Машівський районний суд  Полтавської області

                                                                                                     Справа № 2-111/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18  квітня 2011 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

             голови суду -                                                                       ОСОБА_1

             за участю: секретаря                                                                Сизоненко Н.М.

                                позивача                                                                            ОСОБА_2

                                представника  позивача                                                   ОСОБА_3

                                відповідача                                                                        ОСОБА_4

                                представника відповідача                                                ОСОБА_5

                                третіх осіб:                                                                        ОСОБА_6

                                                                                                                            ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ "Мегабанк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

в лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що з ОСОБА_4 вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 02.10.1992 року. На початку року дізналася про те, що її чоловіком було підписано кредитний договір з ПАТ «Мегабанк»кошти за яким він не отримував. Згоди на укладання даного договору, як дружина позичальника вона не давала. Її чоловік пояснив, що кредитні кошти бралися для посівних робіт ТОВ «ЛАН», в якому він працював, їх повернення мало відбутися з зібраного та реалізованого урожаю товариством. На зборах працівникам повідомили, що якщо вони не бажають втратити роботу, то повинні взяти кредит. Такі кредити були оформлені не лише на її чоловіка, а й на інших працівників.

За кредитним договором № 10/2008 від 25.01.2008 року позивачу були видані кредитні кошти в розмірі 20000 грн. під 36% річних.

Укладенням даного договору порушені права та інтереси  позивача та її неповнолітньої доньки.

Позивач  ОСОБА_2  просить  суд  задоволити  її  позовні  вимоги  в  повному  обсязі  і  вимагає  визнати  недійсним  кредитний  договір  №  10/2008  від  25.01.2008 року  сторонами  якого  є  відкрите  товариство  «Мегабанк» та  ОСОБА_4  (іі  чоловік).

Представник  позивача  (ОСОБА_2 )  ОСОБА_3   також  підтримала  позовні  вимоги  своєї  довірительки,  пояснивши  в  судовому  засіданні,  що  кредитний  договір не  відповідає  вимогам  сімейного  законодавства. Вона  доповнила  що  до  ч. 2 ст.  65  СК  України  дружина,  чоловік  має  право  на  звернення до  суду  з  позовом  про  визнання  договору  недійсним  як  такого,  що  укладений  другим  із  подружжя  без  її  (його)  згоди,  якщо  цей  договір  виходить  за  межі  дрібного  побутового. Тому  укладенням   вказаного  договору   порушені  інтереси  довірительки  та  інтереси  неповнолітньої  її   доньки.,  тобто   відповідач  ОСОБА_4 ,  не  отримавши  згоди  ОСОБА_2  на   кредитного  укладення   договору  ,  погодився  на  його   вчинення.  Керівництво  ТОВ  «Лан»,  шляхом  обману  змусило  ОСОБА_4  оформити  кредитний  договір  в  банку. Вказаний  кредит  в  сумі  20 000  гривень   керівники  господарства   взяли  на  свої  особисті  потреби,  спочатку  погашали   його  перед  банком  і  зобов»язувались   повністю  відшкодувати  банку  кошти  протягом  2008  року,  однак  потім  відмовились  виконувати  свої  усні  зобов»язання  перед  ОСОБА_4

Відповідач -1.   ОСОБА_4  визнає  позовні  вимоги  позивача  ОСОБА_2,  не заперечує  проти  їх  задоволення,  пояснивши  в  судовому  засіданні,  що  він  працював  в  ТОВ  «Лан» спеціалістом  середньої  ланки. На  початку  січня  2008  року  засновники  ТОВ  «Лан» зобов»язали  його  взяти  кредит  в  «Мегабанку»,  на  суму  20  000  гривень,  який  в  подальшому  зобов»язувались  погашати  протягом  2008  року. Він не  міг  відмовитись,  оскільки  керівники  товариства  погрожували  звільненням  із  займаної  посади. ОСОБА_4  доповнив,  що  директор  ТОВ «Лан» (ОСОБА_8М.)  та  головний  бухгалтер  (ОСОБА_9В.)  привезли  його  на  автомобілі  до  «Мегабанку» та  поручителя  (Жигу ненко  В.М. )  і  там  оформили  кредитний  договір . Він  пояснив,  що  гроші  із  каси  банку   після  оформлення  договору-кредиту  отримали  вказані  керівники,  після  чого  зобов»язувались  протягом  2008  року  погашати  його,  однак  свої  зобов»язання  до  кінця  не  виконали .

Відповідач –2 .  Представник  ПАТ  «Мегабанку» ОСОБА_5  категорично  заперечує  проти  задоволення  позову,  пояснивши  в  судовому  засіданні,  що  відповідно  до  ст..  257  ЦК  України  загальна  позовна  давність  установлюється  тривалістю  у  три  роки. Початок  перебігу  позовної  давності,  на  підставі  ст..  261 ч. 1  ЦК України,  починається  від  дня,  коли  особа  довідалась  або  могла  довідатись  про  порушення  свого  права,  або  про  особу,  яка  його  порушила. Тобто  право  на  позов   про  визнання  кредитного договору  недійсним  виникло  у  позивача  в  момент  його  вчинення  (25.01.2008  року).Крім  цього  представник  ОСОБА_5  доповнила,  що  ОСОБА_4 ,  як  повністю  дієздатна  фізична  особа  уклав  з  банком  кредитний  договір  для  отримання  кредитних  коштів  на  власні  споживчі  потреби,  тобто  своїми  діями  створив  для  себе  цивільні права  та  обов»язки,  самостійно  їх  здійснив  та  несе  самостійну  відповідальність  за  їх  невиконання  всім  своїм  майном,  яке  належить  йому  на  праві  приватної  власності. У  випадку,  коли  один  із  подружжя  укладає  кредитний  договір,  його  дії  не  стосуються  спільного майна  подружжя,  так як  власником  кредитних  коштів  на  цей  момент  є банк,  який  надає  кредит.

Третя  особа  відповідача - ОСОБА_6  визнає  позовні  вимоги  позивача,  пояснивши  в  судовому  засіданні,  що  вона  працювала  касиром  в  ТОВ  «Лан». Напередодні  засновники  вказаного  господарства       зобов»язали  декількох  працівників  (шляхом  залякування  що  залишуться ті без  робочого  місця,  в  т.ч.  ОСОБА_4М.)  оформити  кредитний  договір  в  «Мегабанку»,  на  суму  20 000  гривень,  який   протягом  2008 року  зобов»язувались  погашати. Таким  чином 25.01.2008  року  її  разом  з  ОСОБА_4 ,- головний  бухгалтер  ТОВ  «Лан» ( ОСОБА_9В.)  та  директор  ОСОБА_8  привезли  до  вказаного  банку,  що    і  там  оформили  кредитний  договір,  на  суму  20 000  гривень,  де   вказану  суму  з  каси  банку  забрала  ОСОБА_9

ОСОБА_6   доповнила,  що  такі  кредити  оформлялися  і  на  інших  працівників  господарства ,  однак  через  касу  ТОВ  «Лан» не  проходили  і їй  невідомо  на  які  цілі  були  використані  вказані кошти  Керівники   товариства  зобов»язувались   в  усній формі  перед  своїми  працівниками  повернути  кредит  протягом  2008 року. Вона  також  відмітила,  що  при  оформленні  кредитного  договору  громадянка  ОСОБА_7  була  відсутня  і  їй  невідомо,  хто  замість  неї  поставив  підпис  (поручителя)  в  договорі.

Третя  особа  відповідача  - ОСОБА_7  визнає  позовні  вимоги  позивача,  пояснивши  в  судовому  засіданні,  що  вона   працювала  в ТОВ «Лан» бухгалтером .  До  неї  також  звернулись  керівники  ОСОБА_8  та  ОСОБА_9  бути  поручителькою  по  кредитному  договору  в  ОСОБА_4  перед  «Мегабанком».  Вказані  керівники  товариства ,  шляхом  залякування  зобов»язували  своїх  працівників  брати  кредити  в  банку,  які  зобов»язувались  погашати  перед  банком  самостійно. повертати   Вона  доповнила,  що 25.01.2008  року  знаходилась  на  лікарняному  і  не  могла  поїхати  до  «Мегабанку» і  підписати  кредитний договір,  тому  її  паспорт  взяла  головний  бухгалтер ТОВ  «Лан» (ОСОБА_9В.)  і  разом  з  ОСОБА_4  та  ОСОБА_10  поїхали  до  вказаного  банку ,  для  оформлення  кредиту.

ОСОБА_7  доповнила,  що   в  кредитному  договорі  оформленому  на  ОСОБА_4, в статусі  поручителя  -  свого  підпису  не  ставила,  оскільки   знаходилась  на  лікарняному  і  була  відсутня  при  його  оформленні.

По  цивільній  справі  за  клопотанням  представника  позивача були  допотані  свідки  (ОСОБА_11,  ОСОБА_9,  ОСОБА_8  та ОСОБА_12 ),  які надали суду  слідуючі  пояснення :

-свідок  ОСОБА_13  пояснив  в  судовому  засіданні,  що  дійсно   на  початку  2008 року  на  спеціалістів  товариства  були  оформлені  кредити  в  «Мегабанку»,  які  керівництво  ТОВ  «Лан» зобов»язувались  протягом  вказаного  року  повернути. Кошти  за  кредити  отримували  директор  і  головний  бухгалтер  товариства  (ОСОБА_8  та  ОСОБА_9В.). К ошти  через  касу  товариства  не  проводились,  на  які  потреби  пішли  йому  невідомо. Він  доповнив,  що  в  2008  році  був  дуже  хороший  урожай  зернових  культур,  однак  вказані  керівники  незрозуміло  з  яких  підстав  не  виконали  свої  зобов»язання  перед  своїми  працівниками,  на  яких  оформлялись  кредити;

-свідок   ОСОБА_9  пояснила  в  судовому  засіданні,  що  працювала  головним  бухгалтером  у  вказаному  вище  товаристві. Вона  не  заперечує  що  в  добровільному  порядку  оформляли  кредитний  договір  в  «Мегабанку» на  ОСОБА_4,  в  сумі  20 000  гривень,  який  зобов»язувались  перед  ним  погашати,  спочатку  частково  погашали  його,  однак  пізніш  економічний стан  товариства  занепав  і  вони  фізично  не  змогли  в  подальшому  виконувати  свої  зобов»язання. Вона  доповнила,  що  кошти  брались  на  потреби  ТОВ  «Лан»;

-свідок  ОСОБА_12 (бухгалтер  товариства) пояснила  в  судовому  засіданні,  що дійсно  керівники  товариства  зобов»язували  спеціалістів  оформляти  кредитні  договора  і  тим  нічого  не  залишалось  як  виконувати  їхню  вимогу. Стосовно  ОСОБА_4   частково  кредит  погашали  керівники  товариства ,  а  коли  припинили  виконувати  умови  кредитного  договору,  то  представник  банку  перед  директором  ОСОБА_8  ставив  вимогу  продовжувати  погашати  його . Вона  доповнила про  те,  що  їй  невідомо  на  які  потреби  керівники  товариства  брали  кредити;

Суд  заслухавши  пояснення сторін,  перевіривши  матеріали  цивільної  справи  та  дослідивши  надані  сторонами  докази,  прийшов  до  наступного.

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «МЕГАБАНК», про визнання недійсним кредитного договору № 10/2008 від 25.01.2008 року, укладеного між ПАТ «МЕГАБАНК»та ОСОБА_4 Вона обґрунтовує свої вимоги тим, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_4 перебував з нею в зареєстрованому шлюбі та, укладаючи кредитний договір, порушив вимоги ст. 65 сімейного кодексу України щодо розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Судом  встановлено,  що  відповідач  ОСОБА_4 ,  будучи  дієздатною  фізичною  особою, добровільно,  без  застосування  до  нього як  фізичного  так  і  психічного  насильства  уклав  законно  кредитний  договір  № 10/2008  від  25.01.2008  року  з  ПАТ  «МЕГАБАНКОМ»,  на  суму  20 000  гривень.

