АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-227/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Костенко А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБондаренка С.І.
суддівВініченка Б.Б., Новікова О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі на постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 19 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , посилаючись на те ,що вона , відповідно до ст..1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни , а тому згідно ст..6 Закону позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком . Але в розмірах визначених Законом відповідач надбавку в 2006-2008 роках не виплачував . А тому позивач просила визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною , зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471.20 гривень .
Постановою Маньківського районного суду від 19 травня 2009 року позовні вимоги задоволені частково .
Визнано відмову відповідача щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною
Зобов’язано відповідача нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 9 липня 2007 року по 2008 рік включно за виключенням 10% мінімальної пенсії за віком виплачених в 2008 році ,згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині відмовлено.
Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі не погоджуючись з постановою подало апеляційну скаргу , в якій , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи , які беруть участь у справі , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання , в судове засідання не з’явились , а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав .
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції , виходив з того , що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права , а відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 9 липня 2007 року по 2008 рік включно.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно пункту 4 частини 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи вбачається , що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України .
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст..6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни , якими встановлено , що пільги дітям війни , передбачені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни « у 2006 році запроваджуються поетапно , за результатами виконання бюджету у першому півріччі , у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету . Але у 2006 році пільги , встановлені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни « запроваджені не були .
Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Тому у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії , передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , так як до 19.01.2006 року її дію було зупинено , після чого передбачені виплати не запроваджені.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» ,дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст..111 цього Закону , було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року за №6-рп/2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік « , яким зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст..111 цього Закону , визнано неконституційним.
Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Тому відповідач , повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії , передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 року .
Згідно з частиною 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який , якщо не встановлено інше , обчислюється з дня , коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови , якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Рішення Конституційного суду було прийняте 9.07.2007 року , до суду позивач звернулась 30.03.2009 року , таким чином позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду і відповідач наполягає на застосуванні даного строку , що вбачається з протоколу судового засідання від 5 травня 2009 року , оскільки рішення Конституційного суду було доступним, позивач мала можливість з ним ознайомитись, а тому з цих підстав суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги за 2007 рік.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено статтю в наступній редакції «Дітям війни (крім тих , на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.
Таким чином з 22.05.2008 року , а не з 1.01.2008 року як зазначив в постанові суд першої інстанції, відповідач був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Тому обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача , передбаченої ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « покладено на Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення , а постанова суду до скасування.
Керуючись ст..ст.195,198,202,207 КАС України, колегія суддів ,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі задовольнити частково.
Постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 19 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Визнати дії та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивача , як дитини війни, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру , встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :