АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1363/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.1 Міщенко С.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоХрапка В.Д.

суддівВініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, –

в с т а н о в и л а :

В грудні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог вказувала, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Згідно ст.6 даного закону їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки у 2007-2008 роках їй така допомога не виплачувалась, позивачка змушена була звернутись до суду з позовом, в якому просила відновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними в частині перерахування їй соціальної допомоги як дитині війни та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 2653 грн. 70 коп.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2010 року позовні вимоги  задоволено частково.

У поновленні пропущеного строку звернення до суду позивачу ОСОБА_5 відмовлено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати  ОСОБА_5 підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за грудень 2008 року неправомірними.

          Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_5 недоплачену їй як дитині війни щомісячну  державну соціальну допомогу за грудень 2008 року в сумі 99 грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області по наступних підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

          Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2195-1У виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. діяв Закон №2195-IV, яким пенсія підвищувалася на 30% мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплати у 2008р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008р. до 21 травня 2008 р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив із того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами вищеназваних законів і здійснювати позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.З Закону України № 2191-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

          Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового
використання коштів Пенсійного Фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про
проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Згідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив позивачці в поновленні строку звернення до суду з вказаним позовом, адже позивачка не надала суду доказів про його пропуск з поважних причин.

          Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи.

          Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2010 року відхилити, а постанову суду залишити без змін.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :