиту відхиляє з огляду на їх недоведеність у зв'язку із наступним.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено поняття господарської діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, надання позивачем в оренду орендарям автомобілів, що є діяльністю, направлена на отримання доходу в грошовій формі шляхом отримання орендної плати від орендарів є господарською діяльністю, проте безпосередня господарська діяльність в подальшому після передачі предмету договорів оренди автомобілів орендарям з використанням даних автомобілів позивачем не здійснювалась.

Крім цього, суд виходить із того, що відповідно до п. 2.1 договорів оренди (а.с. 46, 48, 50) витрати, що були здійснені позивачем покладені на орендарів, а тому витрати були здійснені без відповідних правових підстав, у зв'язку з чим й включення до складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ було здійснено неправомірно.

Таким чином, донарахування позивачу за спірним податковим повідомленням-  рішенням суми податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 991 грн. було здійснено відповідачем правомірно та обґрунтовано.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. у  разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, ДПІ було правомірно донараховано штрафні санкції в розмірі 495 грн. відповідно до розрахунку штрафних санкцій (а.с. 65).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення, що становить предмет спору у даній справі є обґрунтованим, законним, а тому позов підлягає відмові.

На підставі матеріалів та керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

          Суддя                                                            К.В. Тимошенко

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.