Справа № 2-а- 218 / 11 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

                 26 квітня 2011 року  ОСОБА_1 районний суд Сумської області в особі судді Савєльєвої А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в смт.В.Писарівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у ОСОБА_1 районі Сумської області про зобов’язання нарахування та стягнення заборгованості щомісячних соціальних виплат та визнання дій державного органу незаконними,-

встановив:

                    Позивач  звернулася до суду з  позовом до Управління Пенсійного Фонду України у ОСОБА_1 районі про зобов’язання нарахування та стягнення заборгованості щомісячних соціальних виплат та визнання дій державного органу незаконними, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона має статус “дитини війни” і відповідно до ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання  щомісячної державної соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач вказує, що всупереч ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», Управління Пенсійного Фонду України у В-Писарівському районі / далі –УПФУ/ не здійснило перерахунок пенсії. Просить поновити строк звернення з позовом до суду, визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії і виплатити ці кошти на її користь за період з 1 січня 2007 року по 11 березня 2011 року, а також провести перерахунок пенсії з 12 березня 2011 року, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати та розглянути справу без її участі.

                    Сторони належним чином були повідомлені про місце, день та час судового розгляду справи.

                    Позивач у судове засідання не з’явилася, але просить розгляд справи провести без її участі.

                    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву про слухання справи в його відсутність,а також надав письмове заперечення, в якому зазначає, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм здійснення цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»такі виплати не передбачені та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не врегульоване, в Управління Пенсійного Фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. Згідно ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачується у повному обсязі. Також у письмовому запереченні зазначено, що Управління Пенсійного фонду у В-Писарівському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, не погоджується з вимогами щодо нарахування та підвищення позивачеві пенсії на 30% мінімальноїпенсії за віком. Також зазначає, що Конституційний Суд України в ухвалі №27-у2009 від 19.05.2009 року встановив відсутність механізму нарахування та виплати державної соціальної допомоги, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини в законодавчому регулюванні виплат дітям війни надбавки, передбаченої ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», і на даний час ця прогалина в законодавчому порядку не усунена. До того ж відповідач наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з позовом, а також зазначає, що відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»УПФУ звільнені від сплати судового збору. У зв’язку з наведеним просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

                    Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

                    З урахуванням вищезазначеного положення КАС України та клопотань сторін  судовий розгляд справи здійснюється у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

                    Вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

                    У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 ОСОБА_3 України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням № 192823 від 01.10.1999 року  /а.с.4/, і не заперечується відповідачем.   

                    Відповідно до ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечення відповідача та довідок, що маються в матеріалах справи (а.с.5-8,12), вбачається, що позивачеві у 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни не виплачувалось, а протягом 2008-2010 років виплата вказаного підвищення проводилась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 7 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим ОСОБА_3, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст. 71 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього ОСОБА_3, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним  зупинення або обмеження пільг, компенсацій, як це відбулося відповідно до п. 12 ст. 71 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всі території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ у ОСОБА_1 районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом Рішення щодо неконституційності п.12 ст.71 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 41 розділу 2 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ,- 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення  у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачується щомісячно, починаючи з січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними вищенаведені положення ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всі території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд доходить висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22.05.2008 року УПФУ у ОСОБА_1 районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність п.41 розділу 2 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зупинення дії або внесення змін до ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено не було.

Отже, враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, суд доходить висновку, що положення ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього ОСОБА_3 від 18.11.2004 року №2195-IV поновили свою дію з  22 травня 2008 року і станом на 01.01.2009 року, на 01.01.2010 та на 01.01.2011 року року були чинними.

Тому відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»- з 01.01.2009 року та в подальшому нараховувати та здійснювати виплату підвищення до пенсії особам зі статусом «дитини війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки на 2009 рік, на 2010 рік та на 2011 рік дія ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обгрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачеві за цей період.

Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09.07.2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту ОСОБА_3 про Державний бюджет України містяться у ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються ОСОБА_3 про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України»не можуть вноситись зміни, не може зупинятись дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Це положення закріплено також у Бюджетному кодексі України.

Таким чином, оскільки предмет ОСОБА_3 про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей Закон не може скасовувати чи звужувати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій і компенсацій, передбачених іншими законами. Отже є достатні підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_3 про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 22 Конституції України , соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачеві не виплачувалася.

Статтею 8  Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. ОСОБА_3 та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 3 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії, встановлені дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки у першу чергу відповідач повинен був керуватися при нарахуванні та виплаті соціальної грошової допомоги позивачеві ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»та Конституцією України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»з наступних підстав.  Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод  людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що можливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного ОСОБА_3, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для  визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим  ОСОБА_3, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо призначення пенсій, підготовки документів щодо її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачеві 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний Фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат позивачеві, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_3 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 122, 159-163, 186 КАС України, -

                                                            в  и  р  і  ш  и  в  :

Позовні вимоги ОСОБА_2 –задовольнити  частково.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 гривні 40 копійок в рахунок повернення сплаченого судового збору.

          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена  в апеляційному порядку  до Харківського апеляційного адміністративного суду через В-Писарівський  районний суд шляхом подачі в 10-денний строк  з дня  отримання копії постанови апеляційної скарги, з одночасним надісланням її копії особою, яка подає апеляційну скаргу, до апеляційної інстанції.

Суддя                                                                         А.І.Савєльєва