Стаття 67 сімейного кодексу України визначає, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Укладення кредитного договору не є угодою щодо розпорядження майном подружжя, а також часткою у майні , що належить подружжю на праві спільної сумісної власності. До переліку правочинів передбачених ст. 67 сімейного кодексу України кредитний договір не включений, так як за своєю правовою природою не передбачає факту розпорядження майном.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, зобов’язання ОСОБА_4 щодо повернення кредиту, сплати процентів за ним, комісійної винагороди та пені у разі прострочення платежів забезпечується всім належним ОСОБА_4 майном та коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України. На думку позивача, про що зазначено в абзаці 9 позовної заяви, мова йде виключно про майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя. В той же час норми цивільного та сімейного законодавства України визначають, що фізична особа (в тому числі і та, що перебуває в шлюбі) може мати у власності будь-яке майно (за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їй належати) на праві приватної власності (особистої, спільної часткової, спільної сумісної).

Крім того, банки надають кредити на принципі поверненості кредитних коштів та цільового використання, кредитні кошти перебувають у володінні позичальника лише тимчасово, адже згідно ст.1046,1049,1054 ЦК України їх необхідно повернути кредитору у такій самій сумі та сплатити проценти за користування кредитом згідно умов визначених кредитним договором.

Суд  визнає  безпідставними  посилання  позивача  на  те,  що   кредитний  договір  не  відповідає  вимогам  сімейного  законодавства,  оскільки  кредитні кошти, отримані позичальником за його особистими зобов’язаннями, не можуть розглядатися як складова частина спільного сумісного майна подружжя і на них не може поширюватися правовий режим спільної сумісної власності подружжя, тому застосування у цьому випадку норм сімейного законодавства є необґрунтованим.

Отже, для укладення кредитного договору отримання згоди іншого із подружжя не потрібно, так як даний правочин не належить до договорів, які передбачені ч.3 ст.65 сімейного кодексу України і потребують обов’язкової згоди другого подружжя.

В  судовому  засіданні  встановлено  і  не  заперечується  відповідачем  ОСОБА_4  той  факт, що він , як  фізична особа з повним обсягом цивільної дієздатності, мав право на свій розсуд самостійно укласти з банком кредитний договір для задоволення власних споживчих потреб, і зі змісту договору випливає, що позичальник за своїми зобов’язаннями по кредитному договору несе відповідальність своїм власним майном, а не всім майном сім’ї.

Правовідносини, що виникли за кредитним договором № 10/2008 від 25.01.2008 року регулюються матеріальними нормами цивільного, а не сімейного законодавства, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно  до  ст.1054 ч. 1  ЦК України    ПАТ  «Мегабанк» надав  грошові  кошти  (кредит)  позичальникові  (ОСОБА_4М.)  у  розмірі  та  на  умовах,  встановленим  договором,  а  позичальник  зобов»язувався  (згідно  договору) -  повернути  кредит  та  сплатити  проценти.

Посилання  позивача  на  те,  що  на  початку  2011  року  вона  дізналась   про  підписаний  її  чоловіком  кредитний  договір  №  10/2008  від  25.01.2008  року,  сторонами  якого  є  ПАТ  «Мегабанк» та  ОСОБА_4  і  який    просить  визнати  недійсним, -  суд  приходить  до  висновку,  що  вимоги  ОСОБА_2   безпідставні  і  задоволенню  не  підлягають.

На підставі  викладеного,  керуючись   ст..ст.  65, 67  СК України,  ст..ст.  1046, 1049, 1054  ЦК України,  ст.. ст..  10,  11,  60,  209,  212-215,  218  ЦПК України  суд ,-

в и р і ш и в :

Позовні  вимоги   ОСОБА_2  до  ОСОБА_4,  Публічного  акціонерного  товариства  «Мегабанк»,  треті особи  відповідача :  ОСОБА_6  та  ОСОБА_7,  про  визнання  недійсним  кредитного  договору  № 10/2008  від  25.01.2008  року  сторонами  якого  є  відкрите  акціонерне  товариство  «Мегабанк»  та  ОСОБА_4  -  відхилити.  

Рішення може бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку  до  апеляційного  суду  Полтавської  області  через  Машівський  районний  суд  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  його  проголошення  апеляційної  скарги,  а  особою,  яка  не  була  присутньою  під  час  проголошення  рішення  в  той  же  строк  з  дня  отримання  його  копії.

Головуючий  :   (підпис) ОСОБА_1  

Копія  з  оригіналом  вірна: Суддя  Машівського  районного  суду                 В.М.Ряднина