ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2007р. Справа № 4/273
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький домобудівельний комбінат" (39600, м. Кременчук, вул. Ярмакова, 9, код ЄДРПОУ 01270730)
до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці (39630, м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, б.9)
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Білоусов С.М.
Секретар судового засідання Листопад О.В.
Представники:
від позивача: Проценко В.В., довіреність від 14.03.2007 року;
від відповідача: Боганченко Н.О., довіреність № 46/01-21 від 05.01.2007 року.
Суддя Білоусов С.М. прийняв справу № 4/273 до свого провадження на підставі ухвали заступника голови господарського суду від 23.04.2007 р. про зміну складу суду.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена та підписана в судовому засіданні 29.05.2007р., а повний текст постанови відповідно до статті 160 Кодексу підписано 04.06.2007 р.
Суть справи: Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький домобудівельний комбінат", м. Кременчук (надалі в тексті - позивач) до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці (надалі в тексті - відповідач) про зобов’язання змінити підстави призначення пільгових пенсій.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву в порядку ст. 102 КАС України про поновлення строку звернення до суду з підстав зазначених у заяві (клопотання вх. № 08647 від 29.05.2007 року залучено до матеріалів справи). Дана заява прийнята судом.
Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву (вх. № 15358 від 07.12.2006р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення громадян. До набрання чинності Законом № 1788, тобто до 01.01.1992 року, пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Закону СРСР „Про державні пенсії” та Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року. Статтею 6 Закону СРСР „Про державні пенсії” було передбачено, що виплата пенсій забезпечується державою за рахунок коштів державного бюджету. Тобто до 01.01.1992 року пільгове пенсійне забезпечення встановлювалось за рахунок коштів державного бюджету, а з 01.01.1992 року за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, де працювали особи, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Частиною 3 статті 13 Закону № 1788 встановлено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Відповідно до статті 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідачем з посиланням на пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" були призначені пенсії на пільгових умовах колишнім працівникам позивача, а саме: Черниш Валентині Миколаївні, Задорожному Борису Андрійовичу, Ломоносову Володимиру Федоровичу, Перепелиці Федору Михайловичу, Явтухову Івану Соломоновичу, Винокурову Дмитру Григоровичу, Ларіонову Анатолію Миколайовичу та Некрасову Володимиру Семеновичу.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
У відповідності до п.4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які мають інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни Черниш Валентина Миколаївна, Задорожний Борис Андрійович, Перепелиця Федір Михайлович, Явтухов Іван Соломонович та Винокуров Дмитро Григорович станом на 01.01.1992 року мають стаж необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах (більше 12,5 років - для чоловіків та більше 10 років - для жінок) в розумінні пункту "а" статті 100 Закону № 1788. Посилання відповідача на те, що вказані громадяни продовжували працювати після 01.01.1992 року, не приймаються судом до уваги та не можуть бути підставою для призначення пенсій згідно ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки частиною 3 статті 13 Закону № 1788 встановлено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону, тобто незалежно від того продовжують ці громадяни працювати, чи ні. Крім того, зарахування стажу роботи відповідно до Закону № 1788 до 01.01.1992 року суперечить як частині 3 статті 13 Закону № 1788, так і загальним принципам права щодо дії законів у часі відповідно до яких закони не мають зворотної сили, оскільки Закон № 1788 набув чинності лише 01.01.1992 року.
В той же час громадянин Ломоносов Володимир Федорович не мав повного пільгового стажу роботи (12,5 років) до 01.01.1992 року та продовжував працювати після набрання чинності Законом № 1788, а відповідно вимоги позивача щодо зміни підстав призначення пенсії по цьому пенсіонеру задоволенню не підлягають.
Також матеріали справи свідчать, що громадяни Некрасов Володимир Семенович та Ларіонов Анатолій Миколайович не працювали на підприємстві позивача після 01.01.1992 року, а отже і враховувати стаж роботи згідно Закону № 1788, який набув чинності лише з цієї дати, є неправомірним.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163, п.6 р. VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці змінити підстави призначення пільгових пенсій по Черниш Валентині Миколаївні, Задорожному Борису Андрійовичу, Перепелиці Федору Михайловичу, Явтухову Івану Соломоновичу, Винокурову Дмитру Григоровичу, а по Некрасову Володимиру Семеновичу та Ларіонову Анатолію Миколайовичу змінити підстави врахування пільгового стажу роботи з пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на статтю 100 зазначеного Закону.
3. У зв’язку зі зміною підстав призначення пенсій та врахування пільгового стажу, зробити перерахунок сум належних до відшкодування по вказаним вище громадянам з моменту призначення їм пільгових пенсій.
4. В задоволенні позовних вимог щодо зміни підстав призначення пільгової пенсії громадянину Ломоносову Володимиру Федоровичу відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.
Суддя Білоусов С.М.