Справа № 2-а-207/11рік

П О С Т А Н О В А

Іменем України

8 квітня 2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Джала С.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження справи за адміністративними позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення певних дій, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

23.03.2011року позивачка ОСОБА_2, а 28.03.2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулися до суду із зазначеними позовами, покликаючись на те, що мають статус «дітей війни», так як на час закінчення Другої світової війни їм було менше 18 років, внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на них поширюються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені для «дітей війни», у тому числі й право на щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зазначають, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані зміни визнано неконституційними, внаслідок чого дію вищевказаної статті було відновлено. Наступні зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які було внесено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано також неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. У період 2009-2010 років до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було внесено жодних змін.

Вказують, що про належне право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком їм стало відомо лише в грудні 2010 року. Зазначають, що у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не пропустили строку звернення до суду.

З огляду на наведене, просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їм підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 18.03.2011р. (позивачка ОСОБА_1Т.) і до 17.03.2011р. (позивачка ОСОБА_2П.) у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розрахунку, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також нараховувати  і виплачувати 30% надбавку до пенсії як «дітям війни» у повному розмірі в подальшому. Крім того, просить суд справу слухати у їх відсутності.

Ухвалою суду від 23.03.2011 року вимоги позивачки ОСОБА_2 про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30%, яке передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 22.09.2010р. відповідно до ст.ст.107, 99,100,183-2 КАС України в даній частині залишено без розгляду та відкрито провадження по вимогах про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов’язання  відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, починаючи з 23.09.2010 року. Ухвалою суду від 28.03.2011 року вимоги позивачки ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30%, яке передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 27.09.2010р. відповідно до ст.ст.107, 99,100,183-2 КАС України в даній частині залишено без розгляду та відкрито провадження по вимогах про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов’язання  відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, починаючи з 28.09.2010 року. Відповідачу було запропоновано подати письмові заперечення проти позовів в десятиденний строк з дня отримання ухвал та повідомлено розгляд спору в порядку скороченого провадження.

04.04.2011р. та 06.04.2011р. представник відповідача  - Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі подав в канцелярію суду заперечення проти даних позовів, в яких зазначив, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. В частині 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Водночас на даний момент не прийнято жодного нормативно-правового акту на виконання ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як і не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім того, розрахунок доплати, здійснений позивачами, не може братися судом до уваги, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві. Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачам виплачується пенсія щомісячно у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія. В даному випадку ст.46 вказаного закону не може застосовуватися, оскільки пенсіонери пенсію отримують. При цьому просить врахувати, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У зв’язку  з усім вищенаведеним, просить відмовити у задоволенні позовів в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачкою, відповідачем обставини, суд вважає, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку скороченого провадження про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, позивачі у справі, є дітьми війни та на них поширюються державні соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. Статтею 6 цього закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, законною є вимога про нарахування підвищення, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період, який враховує 6-місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України.  

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне у  відповідності до ст.ст.2, 11 КАС України вийти за межі позовних вимог і зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії в межах шестимісячного строку позовної давності до моменту звернення позивачки з позовом до адміністративного суду, тобто з 23.09.2010р. по 23.03.2011р. для позивачки ОСОБА_2, а не до 17.03.2011р., як просить позивачка, та з 28.09.2010р. по 28.03.2011р., для позивачки ОСОБА_1, а не до 18.03.2011р., як просить позивачка, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачів, так як їх право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було порушено відповідачем і в період з 17.03.2011р. по 28.03.2011р., що випливає із письмових заперечень відповідача.

З зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не приймаються до уваги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20  років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування” зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений  ч.1 ст.28 зазначеного Закону застосовується виключно  для визначення розрахунку пенсії, однак враховуючи, що іншого порядку розрахунку  мінімальної пенсії за віком законодавчо не передбачено,  а ст.6 розділу 2 та ст.1 розділу 4 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає надання соціальної допомоги  саме в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком,  враховуючи, що позбавлення таких осіб права на отримання соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі є порушенням Конституції України,  суд вважає за можливе  для регулювання спірних правовідносин   виходити з принципу аналогії закону, та за основу розрахунку мінімальної пенсії за віком взяти  розмір пенсії, встановлений ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”, а саме   розмір  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначається нормами законів про державний бюджет України на відповідний рік.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги…, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На підставі положень ст.ст.3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в Мостиському районі Львівської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування, але на порушення цієї правової норми таких нарахувань в повному обсязі не проводило.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачам, як дітям війни, підвищення до пенсії у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачам, як дітям війни, підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак, що стосується вимоги позивачів зобов’язати відповідача не порушувати їх право на отримання у повному обсязі  підвищення до пенсії в подальшому  в розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та нараховувати і виплачувати таке в подальшому, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Якщо така протиправність буде мати місце, то позивачі зможуть скористатися правом захисту порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду прийняті в порядку скороченого провадження, а тому є всі підстави для звернення даної постанови до негайного виконання.

Враховуючи співвідношення заявлених позивачами вимог до розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача не слід стягувати оплачені позивачами суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. за № 10-рп, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст.6, 11, 17, 71, 86, 94, 161-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення певних дій - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 23.09.2010р. по 23.03.2011р. включно з урахуванням вже проведених виплат.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 28.09.2010р. по 28.03.2011р. включно з урахуванням вже проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

Постанова підлягає негайному виконанню.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати сторонам у справі рекомендованим листом із повідомленням.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду (м.Львів, вул.Саксаганського, 13)  через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення (отримання) постанови та з одночасною подачею копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя  ОСОБА_3